| 1 الفقير السالك بكماله خير من ملتوي الشفتين وهو جاهل. | 1 Ліпше убогий, що ходить у своїй невинності, | ніж дурний з нещирими устами. |
| 2 ايضا كون النفس بلا معرفة ليس حسنا والمستعجل برجليه يخطأ. | 2 Навіть горливість без знання не добра, | а хто надто поспішає — помилиться. |
| 3 حماقة الرجل تعوّج طريقه وعلى الرب يحنق قلبه. | 3 Безумність людини руйнує її долю, | та й ще на Господа вона серцем гнівається. |
| 4 الغنى يكثر الاصحاب والفقير منفصل عن قريبه. | 4 Багатство множить друзів, | а бідного покидає й друг його. |
| 5 شاهد الزور لا يتبرأ والمتكلم بالاكاذيب لا ينجو. | 5 Фальшивий свідок не уникне кари; | хто дихає брехнею, не знайде рятунку. |
| 6 كثيرون يستعطفون وجه الشريف وكلّ صاحب لذي العطايا. | 6 Багато тих, що запобігають у князя ласки; | кожен друг тому, хто дає гостинці. |
| 7 كل اخوة الفقير يبغضونه. فكم بالحري اصدقاؤه يبتعدون عنه. من يتبع اقوالا فهي له. | 7 Убогим всі брати нехтують, | тим більше його друзі віддаляються від нього; | у кого забагато приятелів, матиме з цього шкоду, | так само, хто вганяється за чужими справами. |
| 8 المقتني الحكمة يحب نفسه. الحافظ الفهم يجد خيرا. | 8 Хто здобуває мудрість, той любить свою душу; | хто розуму пильнує, той знайде добро. |
| 9 شاهد الزور لا يتبرأ والمتكلم بالاكاذيب يهلك. | 9 Неправдомовний свідок не уникне кари; | хто дихає брехнею, той загине. |
| 10 التنعم لا يليق بالجاهل كم بالاولى لا يليق بالعبد ان يتسلط على الرؤساء | 10 Не личать дурневі розкоші, | тим менше слузі — панувати над князями. |
| 11 تعقل الانسان يبطئ غضبه وفخره الصفح عن معصية. | 11 Розважність людини — бути повільним до гніву; | слава її — переступи забувати. |
| 12 كزمجرة الاسد حنق الملك وكالطل على العشب رضوانه. | 12 Гнів царський — мов рик лева, | а його милість — як роса на рослину. |
| 13 الابن الجاهل مصيبة على ابيه ومخاصمات الزوجة كالوكف المتتابع. | 13 Дурний син — батькові нещастя; | а суперечки жінчині — безупинне води накрапання. |
| 14 البيت والثروة ميراث من الآباء. اما الزوجة المتعقلة فمن عند الرب. | 14 Дім і достатки — то по батьках спадок, | але від Господа розумна жінка. |
| 15 الكسل يلقي في السبات والنفس المتراخية تجوع. | 15 Лінивство глибокий сон наводить; | душа недбала буде голодувати. |
| 16 حافظ الوصية حافظ نفسه والمتهاون بطرقه يموت. | 16 Хто береже заповідь, той береже себе самого, | а хто словом нехтує, той помре. |
| 17 من يرحم الفقير يقرض الرب وعن معروفه يجازيه. | 17 Хто чинить бідному добро, той Господеві позичає, | і він йому відплатить за його добродійство. |
| 18 ادّب ابنك لان فيه رجاء ولكن على اماتته لا تحمل نفسك. | 18 Карай твого сина, покіль є надія, | але б’ючи, не бий його до смерти. |
| 19 الشديد الغضب يحمل عقوبة لانك اذا نجيته فبعد تعيد. | 19 Вельми гнівливий прийме кару: | бо коли його хочеш рятувати, зробиш ще більше гнівливим. |
| 20 اسمع المشورة واقبل التأديب لكي تكون حكيما في آخرتك. | 20 Слухай пораду й приймай навчання, | щоб стати мудрим наостанку. |
| 21 في قلب الانسان افكار كثيرة لكن مشورة الرب هي تثبت. | 21 Багато задумів у серці людини, | але воля Господня — вона встоїться. |
| 22 زينة الانسان معروفه والفقير خير من الكذوب | 22 Плід людини — її милосердя; | убогий — ліпший, ніж брехун. |
| 23 مخافة الرب للحياة. يبيت شبعان لا يتعهده شر. | 23 Господній острах — життєдайний: | насичений ним — в спокої перебуватиме, і лихо його не спіткає. |
| 24 الكسلان يخفي يده في الصحفة وايضا الى فمه لا يردها. | 24 Ледачий запускає свою руку в миску, | та тяжко йому її до рота донести. |
| 25 اضرب المستهزئ فيتذكى الاحمق ووبخ فهيما فيفهم معرفة. | 25 Коли насмішника вдариш, то й простодушний стане розумнішим; | коли розумного скартати, він набереться знання. |
| 26 المخرب اباه والطارد امه هو ابن مخز ومخجل. | 26 Хто обдирає батька й проганяє матір, | той син ганебний, безсоромний. |
| 27 كف يا ابني عن استماع التعليم للضلالة عن كلام المعرفة. | 27 Кинь, сину, слухати науку, | що відводить від слів розумних. |
| 28 الشاهد اللئيم يستهزئ بالحق وفم الاشرار يبلع الاثم. | 28 Лукавий свідок глузує з правосуддя, | а уста грішників пожирають беззаконня. |
| 29 القصاص معد للمستهزئين والضرب لظهر الجهال | 29 Готові на насмішників дрюки, | і на спину дурних — удари. |