Євреїв 7

¹ Оцей Мелхиседек, цар Салему, священик Всевишнього Бога, який зустрів Авраама, коли він повертався після поразки царів, і який благословив його;

² якому Авраам відділив десятину з усього, і якого ім’я означає спершу «цар справедливости», а потім цар Салему, тобто «цар миру»;

³ без батька, без матері, без родоводу, який не має ні початку днів, ні кінця життя, уподібнений до Божого Сина, — зостається священиком повіки.

⁴ Дивіться, отже, який великий той, якому патріярх Авраам дав десятину з найліпшої добичі!

⁵ Також і ті з синів Леві, що мають сан священства, мають за законом наказ брати десятину з народу, тобто з своїх братів, дарма що вони вийшли з бедер Авраама.

⁶ Той же, який не походить з їхнього роду, взяв десятину з Авраама і благословив того, що мав обітниці.

⁷ Тим часом і сумніву не може бути, що нижчий благословляється вищим.

⁸ Ба більше, тут беруть десятину люди, що вмирають; а там — той, про кого свідчать, що живе.

⁹ І, так би мовити, і Леві, який тепер збирає десятини, дав був десятину через Авраама,

¹⁰ бо він ще був у бедрах свого прабатька, коли Мелхиседек вийшов йому назустріч.

¹¹ Якби, отже, досконалість була через левітське священство, під яким народ одержав закон, то яка була б іще потреба з’являтись іншому священикові, за чином Мелхиседека, священикові, що не звався б за чином Арона?

¹² Бо як міняється священство, конче міняється і закон.

¹³ Бо той, про кого це говориться, був з іншого коліна, з якого ніхто не служив при жертовнику.

¹⁴ Відомо бо, що наш Господь походить від Юди, про покоління якого Мойсей нічого не згадав як про священиків.

¹⁵ Це стає ще яснішим, коли на подобу Мелхиседека постає інший священик;

¹⁶ він став ним не за законом тілесної заповіді, а за силою життя нетлінного,

¹⁷ бо він прийняв таке свідоцтво: «Ти — священик повіки за чином Мелхиседека.»

¹⁸ Так перша заповідь скасована через її неміч і безкорисність —

¹⁹ закон бо не зробив нічого досконалим, — уведено ж кращу надію, яка зближає нас до Бога.

²⁰ Тим більше, що це не сталося без клятви: бо коли інші настановлялися священиками без клятви,

²¹ то цей мав клятву того, який сказав до нього: «Господь поклявсь, і каятись не буде: Ти — священик повіки.»

²² Ось чому Ісус став запорукою кращого союзу.

²³ Крім того: отих священиків було більше, бо смерть не дозволяла їм зоставатися;

²⁴ цей же, тому що перебуває повіки, має священство непроминальне

²⁵ і тому може спасти повіки тих, які через нього до Бога приступають, бо він завжди живий, щоб за них заступатися.

²⁶ Якраз і годилося, щоб ми мали такого первосвященика непорочного, відлученого від грішників і вищого за небеса,

²⁷ який не має потреби, як архиереї, щодня приносити перше за власні гріхи жертви, а потім за гріхи народу, бо він зробив це раз, принісши себе самого в жертву.

²⁸ Закон бо настановляє архиєреями людей, немочі підлеглих, а слово клятви, що було після закону, настановляє Сина, що навіки досконалий.