Вихід 22

¹ «Коли впіймають злодія, як вломлюватиметься, і поб’ють так, що вмре, нема злочину крови.

² Коли ж над ним уже зійшло сонце, тоді є кривавий злочин; злодій мусить відшкодувати; коли в нього нічого нема, так продадуть його самого за крадіж.

³ Коли ж украдене, чи то віл, чи осел, чи ягня, знайдеться у нього живим, поверне вдвоє.

⁴ Коли хто попасав би на полі, або на винограднику й пустив би худобину пустопаш, а вона повипасала б на сусідовім полі, то винагородить щонайкращим із свого поля або виноградика свого.

⁵ Коли вибухне вогонь і кинеться в тернину й перекинеться на копи або на хлібні поля, або й на поле, той, хто спричинив пожежу, мусить дати (повне) відшкодування.

⁶ Коли хтось передасть другому гроші чи якісь вартісні речі на переховок, і викрадуть їх у нього з хати, мусить злодій, як знайдеться, повернути вдвоє.

⁷ Як же злодія не знайдуть, мусить господар хати з’явитися перед Богом, щоб довести, що то не він присвоїв ближнього речі.

⁸ В кожнім порушенні власности, чи то буде віл, чи осел, чи вівця, чи одежа, чи всяка інша згуба, що про неї хтось (пошкоджений) скаже: Ось воно, — справа обох мусить іти перед Бога; і той, кого Бог визнає винним, зверне другому вдвоє.

⁹ Коли хтось передасть другому на переховування осла, чи вола, чи вівцю, словом, якубудь тварину, і воно здохне, скалічиться або його вкрадуть так, що ніхто не бачив,

¹⁰ нехай присяга перед Господом розв’яже між обома, чи він не присвоїв собі річ ближнього; господар мусить пристати (на це), і той не має платити нічого.

¹¹ Коли ж насправді вкрадено в нього, мусить господареві за неї заплатити.

¹² Коли ж (дикий звір) роздер, нехай принесе розшматоване на доказ, а за розшматоване не має платити нічого.

¹³ Коли хто визичить у другого скотину, і вона окалічіє чи здохне, власника ж не було при тому, — вповні заплатити.

¹⁴ Коли ж власник був при тому, не треба йому платити нічого. Якщо дана була (тварина) в винайм, то одержить він ціну винайму.

¹⁵ Коли хто зведе ще незаручену дівчину та й спізнає її, мусить дати їй посаг і взяти собі за жінку.

¹⁶ Коли ж батько рішуче відмовиться дати її йому за жінку, то звідник одважить стільки срібла, скільки дають у віно дівицям.

¹⁷ Не лишай відьми живою.

¹⁸ Кожного, що злігся зо скотиною, каратимеш смертю.

¹⁹ Хто приносить жертву божкам, а не одному тільки Господеві, на того впаде анатема.

²⁰ Не будеш утискати чужинця і не гнобитимеш його, бо ви самі були чужинцями в Єгипетській землі.

²¹ Ані вдови, ані сироти не будеш утісняти.

²² Бо коли ти їх пригнічувати будеш, і вони голосінням заголосять до мене, то слухом почую зойк їх.

²³ І запалає гнів мій, і мечем висічу вас так, що жінки ваші стануть вдовами, а діти сиротами.

²⁴ Коли позичиш гроші комусь із мого народу, вбогому, що при тобі, то не станеш для нього лихварем, ані не накладатимеш на нього відсотків.

²⁵ Коли візьмеш у заставу одежину ближнього твого, мусиш повернути її йому до заходу сонця;

²⁶ бо стільки й прикриття його, що та одежинка на його тілі; у чім же лягти йому? Як заголосить до мене, я почую його, бо я милосердний.

²⁷ Не хулитимеш Бога, і князя народу твого не проклинатимеш.

²⁸ З надміру врожаю твого та з соків точила твого не гаятимешся з приносом. Первенця з дітей твоїх віддаватимеш мені.

²⁹ Так робитимеш з волом і з дрібним скотом твоїм; сім днів буде воно при матері своїй, восьмого ж дня даси його мені.

³⁰ Будьте ж мені людьми святими; м’яса, розшматованого звірюкою в полі, не їстимете; псам викинете його.»