Лука 11

¹ Раз якось він молився в якомусь місці, і як закінчив, сказав до нього один з його учнів «Господи, навчи нас молитись, як і Йоан навчав своїх учнів.»

² А він до них промовив «Коли ви молитесь, кажіть Отче, нехай святиться твоє ім’я, нехай прийде твоє Царство.

³ Дай нам кожного дня наш хліб щоденний.

³ І прости нам гріхи наші, бо й ми прощаємо кожному, хто нам винен; і не введи нас у спокусу.»

⁴ І прости нам гріхи наші, бо й ми прощаємо кожному, хто нам винен; і не введи нас у спокусу.»

⁵ Далі до них промовив: «Якби хтось із вас мав приятеля, і той прийшов до нього опівночі Та й сказав до нього: Друже, позич мені три хліби,

⁶ бо приятель мій прибув до мене з дороги, і я не маю що йому дати,

⁷ а той зсередини відповів би йому: Не докучай мені, двері вже замкнені, і діти мої зо мною в ліжку; не можу встати й дати тобі, —

⁸ кажу вам, що коли й не встане та не дасть тому, що він його приятель, все ж таки з-за його настирливости підведеться і дасть, скільки той потребує.

⁹ Отож кажу вам: Просіть, і вам дасться; шукайте, і знайдете; стукайте, і вам відчинять.

¹⁰ Кожний бо, хто просить, одержує; той, хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють.

¹¹ Котрий із вас, батьків, коли син проситиме в нього хліба, дасть йому камінь? Або коли попросить риби, замість риби дасть йому гадюку?

¹² Або коли яйце попросить, дасть йому скорпіона?

¹³ Отак коли ви, злими бувши, умієте давати дітям вашим дари добрі, оскільки більш Отець небесний дасть Святого Духа тим, що у нього просять!»

¹⁴ Ісус виганяв біса, що німий був. І як біс вийшов, німий заговорив, і дивувались люди.

¹⁵ Та деякі з них говорили: «Він Велзевулом, князем бісівським, виганяє бісів.»

¹⁶ Інші ж, щоб його випробувати, домагалися від нього знаку з неба.

¹⁷ А він, знаючи думки їх, сказав їм: «Кожне царство, розділене проти себе самого, запустіє, і дім на дім упаде.

¹⁸ Коли, отже, і Сатана проти себе самого розділився, — як устоїться його царство? Бож кажете, що Велзевулом виганяю бісів.

¹⁹ Коли ж Велзевулом виганяю бісів, ким виганяють ваші сини? Ось чому вони будуть вашими суддями.

²⁰ Коли ж я Божим перстом виганяю бісів, то, значить, прийшло до вас Боже Царство.

²¹ Коли хтось сильний та озброєний пильнує свого двору, його майно в безпеці.

²² Коли ж надійде хтось сильніший від нього й його подолає, то забере у нього всю його зброю, на яку він покладався, і роздасть його здобич.

²³ Хто не зо мною, той проти мене; і хто зо мною не збирає, той розсипає.

²⁴ Коли дух нечистий вийде з чоловіка, то блукає по місцях безводних, шукаючи спочинку, та, не знайшовши, каже: Повернуся в дім свій, звідкіля я вийшов.

²⁵ І, прибувши, знайде його заметеним, прибраним.

²⁶ І тоді йде й бере з собою інших сім духів, гірших від себе, і вони входять і там оселюються, і останнє того чоловіка буде гірше, ніж перше.»

²⁷ Коли він говорив це, жінка якась, піднісши голос з-між народу, мовила до нього: «Щасливе лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили.»

²⁸ А він озвався: «Справді ж блаженні ті, що слухають Боже слово і його зберігають.»

²⁹ Коли народ згромадивсь, Ісус почав промовляти: «Рід цей — рід лукавий; він шукає знаку, але знаку йому не дасться, окрім знаку Йони,

³⁰ бо як Йона був знаком для ніневитян, так і Син Чоловічий буде знаком для цього роду.

³¹ Цариця півдня встане під час суду з людьми оцього роду і його засудить, бо прийшла з кінців світу послухати мудрости Соломона, а ось тут більше від Соломона!

³² Ніневитяни встануть з цим родом під час суду і його засудять, бо вони покаялись на проповіді Йони, та ось тут більше від Йони.

³³ Ніхто не світить світла й не кладе його у сховок, ані під посудину, але на свічник, щоб ті, що входять, бачили ясність.

³⁴ Світло твого тіла — твоє око. Коли око твоє здорове, все твоє тіло світле; коли ж воно недуже, все тіло твоє темне.

³⁵ Гляди, отже, чи світло, що в тобі, не є темрява.

³⁶ Коли, отже, все тіло твоє — світле й нічого темного не має, воно буде все в світлі, так, наче б освічувало тебе світло (своїм) сяйвом.»

³⁷ Коли він говорив іще, якийсь фарисей запросив його на обід до себе. Ісус увійшов і сів за столом.

³⁸ Побачивши це, фарисей здивувався, що він перш не зробив обмивань перед обідом.

³⁹ Господь сказав до нього: «От ви, фарисеї, чистите лиш зверху чашу й полумисок, самі ж ви всередині повні здирства й лукавства.

⁴⁰ Безумні! Чи ж той, що зробив верх, чи не зробив і середини?

⁴¹ Тож дайте милостиню з того, що усередині, і все у вас буде чисте.

⁴² Та горе вам, фарисеї, бо ви даєте десятину з м’яти, рути та всякої городини, але занедбуєте правосуддя і любов Божу! І це треба було робити, і того не лишати.

⁴³ Горе вам, фарисеї, що любите перші місця в синагогах та привітання на майданах.

⁴⁴ Горе вам, бо ви, як оті гроби непомітні, по яких люди зверху ходять і не знають того.»

⁴⁵ Озвавсь тоді один із учителів закону: «Учителю! — кажучи це, ти й нас ображаєш.»

⁴⁶ Він же відповів: «Горе й вам, учителям закону, бо ви накладаєте на людей тягарі, які важко носити, самі ж до тих тягарів і пальцем не доторкнетеся.

⁴⁷ Горе вам, що будуєте гроби пророкам, а це ваші батьки їх убили!

⁴⁸ Ви так стаєте свідками й даєте згоду вчинкам батьків ваших: вони їх повбивали, а ви будуєте їм гроби!

⁴⁹ Тому й каже мудрість Божа: Я їм пошлю пророків і апостолів; вони деяких з них уб’ють, а деяких будуть гонити,

⁵⁰ щоб цей рід відповів за кров усіх пророків, пролиту від створення світу,

⁵¹ від крови Авеля до крови Захарії, забитого між вівтарем і храмом. Так, я кажу вам: Рід цей здасть за те рахубу!

⁵² Горе вам, учителям закону, бо ви взяли ключ знання! Самі ви не ввійшли і тим, що хотіли ввійти, заборонили.»

⁵³ І як він вийшов звідти, книжники та фарисеї почали сильно на нього нападати й ставити йому різні питання,

⁵⁴ чигаючи так, щоб несподівано піймати якесь слово з уст його.