Сирах 6

¹ Лихе ім’я і ганьбу успадкує наруга, — так само і грішник двоязичний.

² Пристрастями себе не роз’ятрюй, бо, мов бугай, вони тебе розірвуть, —

³ їстимеш своє листя й власні плоди погубиш та й станеш, мов те дерево висохле.

⁴ Руйнує душа погана того, хто її посідає, для ворогів його посміховиськом робить.

⁵ Уста солодкі помножують прихильників, і язик добромовний побільшує ввічливість.

⁶ Твої миротворці хай будуть численні, порадник же твій — один на тисячу.

⁷ Бажавши мати приятеля, спершу його випробуй — не квапся звірятись на нього;

⁸ бо буває і друг своєкорисний: він не лишиться при тобі в день горя твого.

⁹ Буває і приятель, що стає противником і відкриває твою сварливість тобі на сором.

¹⁰ Буває ще й друг, що з тобою трапезує, та не лишиться з тобою в день горя твого:

¹¹ добре тобі — він, ніби другий ти, ще й на челядь твою покрикує,

¹² а підупадеш, то й обернеться він проти тебе й твого уникатиме обличчя.

¹³ Від ворогів своїх відступись, а й друзів твоїх бережись!

¹⁴ Вірний приятель — міцна захорона: хто знайшов його, той знайшов скарб.

¹⁵ Вірному другові немає ціни, і немає ваги, щоб вартість його зважити.

¹⁶ Приятель вірний — то лік життя, і його знайдуть ті, що Господа страхаються.

¹⁷ Хто Господа страхається — зміцнює свою дружбу: який він сам, таким і друг його буде.

¹⁸ Сину, повчання приймай уже замолоду, то й знаходитимеш мудрість аж до сивини.

¹⁹ Мов той орач або сіяч, приступай до неї і плодів її добрих очікуй: у праці над нею хай трохи потрудишся, а вже незабаром її плоди споживатимеш.

²⁰ Вона важка для неосвічених, не пристане до неї і легкодухий;

²¹ каменем бо важучим над ним вона тяжітиме, тож, не гаявши часу, відкине її він.

²² Бо мудрість така, як і її назва; небагатьом вона очевидна.

²³ Слухай но, сину, сприйми мою думку, не відкинь моєї поради:

²⁴ встроми свої ноги у пута її, а твій карк — у її нашийник;

²⁵ підстав плечі, щоб нести її, — не гнівайсь на її кайдани;

²⁶ всією душею приступи до неї, чимдуж дороги її пильнуй:

²⁷ вистежуй її, вишукуй її, і спізнати себе вона дасть; а заволодівши нею, не випускай її,

²⁸ бо наостанок ти знайдеш у ній спочинок, і раюванням вона тобі стане,

²⁹ і пута її будуть тобі захистом могутнім, а нашийник її — шати препишні.

³⁰ Золоті бо на ній прикраси, її узи плетені з гіяцинту.

³¹ Як пишне убрання, її надягнеш і вінець раювання вкладеш на себе.

³² При бажанні, сину, станеш освіченим, а бувши слухняним, будеш і розумним.

³³ Злюбивши слухати, тим і навчишся, — вухо нахилявши, станеш мудрим.

³⁴ Будь серед збору старших, а хто мудрий — того тримайся.

³⁵ Слухай охоче кожну побожну розмову, і приповідок розумних не цурайся.

³⁶ Узрієш розумного — вже зрання спіши до нього, а нога твоя хай його пороги оббиває.

³⁷ Вдумуйся у повеління Господні, над завітами його повсякчасно роздумуй; він скріпить твоє серце, і бажана мудрість надасться тобі.