Вихід 21

¹ «Оці судові закони ти покладеш перед ними.

² Коли купиш раба, єврея, шість років служитиме тобі, а сьомого року вийде на волю, без відшкодування.

³ Коли він сам прийшов до тебе, сам і на волю вийде, коли з жінкою, то й жінка його вийде з ним.

⁴ Коли господар дав йому жінку, і вродила вона йому синів або дочок, жінка й діти її будуть господареві, він же вийде сам один.

⁵ Як же раб скаже: Люблю я господаря мого, жінку мою і дітей моїх, не хочу виходити на волю,

⁶ тоді нехай його господар приведе його перед Бога, підведе до дверей або до одвірка та й проколе йому господар вухо шилом, і той служитиме йому довіку.

⁷ А коли хто продасть дочку свою як рабиню, то нехай вона не виходить, як виходять раби.

⁸ Якщо вона не довподоби своєму господареві, що набув її був для себе, нехай дозволить викупити її; чужому ж народові продати її не має права, бо обманув її.

⁹ Коли ж синові своєму набув її, по праву дочок мусить поступати з нею.

¹⁰ Коли ж другу візьме собі, нехай не вменшує її харчу, плаття її і подружніх прав її.

¹¹ А коли цих трьох речей не додержав, можна їй вийти безвідшкодовно, без викупу.

¹² Хто вдарить чоловіка так, що той помре, скарати нещадно його смертю.

¹³ Коли ж би то сталось однак ненароком, а Бог допустив, щоб він упав у його руки, то я призначу тобі місце, кудою втікати йому.

¹⁴ Якби ж хто замислив підступно вбити ближнього свого, то навіть від жертовника мого відірвеш його, щоб смертю скарати.

¹⁵ Хто вдарить батька свого або матір, скарати його смертю.

¹⁶ Хто вхопить людину та продасть, або знайдеться вона в руках у нього, скарати його смертю.

¹⁷ Хто проклинатиме свого батька або матір, скарати того смертю.

¹⁸ Коли посваряться люди, і один вдарить другого каменем чи своїм кулаком, і той не вмре, але лежатиме в ліжку,

¹⁹ і згодом підведеться, і, хоч би й на палиці, а зможе вийти з хати, то той, хто вдарив, буде вільний, тільки дасть відшкодування за втрату часу, що пролежав, та вилікує його зовсім.

²⁰ Коли хто вдарить раба чи рабиню своєю палицею так, що вмре під його рукою, мусить бути строго покараний.

²¹ Однак же, коли ще поживе день або два, залишити без покарання; бо він і його власність.

²² Коли б’ються чоловіки та поштовхнуть при тому вагітну жінку, і вона скине дитину, але без іншої шкоди, то той мусить заплатити відшкодування, яке накладе жінчин чоловік, і винний заплатить згідно з судовим присудом.

²³ А коли буде яка шкода, то даси життя за життя,

²⁴ око за око, зуба за зуба, руку за руку, ногу за ногу,

²⁵ опечину за опечину, рану за рану, синяка за синяка.

²⁶ Коли хто влучить в око раба свого або рабиню свою, і занапастить його, на волю нехай випустить його за йото око.

²⁷ А коли виб’є рабові своєму або рабині своїй зуба, на волю випустить його за того зуба.

²⁸ Коли віл вдарить рогами мужчину або жінку на смерть, укаменувати вола на смерть, і його м’яса не можна їсти; чий же віл, той неповинен.

²⁹ Коли ж бик уже здавна битливий, і господаря остережено, а він не доглядав за ним, і бик заколе мужчину чи жінку, вола мусять убити камінням, а його господар буде скараний смертю.

³⁰ Коли ж накладуть відшкодування на нього, він мусить дати викуп за своє життя усе те, що накладено на нього.

³¹ Чи візьме бик на роги сина чи дочку, по цьому присуду чинити з ним.

³² Коли ж бик заколе раба або рабиню, нехай дасть тридцять шеклів власникові, а бика вбити камінням.

³³ Коли хтось розкриє копанку або викопає хтось копанку, та й не закриє, і впаде туди віл чи осел,

³⁴ власник копанки мусить дати господареві відшкодування грішми, а мертве буде йому.

³⁵ Коли чийсь віл проб’є вола когось іншого, і той здохне, нехай продадуть живого вола та й поділять по половині виторг, і убите теж нехай розділять по половині.

³⁶ Або коли було знане раніше, що віл колеться, і не доглянув за ним господар, мусить віддати вола за вола, а мертве нехай йому буде.

³⁷ Коли хто вкраде вола чи вівцю та й заріже її чи продасть її, п’ять волів мусить віддати за вола і чотири вівці за одну вівцю.