Левіт 22

¹ Господь сказав Мойсеєві:

² «Скажи Аронові й синам його, щоб поважали святі речі, що їх сини Ізраїля посвячують мені, та щоб не сквернили імени святого мого: я — Господь.

³ Тож скажи їм: Хто б то не був у ваших поколіннях, кожен із ваших нащадків, що з нечистотою на собі приступить до святих речей, посвячених від синів Ізраїля Господеві, той викоріниться з-перед мого обличчя: я — Господь.

⁴ Ніхто з Аронових нащадків, що буде прокажений або течивий, не їстиме святих приносів, поки не стане чистим; а й той, що доторкнеться когось, що занечистився від трупа, або такого, в кого стікає сім’я,

⁵ або такого, що доторкнеться повзуна чи людини, що можуть зробити його нечистим хоч якою б там нечистотою;

⁶ хто цього доткнеться, буде нечистим до вечора, й не можна йому їсти святих речей, хібащо вимиється в воді.

⁷ А зайде сонце, то стане чистим, і можна йому буде потім їсти святі речі, бо то харч його.

⁸ Здохлятину й те, що розірве звір, не їстиме, щоб не осквернитись тим. Я — Господь.

⁹ Нехай виконують мої веління, щоб не взяти на себе гріха в цьому та щоб не вмерти, осквернюючи їх: я — Господь, що освятив їх.

¹⁰ Хто неуправнений, не їстиме святого; комірник або наймит священика не їстиме святого.

¹¹ Коли ж священик купить раба за свої гроші, той може їсти в нього, і ті, що народжуються в його домі, можуть їсти з його хліба.

¹² Дочка священика, що вийде заміж за мирянина, не може вже більш їсти святих приношень.

¹³ Коли ж би дочка священика повдовіла чи була відпущена чоловіком бездітна, і вернулась у домівку батька свого, батьківський хліб, як замолоду, можна їй їсти; зо сторонніх же ніхто не може його їсти.

¹⁴ Коли хтось ненароком з’їсть святе, нехай віддасть священикові, додавши п’ятину поверх того.

¹⁵ Нехай (священики) не осквернюють святих речей, що сини Ізраїля приносять Господеві,

¹⁶ і не вводять їх у гріх, який треба б спокутувати, коли б їли ці святі приноси. Я бо Господь, що освячую їх.»

¹⁷ Каже Господь Мойсеєві:

¹⁸ «Промов до Арона й до синів його та до всіх синів Ізраїля, і скажи їм: Коли, хоч хто б він був з дому Ізраїля, чи з приходнів в Ізраїлі, схоче принести жертву, чи з якоїсь обітниці, чи з доброї волі, як то звичайно приносять Господеві всепалення,

¹⁹ то щоб бути угодним, мусить принести самця, без вади, зо скотини, чи з овець, чи з кіз.

²⁰ Нічого, що має якийсь ґандж, не приноситиме, бо не буде вам угодним Богові.

²¹ І коли хтось приносить мирну жертву Господеві, щоб виконати обітницю або як принос добровільний, зо скоту чи з овець, то, Щоб бути угодною, жертва мусить бути без ґанджу; ніяк не може бути на ній жадної вади.

²² Сліпого, чи скаліченого, чи уломного, чи болячкуватого, чи коростявого, чи запаршивілого, — таких не приноситимете Господеві і не подаватимете їх як вогняну жертву на жертовник.

²³ Бика або вівцю, що буде нечумазне, з уломним носом і зо скороченим хвостом, можеш принести як добровільний дар; але як обітниця воно невгодне.

²⁴ Тварини, в якої ядра роздавлені, або розтовчені, або вирвані, або вирізані, не приноситимете Господеві; таких приношень у вашім краю не робитимете,

²⁵ ані з рук чужинців не прийматимете таких пожертв, щоб їх приносити вашому Богу як поживу, бо вони уломні, і з вадою не будуть для вас угодні.»

²⁶ Сказав Господь Мойсеєві:

²⁷ «Теля, чи ягня, чи козеня, як уродиться, нехай пробуде сім день при матері своїй; з восьмого ж дня і потім буде угодним на вогняну жертву Господеві.

²⁸ Чи то корову, чи вівцю не будете різати одного дня з її маленьким.

²⁹ Коли жертвуватимете подячну жертву Господеві, жертвуйте так, щоб була боговгод-на від вас.

³⁰ Того самого дня треба її з’їсти, не зоставляйте нічого до ранку. Я — Господь.

³¹ Пильнуйте мої заповіді й виконуйте їх; Я — Господь.

³² Ви не сквернитимете імени мого святого, щоб я святився серед синів Ізраїля. Я — Господь, що освячую вас,

³³ що вивів вас із Єгипетської землі, щоб бути вам Богом. Я — Господь.