Лука 13

¹ Того ж часу прибули деякі й розповіли йому про галилеїв, що їхню кров Пилат змішав з їхніми жертвами.

² Озвавшись, він сказав їм «Гадаєте, що ті галилеї, тому що таке постраждали, були більші грішники, ніж усі галилеї

³ Ні, кажу вам, але як не покаєтесь, усі загинете так само.

⁴ Або ті вісімнадцять, що на них упала башта Силоамська й їх забила, гадаєте, що були більш винні від усіх мешканців Єрусалиму

⁵ Ні, кажу вам, але як не покаєтесь, усі загинете так само.»

⁶ І він розповів їм оцю притчу; «Один чоловік мав смоковницю, посаджену в його винограднику. Прийшов він і почав плода на ній шукати, та не знайшов.

⁷ Тоді він сказав до виноградаря Оце три роки, як я приходжу, шукаючи плода на цій смоковниці, і не знаходжу. Зрубай її нащо й землю займає ще

⁸ А той озвався до нього Пане, лиши її ще на цей рік я обкопаю навкруг неї і обкладу гноєм.

⁹ Може, щось вродить нарік, а коли ні, то ти її зрубаєш.»

¹⁰ Ісус навчав в одній з синагог у суботу.

¹¹ Була ж там одна жінка що її тримав дух у недузі вісімнадцять років вона була скорчена й не могла ніяк випростатись.

¹² Побачивши її Ісус, покликав і промовив до неї «Жінко, ти звільнена від твоєї недуги.»

¹³ І поклав на неї руки й вона зараз же випросталась, і почала прославляти Бога.

¹⁴ Тоді начальник синагоги, обурений, що Ісус оздоровив у суботу, озвався і мовив до народу «Шість день є, коли маєте працювати; тоді, отже, приходьте й оздоровляйтесь, а не в день суботній.»

¹⁵ Господь у відповідь сказав до нього «Лицеміри! Чи кожний з вас не відв’язує свого вола або осла від ясел і не веде його поїти

¹⁶ Цю ж жінку, дочку Авраама, що її сатана зв’язав ось вісімнадцять років, не треба було від цих узів звільнити в день суботній»

¹⁷ І як він говорив це, усі противники його засоромились, а ввесь народ радів усім славним вчинкам, які він зробив.

¹⁸ Далі промовив «На що схоже Царство Боже До чого б мені його прирівняти

¹⁹ Воно схоже на зерно гірчичне, що чоловік узяв та й кинув у город свій, і воно вигналось і стало деревом великим, і небесне птаство гніздиться у його гілляках.

²⁰ І знову промовив «До чого мені прирівняти Царство Боже

²¹ Воно схоже на закваску, що жінка взяла й поклала в три мірки борошна, аж поки все не скисне.»

²² Ісус проходив через міста та через села, навчаючи й простуючи до Єрусалиму.

²³ Аж ото сказав хтось до нього «Господи, чи мало буде тих, що спасуться» Він відповів їм

²⁴ «Силкуйтеся ввійти через тісні ворота, багато бо, кажу вам, силкуватимуться ввійти, але не зможуть.

²⁵ І як господар устане й замкне двері, а ви, зоставшися знадвору, почнете стукати у двері та казати Господи, відчини нам! — він відповість вам Не знаю вас, звідкіля ви.

²⁶ Тоді ви почнете казати Ми їли й пили перед тобою, і ти навчав нас на майданах наших.

²⁷ Та він відповість Кажу бо вам Не знаю вас, звідкіля ви; геть від мене всі ви, що чините неправду!

²⁸ Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака та Якова й усіх пророків у Царстві Божім, себе ж самих викинутих назовні.

²⁹ Прийдуть тоді від сходу й від заходу, від півночі й від півдня й возсядуть (на бенкеті) в Царстві Божім.

³⁰ Тоді останні стануть першими, а перші — останніми.»

³¹ Якраз тієї хвилини підійшли деякі фарисеї і сказали йому «Вийди і йди звідси, бо Ірод хоче тебе вбити.»

³² Він же сказав їм «Ідіть і скажіть тому лисові Ось виганяю бісів і роблю оздоровлення сьогодні й завтра, третього ж дня скінчуся.

³³ Однак сьогодні, завтра й ще наступного дня я мушу простувати далі, бо не годиться, щоб пророк загинув поза Єрусалимом.

³⁴ Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуеш посланних до тебе! Скільки разів я хотів зібрати твоїх дітей, немов квочка свій виводок під крила, — та ви не захотіли!

³⁵ Ось дім ваш лишається вам (пустий). Кажу вам Ви не побачите мене, аж поки не настане день, коли ви скажете Благословен той, що приходить в ім’я Господнє!»