ІІ Корінтян 7

Біблія	JERUSALEM
1 Маючи ж такі обітниці, о любі, очистьмо себе від усякої скверни тіла і духа, довершуючи наше освячення в Божому острасі.	1 En possession de telles promesses, bien-aimés, purifions-nous de toute souillure de la chair etde l'esprit, achevant de nous sanctifier dans la crainte de Dieu.
2 Дайте нам місце в вашому серці. Ми нікого не скривдили, нікому шкоди не завдали, не визискували нікого.	2 Faites-nous place en vos coeurs. Nous n'avons fait tort à personne, nous n'avons ruinépersonne, nous n'avons exploité personne.
3 Говорю це, не щоб вас осудити, бо я вже вам сказав, що ви в нашім серці, щоб умерти й жити разом.	3 Je ne dis pas cela pour vous condamner. Je vous l'ai déjà dit: vous êtes dans nos coeurs à la vieet à la mort.
4 У мене велике до вас довір’я, я вельми пишаюся вами. Я — повен утіхи, я переповнений радістю посеред усіх наших напастей.	4 J'ai grande confiance en vous, je suis très fier de vous. Je suis comblé de consolation; jesurabonde de joie dans toute notre tribulation.
5 Бо коли ми були прийшли в Македонію, тіло наше не мало ніякого спокою. У всьому лиш скорбота: зовні — борні, страхання всередині.	5 De fait, à notre arrivée en Macédoine, notre chair ne connut pas de repos. Partout destribulations: au-dehors, des luttes; au-dedans, des craintes.
6 Та Бог, що втішає принижених, утішив нас приходом Тита;	6 Mais Celui qui console les humiliés, Dieu, nous a consolés par l'arrivée de Tite,
7 і не лиш його приходом, а й утіхою, якої він зазнав від вас, оповідаючи нам про ваше палке бажання, про ваш смуток, про вашу горливість до мене, так, що я зрадів ще більше.	7 et non seulement par son arrivée, mais encore par la consolation que vous-mêmes lui aviezdonnée. Il nous a fait part de votre ardent désir, de votre désolation, de votre zèle pour moi, si bien qu'en moi lajoie a prévalu.
8 Хоч я і засмутив вас листом, не жалкую того; коли й жалкував, — бачу, що той лист, хоч і на час, був засмутив вас —	8 Vraiment, si je vous ai attristés par ma lettre, je ne le regrette pas. Et si je l'ai regretté - je voisbien que cette lettre vous a, ne fût-ce qu'un moment, attristés --
9 тепер же радію, не тому, що ви були засмутилися, а тому, що смуток ваш привів вас до каяття. Ви бо засмучені були задля Бога, так що ви від нас не зазнали шкоди.	9 je m'en réjouis maintenant, non de ce que vous avez été attristés, mais de ce que cette tristessevous a portés au repentir. Car vous avez été attristés selon Dieu, en sorte que vous n'avez, de notre part, subiaucun dommage.
10 Бо смуток задля Бога чинить спасенне каяття, якого жалувати не треба; а смуток цього світу — смерть спричинює.	10 La tristesse selon Dieu produit en effet un repentir salutaire qu'on ne regrette pas; la tristessedu monde, elle, produit la mort.
11 Ось бо той смуток задля Бога — яку то він спричинив у вас старанність, яке ж виправдання, яке обурення, а який страх, яке палке бажання, яку горливість, яку відплату! Ви в усьому показали свою невинність у цій справі.	11 Voyez plutôt ce qu'elle a produit chez vous, cette tristesse selon Dieu. Quel empressement!Que dis-je? Quelles excuses! Quelle indignation! Quelle crainte! Quel ardent désir! Quel zèle! Quelle punition!Vous avez montré de toutes manières que vous étiez innocents en cette affaire.
12 А коли й написав вам, то не задля того, хто образив, ані ображеного, але щоб виявилася між вами перед Богом ваша про нас дбайливість.	12 Aussi bien, si je vous ai écrit, ce n'est ni à cause de l'offenseur ni à cause de l'offensé. C'étaitpour faire éclater chez vous devant Dieu l'empressement que vous avez à notre égard.
13 Тому ми втішилися. Та, крім цієї особистої втіхи, зраділи ми куди більше радістю Тита, що ви всі заспокоїли його дух.	13 Voilà ce qui nous a consolés. A cette consolation personnelle s'est ajoutée une joie bien plusgrande encore, celle de voir la joie de Tite, dont l'esprit a reçu apaisement de vous tous.
14 А коли я був перед ним трохи похвалився вами, то я не зазнав сорому. Але, як ми завжди говорили вам правду, так і хвала наша перед Титом виявилась правдивою.	14 Que si devant lui je me suis quelque peu glorifié à votre sujet, je n'ai pas eu à en rougir. Aucontraire, de même qu'en toutes choses nous vous avons dit la vérité, ainsi ce dont nous nous sommes glorifiésauprès de Tite s'est trouvé être la vérité.
15 Серце його стає до вас ще прихильніше, коли він згадує послух усіх вас і як ви прийняли його з острахом та тремтінням.	15 Et son affection pour vous redouble, quand il se rappelle votre obéissance à tous, commentvous l'avez accueilli avec crainte et tremblement.
16 Радію, що можу на вас покластись у всьому.	16 Je me réjouis de pouvoir en tout compter sur vous.