Лука 8

¹ По тому Ісус проходив через міста та села, проповідуючи й звіщаючи Добру Новину про Царство Боже. З ним були дванадцять

² і деякі жінки, що були оздоровлені ним від злих духів і недуг Марія, звана Магдалина, з якої вийшло сім бісів,

³ Йоанна, жінка Хузи, Іродового урядовця, Сусанна та багато інших, що їм допомагали з своїх маєтків.

⁴ А коли зібралася сила народу, і з усіх міст приходили до нього, Ісус сказав їм у притчі

⁵ «Вийшов сіяч сіяти своє зерно. І як він сіяв, одне впало край дороги й було потоптане, і птиці небесні його видзьобали.

⁶ Друге упало на камінь і, зійшовши, висхло, бо вогкости не мало.

⁷ Інше впало між тернину, і тернина, вигнавшися з ним вкупі, його заглушила.

⁸ Врешті, інше впало на добру землю і, зійшовши, сторицею вродило.» Кажучи це, Ісус голосно мовив «Хто має вуха слухати, нехай слухає.»

⁹ Учні його спитали, що б вона могла значити, оця притча.

¹⁰ Він сказав їм «Вам дано знати тайни Божого Царства; іншим же в притчах, щоб вони, дивлячись, не бачили, і слухаючи, не розуміли.

¹¹ Ось що значить оця притча зерно це слово Боже.

¹² Тії, що край дороги, це ті, що слухають, та потім приходить диявол і вириває геть з їх серця слово, щоб вони не увірували та й не спаслися.

¹³ Ті ж, що на камені, це тії, що, почувши, з радістю приймають слово, але не маючи коріння, вірують дочасу й під час спокуси відпадають.

¹⁴ А те, що впало між тернину, це ті, що вислухавши, ідуть, та клопоти, багатства і життєві розкоші їх душать, і вони не дають плоду.

¹⁵ Нарешті, те, що на землі добрій, це ті, що чувши слово серцем щирим, добрим, його держать і дають плід у терпінні.

¹⁶ Ніхто не засвічує світила, щоб його вкрити посудиною або поставити під ліжко, а, навпаки, його ставлять на свічнику, щоб ті, що входять, бачили світло.

¹⁷ Нічого бо нема захованого, що б не стало явним, ані нічого тайного, що б не стало знаним і на яв не вийшло.

¹⁸ Вважайте, отже, як слухаєте бо хто має, тому дасться; а хто не має, заберуть і те, що йому здається, нібито має.»

¹⁹ Мати його й брати прийшли були до нього, та зачерез народ не могли до нього доступитись.

²⁰ Його повідомили «Мати твоя і брати твої стоять надворі, хочуть побачитися з тобою.»

²¹ Він же у відповідь сказав їм «Мати моя і брати мої це ті, що слухають слово Боже й його виконують.»

²² Одного дня Ісус увійшов до човна з учнями своїми і сказав їм «Переплиньмо на той бік озера.» І відплили.

²³ Як же вони плили, він заснув. Тим часом буря з вітром накинулась на озеро, їх почало заливати, і вони були в небезпеці.

²⁴ І, приступивши, вони збудили його й кажуть «Наставниче, наставниче, ми гинемо!» Він устав, погрозив вітрові й розбурханим хвилям, і вони ущухли, і настала тиша.

²⁵ Тоді сказав їм «Де ваша віра» Вони ж, налякані й здивовані, один до одного казали «Хто це такий, що вітрам і воді повеліває, і вони слухають його»

²⁶ Вони пристали в краю Геразинськім, що проти Галилеї.

²⁷ Як Ісус вийшов на берег, трапився йому назустріч один чоловік з міста, що мав бісів. Він з давнього часу вже не носив одежі й мешкав не в хаті, а по гробах.

²⁸ Побачивши Ісуса, закричав, припав йому до ніг і сказав голосом сильним «Що мені й тобі, Ісусе, сину Бога Всевишнього Благаю тебе, не муч мене!»

²⁹ Бо він велів нечистому духові вийти з чоловіка. Дух той часто хапав чоловіка, і його тоді в’язали кайданами та ланцюгами й стерегли, та він трощив окови, і демон гонив його по пустинях.

³⁰ Ісус же спитав його «Як тобі на ім’я» «Легіон!» — відповів той, багато бо бісів увійшло в нього.

³¹ І вони благали його, щоб він не велів їм іти в безодню.

³² А було там велике стадо свиней, що паслося на горі. І демони просили його, щоб він дозволив їм увійти в них. І він дозволив їм.

³³ Вийшли ті демони з чоловіка, увійшли в свиней, і кинулося стадо з кручі в озеро та й потонуло.

³⁴ Побачивши, що сталося, пастухи кинулись урозтіч і розповіли про це в місті та по селах.

³⁵ І вийшли люди подивитися, що сталось. Вони прибули до Ісуса й знайшли, що чоловік, з якого вийшли біси, сидів при ногах Ісуса, зодягнений та при умі — і злякались.

³⁶ Наочні свідки їм розповіли, як вилікувався біснуватий.

³⁷ Тоді все населення Геразинської округи почало його просити, щоб відійшов від них, бо великий страх огорнув їх. І він увійшов до човна й повернувся.

³⁸ А чоловік, з якого вийшли біси, просив Ісуса, щоб бути з ним, але він відпустив його, кажучи

³⁹ «Вернися додому й розкажи все те, що Бог зробив тобі.» Пішов той, сповіщаючи по всьому місті, що Ісус зробив йому.

⁴⁰ По повороті Ісус був прийнятий народом, бо всі його чекали.

⁴¹ Аж ось прийшов чоловік, Яір на ім’я, який був головою синагоги. Припавши до ніг Ісуса, він почав його просити зайти до нього в хату,

⁴² бо була в нього дочка одиначка, яких дванадцять років, і вона вмирала. І як він ішов туди, люди тиснулися до нього.

⁴³ Аж тут жінка якась, що була хвора дванадцять років на кровотечу й витратила на лікарів увесь свій прожиток, і ніхто з них не міг її оздоровити,

⁴⁴ підійшовши ззаду, доторкнулась краю його одежі й умить стала здоровою — спинилась її кровотеча.

⁴⁵ Ісус спитав «Хто доторкнувся мене» А що всі відпекувались, Петро мовив «Наставниче, то люди коло тебе юрмляться і тиснуться.»

⁴⁶ Ісус же сказав «Хтось доторкнувся до мене, бо я чув, як сила вийшла з мене.»

⁴⁷ Побачивши жінка, що не втаїлася, тремтячи підійшла й упавши йому до ніг, призналася перед усіма людьми, чому до нього доторкнулась і як негайно одужала.

⁴⁸ Сказав їй Ісус «Дочко, віра твоя спасла тебе, йди в мирі!»

⁴⁹ Він говорив ще, як приходить хтось від голови синагоги і каже «Твоя дочка померла, не турбуй більш Учителя.»

⁵⁰ Ісус почувши це, озвався до нього «Не бійся, тільки віруй, і вона спасеться.»

⁵¹ Прийшовши до хати, він не пустив нікого з собою всередину, крім Петра, Йоана та Якова з батьком та матір’ю дитини.

⁵² Всі плакали за нею і голосили. Він же мовив «Не плачте, вона не вмерла, вона тільки спить.»

⁵³ І ті сміялися з нього, бо знали, що вмерла.

⁵⁴ А він узяв її за руку й голосно промовив «Дівчино, пробудися!»

⁵⁵ І дух її повернувсь до неї, і вона миттю встала. Тоді він звелів дати їй їсти.

⁵⁶ Батьки ж її були здивовані вельми, та він наказав їм нікому не говорити, що сталося.