Йова 31

Біблія	EINHEITSUBERSETZUNG BIBEL
1 «Я вчинив умову з моїми очима, | щоб на дівицю й не дивились!	1 Einen Bund schloss ich mit meinen Augen, nie eine Jungfrau lüstern anzusehen.
2 І яка доля з висоти від Бога? | Яка спадщина від Всесильного з неба?	2 Was wäre sonst mein Teil von Gott dort oben, mein Erbe vom Allmächtigen in der Höhe?
3 Чи ж не погибель для безбожних? | Чи ж не нещастя лиходіям?	3 Ist nicht Verderben dem Frevler bestimmt und Missgeschick den Übeltätern?
4 Чи ж він доріг моїх не бачить? | Чи ж він не лічить усіх моїх кроків?	4 Sieht er denn meine Wege nicht, zählt er nicht alle meine Schritte?
5 Чи ж я ходив колись у неправді? | Чи мої ноги бігли за обманом?	5 Wenn ich in Falschheit einherging, wenn zum Betrug mein Fuß eilte,
6 Хай мене зважить на вазі правдивій, | хай розпізнає Бог мою невинність!	6 dann wäge Gott mich auf gerechter Waage, so wird er meine Unschuld anerkennen.
7 Коли ж мій крок схибив з дороги, | і моє серце ходило слідом за очима, | коли до рук моїх прилипла якась пляма,	7 Wenn mein Schritt vom Wege wich, mein Herz meinen Augen folgte, an meinen Händen Makel klebte,
8 то хай я сію, а їсть хтось інший, | і пагінці мої хай будуть вирвані з корінням!	8 dann esse ein anderer, was ich säe, entwurzelt werde, was mir sprosst.
9 А коли якась жінка звела моє серце, | коли я робив засідку під дверима мого ближнього, —	9 Wenn sich mein Herz von einer Frau betören ließ und ich an der Tür meines Nachbarn lauerte,
10 то нехай моя жінка для другого меле, | інші нехай злягають з нею!	10 dann mahle meine Frau einem andern und andere sollen sich beugen über sie.
11 Бо це безславний вчинок; | переступ, що під суд підпадає,	11 Denn das wäre eine Schandtat und ein Verbrechen, von Richtern zu strafen.
12 вогонь, що пожирає до загуби, | що ввесь мій урожай нищить дощенту.	12 Denn das wäre Feuer, das zum Abgrund frisst und meine ganze Habe entwurzelt.
13 Якщо я правом мого раба легковажив | чи рабині, як вони правувалися зо мною,	13 Wenn ich das Recht meines Knechts missachtet und das meiner Magd im Streit mit mir,
14 то що чинитиму, коли Бог устане | та розслідить? Що йому відповім я?	14 was könnt ich tun, wenn Gott sich erhöbe, was ihm entgegnen, wenn er mich prüfte?
15 Хіба не той, що створив мене, створив і його в лоні? | Хіба ж не той самий сотворив нас в утробі?	15 Hat nicht mein Schöpfer auch ihn im Mutterleib geschaffen, hat nicht der Eine uns im Mutterschoß gebildet?
16 Хіба відмовляв я злиденним того, чого вони бажали, | або тьмарив очі вдовиці?	16 Wenn ich der Armen Wunsch versagte, verschmachten ließ der Witwe Augen,
17 Хіба я сам з’їдав мій шматок хліба? | Хіба не їв його й сиротина?	17 wenn ganz allein ich meinen Bissen aß, das Waisenkind aber nicht davon aß -
18 Таж я з мого дитинства плекав її, неначе батько, | водив її вже з лона матері моєї!	18 von Jugend an hat wie ein Vater er mich großgezogen, vom Mutterschoß an mich geleitet -,
19 Коли я бачив бідолаху без одежі, | чи злидаря, який не мав чим укритись,	19 wenn ich den Verlorenen sah ohne Kleid und ohne Decke den Verarmten,
20 хіба мене не благословляли його стегна? | Хіба він вовною з моїх овець не грівся?	20 wenn nicht seine Lenden mir dankten, er nicht von der Schur meiner Lämmer sich wärmte,
21 А коли на сироту здіймав я руку, | бо бачив оборонця мого в брамі, —	21 wenn meine Hand der Waise drohte, weil ich am Tor Helfer für mich sah,
22 то хай відпаде в мене від плеча моє рамено, | і хай моя рука відломиться від ліктя!	22 dann falle die Schulter mir vom Nacken, breche der Arm mir aus dem Gelenk.
23 Бо страх Божий упав би на мене, | і перед величчю його не міг би я устоятись!	23 Ja, Schrecken träfe mich, Gottes Verderben, vor seiner Hoheit hielte ich nicht stand.
24 Коли б на золото я покладав свою надію, | коли б до щирого золота казав: Ти — моя безпека,	24 Wenn ich auf Gold meine Hoffnung setzte, zum Feingold sprach: Du meine Zuversicht!,
25 коли б я тішився моїм великим статком, | рукою моєю багато назбиравши,	25 wenn ich mich freute, dass groß mein Vermögen, dass viel erreicht hat meine Hand,
26 коли б дививсь на сонце, як воно сяє, | та як пливе велично місяць,	26 wenn ich die leuchtende Sonne sah, wie sie strahlte, den Mond, wie er herrlich dahinzog,
27 і тайкома пускав моє серце зблудити, | і цілував устами мою руку, —	27 wenn heimlich sich mein Herz betören ließ und meine Hand dem Mund zum Kuss sich bot,
28 це теж був би тяжкий переступ, | бо я б відрікався Бога, що на небі.	28 auch das wäre ein Verbrechen, vom Richter zu strafen, denn Gott da droben hätte ich verleugnet.
29 Чи я радів з нещастя мого супротивника? | Чи веселився, як його спіткало лихо, —	29 Wenn ich am Unglück meines Feinds mich freute und triumphierte, dass Unheil ihn traf -
30 я, що устам моїм не дозволяв грішити, | домагаючись його життя з прокльоном?	30 habe ich doch meinem Mund zu sündigen verboten, sein Leben mit Fluch zu verwünschen.
31 Хіба челядь мого шатра не говорила: | Кого ж він не наситив м’ясом?	31 Wenn meine Zeltgenossen nicht gestanden: Wer wurde von seinem Fleisch nicht gesättigt?
32 Чужинець не спав ніколи на вулиці, | перехожому я відчиняв мої двері.	32 Kein Fremder musste draußen übernachten, dem Wanderer tat meine Tür ich auf.
33 Чи ж я ховав, як то звичайно люди, мої переступи, | скривав у грудях мої хиби,	33 Wenn ich nach Menschenart meine Frevel verhehlte, meine Schuld verbarg in meiner Brust,
34 боявся бо великої юрби, | лякався погорди кревних, і тому мовчав й не наважився підійти до дверей?	34 weil ich die große Menge scheute und die Verachtung der Sippen mich schreckte, so schwiege ich still und ginge nicht zur Tür hinaus.
35 О, коли б уже хтось та мене переслухав! | Ось мій знак! Хай відповість мені Всесильний!	35 Gäbe es doch einen, der mich hört. Das ist mein Begehr, dass der Allmächtige mir Antwort gibt: Hier ist das Schriftstück, das mein Gegner geschrieben.
36 Щождо книги, що написав мій позивайло, | то я носитиму її на плечах у себе, | я покладу її, немов вінець, на себе.	36 Auf meine Schulter wollte ich es heben, als Kranz es um den Kopf mir winden.
37 Я виявлю йому всі мої кроки; | неначе князь, я наближусь до нього!	37 Ich täte die Zahl meiner Schritte ihm kund, ich nahte mich ihm wie ein Fürst.
38 Якщо кричало проти мене моє поле, | і разом з ним плакали його борозни,	38 Wenn über mich mein Acker schrie, seine Furchen miteinander weinten,
39 бо я його врожай з’їдав без грошей, | смутив життя його робітників, —	39 wenn seinen Ertrag ich verzehrte, ohne zu bezahlen, das Verlangen seines Herrn ich unerfüllt ließ,
40 то хай замість пшениці вродить будяки, | замість ячменю — бур’ян!»	40 sollen Dornen wachsen statt Weizen, statt Gerste stinkendes Kraut. Zu Ende sind die Worte Ijobs.