Левіт 27

¹ Господь сказав Мойсеєві:

² «Промов до синів Ізраїля й скажи їм: Коли хтонебудь обітує Господеві грошову вартість якоїсь особи,

³ то за чоловіка від двадцятьох до шістдесятьох років оцінка буде п’ятдесят срібних шеклів, по шеклю святині,

⁴ а за жінку оцінка буде тридцять шеклів;

⁵ а як матиме від п’ятьох до двадцятьох років, то за чоловічу стать оцінка — двадцять шеклів, а за жіночу — десять шеклів;

⁶ від одного місяця до п’ятьох років, за хлопця оцінка буде п’ять шеклів срібла, а за дівчину — три шеклі.

⁷ Як же комусь шістдесят років або більше, то оцінка буде: за чоловіка п’ятнадцять шеклів, за жінку десять шеклів.

⁸ Коли ж той, хто робить обітницю, вбогий і не може дати по оцінці, то нехай поставлять його перед священиком, і священик оцінить його по його спромозі.

⁹ А коли то скотина, з якої приносять у жертву Господеві, то все, що дається Господеві, вважатиметься за святе;

¹⁰ її не можна ні перемінити, ні підмінити, ні кращої на гіршу, ні гіршої на кращу; коли ж хтось замінить скотину за скотину, то одна й друга стануть святими.

¹¹ Коли ж то буде якась скотина нечиста, що не приноситься Господеві в жертву, то нехай її поставлять перед священиком,

¹² і священик оцінить її, чи добра, чи не добра; як її священик оцінить, так і буде.

¹³ Якщо б він схотів викупити її, нехай додасть п’ятину до оціненої вартости.

¹⁴ Коли хтось присвятить дім свій як святиню Господеві, нехай священик оцінить його, чи він варт багато, чи мало; і як його священик оцінить, так і мусить бути.

¹⁵ Коли ж той, хто присвячує, схоче викупити свій дім, то нехай додасть п’ятину поверх оцінки, й дім буде його.

¹⁶ Коли хтось присвятить Господеві якесь спадкове поле, то його Оцінка буде за мірою висіву його, п’ятдесят срібних шеклів за один омер ячменю.

¹⁷ Коли від ювілейного року присвятить своє поле, то оцінка зостанеться цілою.

¹⁸ А коли по ювілейному році присвятить своє поле, то нехай священик полічить йому гроші за мірою років, що зостаються до наступного ювілейного року, і нехай буде відчислене від оцінки.

¹⁹ Якби ж той, хто присвятив, схотів викупити поле, нехай додасть п’ятину ціни, за яку його оцінено, й воно зостанеться за ним.

²⁰ Коли ж не викупить поля або продасть його іншому чоловікові, то потім не можна його вже більш викупляти.

²¹ І хоч поле стане звільнене в ювілейному році, однак воно буде присвячене Господеві як поле обітоване; воно перейде в посідання священика.

²³ то нехай священик полічить йому відповідно до ціни аж до ювілейного року, а він заплатить її у той же день, як священний дар Господеві.

²⁴ В ювілейному році поле повернеться до того, в кого він купив його, й належатиме йому як спадкова власність.

²⁵ Кожна оцінка нехай буде шеклями святині; двадцять гер на один шекель.

²⁶ Щодо первородця від скотини, що вже як первородне належиться Господеві, то ніхто не може його присвятити, чи з великорослої воно скотини, чи з дрібної (чи це віл чи ягня), — воно належиться Господеві.

²⁷ Коли ж скотина нечиста, нехай викупить її за оцінкою, додавши до неї п’ятину; як же не викупить, то нехай продасться за оцінкою.

²⁸ З усього свого майна, що хтось його присвятить Господеві як обітоване, чи людину, чи скотину, чи власне спадкове поле, — нічого не можна продавати, ні викуплювати; все, що обітоване, пресвяте Господеві.

²⁹ Ніхто обітований з-між людей не може бути викуплений: він має таким померти.

³⁰ Всяка десятина від землі, чи від засівів із поля, чи від плодів із дерева, буде Господеві, (вона) свята Господеві.

³¹ А хто схоче викупити якусь частину з десятини, нехай додасть до неї п’ятину.

³² Десятина з великорослої чи з дрібної скотини; десятина з усього, що проходить під ґирлиґою пастуха, буде свята Господеві.

³³ Не треба вибирати чи краще, чи гірше, й вимінювати його не можна; коли ж його перемінено, то й воно саме, й те, чим замінено його, стане святим Господеві; викупляти його не можна.»

³⁴ Ось такі заповіді, що Господь заповідав Мойсеєві для синів Ізраїля на Синай-горі.