Галатів 2

Біблія	CATHOLIC PUBLIC DOMAIN
1 Згодом, по чотирнадцятьох роках, я знову пішов у Єрусалим з Варнавою, взявши з собою і Тита.	1 Next, after fourteen years, I went up again to Jerusalem, taking with me Barnabas and Titus.
2 А пішов я туди за об’явленням і появив їм Євангелію, яку проповідую між поганами, особливо знатнішими, чи, бува, не дарма труджуся чи трудився.	2 And I went up according to revelation, and I debated with them about the Gospel that I am preaching among the Gentiles, but away from those who were pretending to be something, lest perhaps I might run, or have run, in vain.
3 А й Тит, що був зо мною, бувши греком, не був примушений до обрізання.	3 But even Titus, who was with me, though he was a Gentile, was not compelled to be circumcised,
4 А щодо облудних братів влазнів, які крадькома пролізли, щоб підглядати нашу свободу, що її маємо в Ісусі Христі, щоб нас поневолити,	4 but only because of false brothers, who were brought in unknowingly. They entered secretly to spy on our liberty, which we have in Christ Jesus, so that they might reduce us to servitude.
5 ми їхньому велінню не поступилися ні на хвилину, щоб правда Євангелії залишилася у вас.	5 We did not yield to them in subjection, even for an hour, in order that the truth of the Gospel would remain with you,
6 Щождо тих, які вважалися за знатних, — якими вони тоді були, мені байдуже; Бог не дивиться на обличчя людини, — мені ті знатні нічого не добавили.	6 and away from those who were pretending to be something. (Whatever they might have been once, it means nothing to me. God does not accept the reputation of a man.) And those who were claiming to be something had nothing to offer me.
7 Навпаки, побачивши, що проповідь Євангелії для необрізаних повірена мені, як Петрові для обрізаних, —	7 But it was to the contrary, since they had seen that the Gospel to the uncircumcised was entrusted to me, just as the Gospel to the circumcised was entrusted to Peter.
8 бо той, хто допомагав Петрові в апостольстві між обрізаними, допомагав і мені між поганами, —	8 For he who was working the Apostleship to the circumcised in Peter, was also working in me among the Gentiles.
9 і визнавши дану мені благодать, Яків, Кифа та Йоан, що вважалися стовпами, на знак єдности дали мені й Варнаві правиці, щоб ми йшли до поган, вони ж до обрізаних;	9 And so, when they had acknowledged the grace that was given to me, James and Cephas and John, who seemed like pillars, gave to me and to Barnabas the right hand of fellowship, so that we would go to the Gentiles, while they went to the circumcised,
10 тільки щоб ми про вбогих пам’ятали, що я власне і намагався робити.	10 asking only that we should be mindful of the poor, which was the very thing that I also was solicitous to do.
11 Коли ж Кифа прийшов в Антіохію, я виступив одверто йому в вічі, тому що заслужив на докір.	11 But when Cephas had arrived at Antioch, I stood against him to his face, because he was blameworthy.
12 Перше бо ніж прийшли деякі від Якова, він їв з поганами; а як прийшли, то почав таїтися та відлучатися, боявшись обрізаних.	12 For before certain ones arrived from James, he ate with the Gentiles. But when they had arrived, he drew apart and separated himself, fearing those who were of the circumcision.
13 Разом з ним лицемірили й інші юдеї, так що й Варнава був зведений їхнім лицемірством.	13 And the other Jews consented to his pretense, so that even Barnabas was led by them into that falseness.
14 Та коли я побачив, що вони не ходять право за євангельською правдою, то перед усіма сказав Кифі: Коли ти, бувши юдеєм, живеш по-поганському, а не по-юдейському, то як ти можеш силувати поган, щоб жили по-юдейському?	14 But when I had seen that they were not walking correctly, by the truth of the Gospel, I said to Cephas in front of everyone: “If you, while you are a Jew, are living like the Gentiles and not the Jews, how is it that you compel the Gentiles to keep the customs of the Jews?”
15 Ми — уроджені юдеї, не з отих грішників поган;	15 By nature, we are Jews, and not of the Gentiles, sinners.
16 а довідавшися, що людина оправдується не ділами закону, а через віру в Ісуса Христа, ми й увірували в Христа Ісуса, щоб оправдатися нам вірою в Христа, а не ділами закону; бо ніхто не оправдається ділами закону.	16 And we know that man is not justified by the works of the law, but only by the faith of Jesus Christ. And so we believe in Christ Jesus, in order that we may be justified by the faith of Christ, and not by the works of the law. For no flesh will be justified by the works of the law.
17 Коли ж, шукаючи оправдання у Христі, виявилося, що й ми самі грішники, — то невже Христос — служитель гріха? Жадним робом!	17 But if, while seeking to be justified in Christ, we ourselves are also found to be sinners, would then Christ be the minister of sin? Let it not be so!
18 Бо коли я знову відбудовую те, що зруйнував був, то я себе самого оголошую переступником.	18 For if I rebuild the things that I have destroyed, I establish myself as a prevaricator.
19 Я бо через закон для закону вмер, щоб для Бога жити: я — розп’ятий з Христом.	19 For through the law, I have become dead to the law, so that I may live for God. I have been nailed to the cross with Christ.
20 Живу вже не я, а живе Христос у мені. А що живу тепер у тілі, то живу вірою в Божого Сина, який полюбив мене й видав себе за мене.	20 I live; yet now, it is not I, but truly Christ, who lives in me. And though I live now in the flesh, I live in the faith of the Son of God, who loved me and who delivered himself for me.
21 Я не відкидаю Божої благодаті: бо коли законом оправдання, то тоді Христос умер даремно.	21 I do not reject the grace of God. For if justice is through the law, then Christ died in vain.