І Солунян 2

Біблія	NEW AMERICAN BIBLE
1 Самі ж ви знаєте, брати, що наш прихід до вас не був даремний;	1 For you yourselves know, brothers, that our reception among you was not without effect.
2 але хоч ми перед тим зазнали страждань та зневаг, як вам відомо, у Филиппах, Бог наш дав нам сміливість проповідувати вам Божу Євангелію з великою запопадливістю.	2 Rather, after we had suffered and been insolently treated, as you know, in Philippi, we drew courage through our God to speak to you the gospel of God with much struggle.
3 Бо наша заохота не має в собі ні облуда, ні нечистоти, ані підступу.	3 Our exhortation was not from delusion or impure motives, nor did it work through deception.
4 Але, як Бог, визнавши нас гідними, доручив нам Євангелію, так ми й говоримо, стараючись подобатися не людям, а Богові, який випробовує серця наші.	4 But as we were judged worthy by God to be entrusted with the gospel, that is how we speak, not as trying to please human beings,but rather God, who judges our hearts.
5 Та й не було в нас ніколи лестивого слова, як знаєте, ані таємної зажерливої думки. Бог тому свідок!	5 Nor, indeed, did we ever appear with flattering speech, as you know, or with a pretext for greed--God is witness--
6 Ми не шукали від людей слави, ні від вас, ані від інших, 7, хоч і могли, як апостоли Христові, бути тягарем вам. Ми, навпаки, були лагідні між вами. Як годувальниця піклується про своїх дітей,	6 nor did we seek praise from human beings, either from you or from others,
7 так і ми, з палкого до вас почуття, раді були передати вам не лише Божу Євангелію, а й власні душі; такими дорогими ви нам стали.	7 although we were able to impose our weight as apostles of Christ. Rather, we were gentle among you, as a nursing mother cares for her children.
8 Ви пам’ятаєте, брати, про наш труд та про працю: вночі і вдень ми працювали, щоб з вас когось не обтяжити, та проповідували вам Божу Євангелію.	8 With such affection for you, we were determined to share with you not only the gospel of God, but our very selves as well, so dearly beloved had you become to us.
9 Ви й Бог свідки, як свято, справедливо й бездоганно ми поводилися між вами, віруючими.	9 You recall, brothers, our toil and drudgery. Working night and day in order not to burden any of you, we proclaimed to you the gospel of God.
10 Самі знаєте, як ми кожного з вас, мов батько своїх дітей,	10 You are witnesses, and so is God, how devoutly and justly and blamelessly we behaved toward you believers.
11 просили, умовляли й заклинали жити достойно перед Богом, який вас кличе до свого Царства і слави.	11 As you know, we treated each one of you as a father treats his children,
12 І тому ми також дякуємо Богові безперестанку за те, що ви, ледве почувши від нас слово Боже, прийняли його не як слово людське, а як воно є справді — як Боже слово, що й діє у вас, віруючих.	12 exhorting and encouraging you and insisting that you conduct yourselves as worthy of the God who calls you into his kingdom and glory.
13 Ви бо, брати, почали наслідувати Божі Церкви, що в Юдеї у Христі Ісусі, бо й ви терпіли те саме від ваших земляків, як і вони від юдеїв,	13 And for this reason we too give thanks to God unceasingly, that,in receiving the word of God from hearing us, you received not a human word but, as it truly is, the word of God, which is now atwork in you who believe.
14 які і Господа Ісуса вбили, і пророків, і нас переслідували, чим вони й Богові не подобалися, і усім людям супротивні.	14 For you, brothers, have become imitators of the churches of God that are in Judea in Christ Jesus. For you suffer the same things from your compatriots as they did from the Jews,
15 Вони забороняють нам до поган говорити, щоб ті спаслися, тож повсякчасно доповнюють свої провини. Врешті спіткав їх. гнів.	15 who killed both the Lord Jesus and the prophets and persecuted us; they do not please God, and are opposed to everyone,
16 А ми, брати, розлучені з вами на коротку хвилину обличчям, не серцем, старалися щоскоріш побачити ваше обличчя: така наша туга за вами.	16 trying to prevent us from speaking to the Gentiles that they may be saved, thus constantly filling up the measure of their sins. But the wrath of God has finally begun to come upon them.
17 Тому хотіли прийти до вас, таки я, Павло, — раз і вдруге, та сатана перешкодив нам.	17 Brothers, when we were bereft of you for a short time, in person, not in heart, we were all the more eager in our great desire to see you in person.
18 Яка бо наша надія або радість, або вінець слави, як не ви, перед Господом нашим Ісусом, у день його приходу?	18 We decided to go to you--I, Paul, not only once but more than once--yet Satan thwarted us.
19 Так! Ви — наша слава й наша радість.	19 For what is our hope or joy or crown to boast of in the presence of our Lord Jesus at his coming if not you yourselves?
	20 For you are our glory and joy.