І Петра 5

¹ Тож пресвітерів з-поміж вас заклинаю, я — сам теж пресвітер і свідок мук Христових і співучасник слави, що має об’явитись:

² Пасіте довірене вам Боже стадо, доглядаючи за ним не примусово, а добровільно, по-божому; не для лихого зиску, а доброхіть,

³ і не як пануючі над вибраними, але бувши зразком для стада.

⁴ І як з’явиться архипастир, отримаєте нев’янущий вінець слави.

⁵ Так само ви, молоді, коріться старшим. А всі ви вдягніться в покірливість одного супроти одного, Бог бо гордим противиться, а покірливим дає благодать.

⁶ Смиріться, отже, під могутньою Божою рукою, щоб він підняв вас угору своєчасно.

⁷ Усяку журбу вашу покладіть на нього, бо він піклується про вас.

⁸ Будьте тверезі і чувайте! Противник ваш, диявол, ходить навколо вас, як лев ревучий, шукаючи, кого б пожерти.

⁹ Противтеся йому, сильні вірою, відаючи, що таких самих страждань зазнають і брати ваші скрізь по світі.

¹⁰ А Бог усякої благодаті, що вас покликав до вічної своєї слави у Христі, він сам, коли постраждаєте трохи, вас удосконалить, утвердить, зміцнить, утривалить.

¹¹ Йому слава й сила по віки вічні! Амінь.

¹² Пишу вам це коротко через Сильвана, вірного, як гадаю, брата, закликаючи і свідчивши вам, що це правдива благодать Божа, та, в якій стоїте.

¹³ Вітає вас Церква, що у Вавилоні, вибрана з вами, і Марко, мій син.

¹⁴ Вітайте один одного цілунком любови. Мир вам усім, що у Христі!