Филип’ян 2

Біблія	NOVA VULGATA
1 Коли, отже, є в Христі якась утіха, коли є якась відрада в любові, коли є якась спільність духа та якесь серце і милосердя,	1 Si qua ergo consolatio in Christo, si quod solacium cari tatis, si quacommunio spiritus, si quae viscera et miserationes,
2 то завершіте мою радість: думайте те саме, майте любов ту саму, будьте однодушні, згідливі.	2 implete gaudium meum, utidem sapiatis, eandem caritatem habentes, unanimes, id ipsum sapientes;
3 Не робіть нічого підо впливом суперечки, чи з марної слави, але вважаючи в покорі один одного за більшого від себе;	3 nihilper contentionem neque per inanem gloriam, sed in humilitate superiores sibiinvicem arbitrantes;
4 майте на увазі користь не власну, а радше інших.	4 non, quae sua sunt, singuli considerantes, sed et ea,quae aliorum.
5 Плекайте ті самі думки в собі, які були й у Христі Ісусі.	5 Hoc sentite in vobis, quod et in Christo Iesu:
6 Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом,	6 qui cum in forma Dei esset, non rapinam arbitratus est esse se aequalem Deo,
7 а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина,	7 sed semetipsum exinanivit formam servi accipiens, in similitudinem hominum factus; et habitu inventus ut homo,
8 він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж — хресної.	8 humiliavit semetipsum factus oboediens usque ad mortem, mortem autem crucis.
9 Тому і Бог його вивищив і дав йому ім’я, що понад усяке ім’я,	9 Propter quod et Deus illum exaltavit et donavit illi nomen, quod est super omne nomen,
10 щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі, на землі й під землею,	10 ut in nomine Iesu omne genu flectatur caelestium et terrestrium et infernorum,
11 і щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця.	11 et omnis lingua confiteatur “ Dominus Iesus Christus! ”, in gloriam Dei Patris.
12 Отож, мої любі, як то ви завжди були слухняні, працюйте над спасінням вашим в острасі та трепеті, не тільки коли я присутній, але ще більше тепер, коли мене нема між вами,	12 Itaque, carissimi mei, sicut semper oboedistis, non ut in praesentia meitantum sed multo magis nunc in absentia mea, cum metu et tremore vestram salutemoperamini;
13 бо то Бог викликає у вас і хотіння і діяння за своїм уподобанням.	13 Deus est enim, qui operatur in vobis et velle et perficere pro suobeneplacito.
14 Усе робіть без нарікання і мудрування,	14 Omnia facite sine murmurationibus et haesitationibus,
15 щоб ви були бездоганні й щирі, непорочні діти Божі серед лукавого й розбещеного роду, серед якого сяєте, немов світила у світі,	15 utefficiamini sine querela et simplices, filii Dei sine reprehensione in mediogenerationis pravae et perversae, inter quos lucetis sicut luminaria in mundo,
16 зберігаючи слово життя, на похвалу мені в день Христа, що я біг не дарма і трудився не марно.	16 verbum vitae firmiter tenentes ad gloriam meam in die Christi, quia non invacuum cucurri neque in vacuum laboravi.
17 Ба навіть коли мушу пролити мою кров на жертву й офіру за вашу віру, я радуюсь і веселюся разом з усіма вами.	17 Sed et si delibor supra sacrificiumet obsequium fidei vestrae, gaudeo et congaudeo omnibus vobis;
18 Та й ви також радуйтеся і веселіться зо мною.	18 idipsum autemet vos gaudete et congaudete mihi.
19 Надіюсь у Господі Ісусі послати до вас незабаром Тимотея, щоб і мені на серці стало легше, коли довідаюся про вас.	19 Spero autem in Domino Iesu Timotheum citome mittere ad vos, ut et ego bono animo sim, cognitis, quae circa vos sunt.
20 Нікого бо не маю рівного йому душею, що так щиро дбав би про вас,	20 Neminem enim habeo tam unanimem, qui sincere pro vobis sollicitus sit;
21 бо всі шукають чогось власного, а не Христа Ісуса.	21 omnesenim sua quaerunt, non quae sunt Iesu Christi.
22 Ви знаєте його випробувану чесність: він, як син батькові, служив зо мною справі Євангелії.	22 Probationem autem eiuscognoscitis, quoniam sicut patri filius mecum servivit in evangelium.
23 Отож, надіюся його до вас послати, як лиш довідаюся, як воно зо мною.	23 Huncigitur spero me mittere, mox ut videro, quae circa me sunt;
24 А я маю в Господі впевнену надію, що скоро й сам прибуду.	24 confido autem inDomino, quoniam et ipse cito veniam.
25 Але вважав необхідним послати до вас Епафродита, мого брата і співробітника та співвояка, якого ви послали, і служителя в моїй потребі;	25 Necessarium autem existimavi Epaphroditum fratrem et cooperatorem etcommilitonem meum, vestrum autem apostolum et ministrum necessitatis meae,mittere ad vos,
26 бо він за вами всіма побивався і непокоївся — тому, що ви почули про його недугу.	26 quoniam omnes vos desiderabat et maestus erat, propterea quodaudieratis illum infirmatum.
27 Він бо, справді, занедужав смертельно, але Бог змилувався над ним, та не лише над ним, а й надо мною, щоб я не мав смутку за смутком.	27 Nam et infirmatus est usque ad mortem, sed Deusmisertus est eius; non solum autem eius, verum et mei, ne tristitiam supertristitiam haberem.
28 Тому я послав його вам, щоб ви, знову побачивши його, зраділи і щоб і я мав менше смутку.	28 Festinantius ergo misi illum, ut, viso eo, iterumgaudeatis, et ego sine tristitia sim.
29 Прийміть же його в Господі з усякою радістю і майте таких у пошані,	29 Excipite itaque illum in Domino cumomni gaudio et eiusmodi cum honore habetote,
30 бо за Христове діло він наблизився до смерти, наражаючи життя на небезпеку, щоб доповнити ваш нестаток служіння для мене.	30 quoniam propter opus Christiusque ad mortem accessit in interitum tradens animam suam, ut suppleret id, quodvobis deerat ministerii erga me.