Сирах 30

¹ Хто любить свого сина — тримає для нього різку, щоб мати з нього врешті-решт утіху.

² Хто сина виховує добре — матиме з нього користь, а й серед знайомих пишатись ним буде.

³ Хто сина повчає, тому заздритиме ворог, перед друзями ж буде ним радіти.

⁴ Такий батько, померши, наче й не вмре: по собі бо лишив подібного до себе.

⁵ За життя свого побачивши, милувався він з нього, тож при смерті своїй не зазнав він смутку.

⁶ Проти своїх ворогів лишив він відплатника, а й для друзів — того, хто добродійства оплатить.

⁷ Хто ж випещує сина — той і рани його перев’яже ще й над кожним його зойком серцем здригатиметься.

⁸ Необ’їжджений кінь стає норовистим, а син свавільний стає зухвалим.

⁹ Випестиш сина, — а він тебе розчарує, гратимешся з ним, — а він тебе засмутить.

¹⁰ З ним не пересміхайся, щоб з ним не сумував ти та врешті-решт не скреготав зубами.

¹¹ За юности його не давай йому волі й очей не заплющуй, як поводиться по-дурному.

¹² Ще замолоду роби його шию гнучкою, товчи йому боки, поки він ще молодий, бо, ставши впертим, він буде неслухняний.

¹³ Виховуй свого сина, ходи коло нього так, щоб ти не зазнав на собі його зухвальства.

¹⁴ Бідний, а здоровий і сильний це краще, ніж багатий, а з ранами на своєму тілі.

¹⁵ Здоров’я й сила ліпші від усякого золота, а сильне тіло — від надмірного багатства.

¹⁶ Немає багатства над тілесне здоров’я, і немає щастя над сердечну радість.

¹⁷ Краще смерть, ніж гірке життя, і вічний спочинок, ніж постійне чав’ядіння.

¹⁸ Що страви смачні для стуленого рота, те й приноси харчів, розкладених на гробі.

¹⁹ Яка ж бо користь від жертви бовванові? Таж він її ні їсти, ні нюхати не може! Отакий і той, хто має багатство, а не може ним покористуватись.

²⁰ Лиш очима він оглядає й стогне при тому, мов скопець, який, дівчину обіймаючи, — скиглить.

²¹ Не завдавай душі своїй жалю, не муч себе думами сумними.

²² Радощі серця — то життя людини, а чоловіка веселощі — довголіття.

²³ Розважай себе, втішай своє серце, геть проганяй від себе печаль: багатьох бо сум уже погубив — немає ніякого з нього пожитку.

²⁴ Заздрість і гнів позбавляють віку, а журба завчасно старість приводить.

²⁵ Щедре й добре серце насичене буде і користатиме з свого харчування.