ІІ Корінтян 7

Біблія	Bible de Jérusalem
¹ Маючи ж такі обітниці, о любі, очистьмо себе від усякої скверни тіла і духа, довершуючи наше освячення в Божому острасі.	¹ En possession de telles promesses, bien-aimés, purifions-nous de toute souillure de la chair etde l'esprit, achevant de nous sanctifier dans la crainte de Dieu.
² Дайте нам місце в вашому серці. Ми нікого не скривдили, нікому шкоди не завдали, не визискували нікого.	² Faites-nous place en vos coeurs. Nous n'avons fait tort à personne, nous n'avons ruinépersonne, nous n'avons exploité personne.
³ Говорю це, не щоб вас осудити, бо я вже вам сказав, що ви в нашім серці, щоб умерти й жити разом.	³ Je ne dis pas cela pour vous condamner. Je vous l'ai déjà dit: vous êtes dans nos coeurs à la vieet à la mort.
⁴ У мене велике до вас довір’я, я вельми пишаюся вами. Я — повен утіхи, я переповнений радістю посеред усіх наших напастей.	⁴ J'ai grande confiance en vous, je suis très fier de vous. Je suis comblé de consolation; jesurabonde de joie dans toute notre tribulation.
⁵ Бо коли ми були прийшли в Македонію, тіло наше не мало ніякого спокою. У всьому лиш скорбота: зовні — борні, страхання всередині.	⁵ De fait, à notre arrivée en Macédoine, notre chair ne connut pas de repos. Partout destribulations: au-dehors, des luttes; au-dedans, des craintes.
⁶ Та Бог, що втішає принижених, утішив нас приходом Тита;	⁶ Mais Celui qui console les humiliés, Dieu, nous a consolés par l'arrivée de Tite,
⁷ і не лиш його приходом, а й утіхою, якої він зазнав від вас, оповідаючи нам про ваше палке бажання, про ваш смуток, про вашу горливість до мене, так, що я зрадів ще більше.	⁷ et non seulement par son arrivée, mais encore par la consolation que vous-mêmes lui aviezdonnée. Il nous a fait part de votre ardent désir, de votre désolation, de votre zèle pour moi, si bien qu'en moi lajoie a prévalu.
⁸ Хоч я і засмутив вас листом, не жалкую того; коли й жалкував, — бачу, що той лист, хоч і на час, був засмутив вас —	⁸ Vraiment, si je vous ai attristés par ma lettre, je ne le regrette pas. Et si je l'ai regretté - je voisbien que cette lettre vous a, ne fût-ce qu'un moment, attristés --
⁹ тепер же радію, не тому, що ви були засмутилися, а тому, що смуток ваш привів вас до каяття. Ви бо засмучені були задля Бога, так що ви від нас не зазнали шкоди.	⁹ je m'en réjouis maintenant, non de ce que vous avez été attristés, mais de ce que cette tristessevous a portés au repentir. Car vous avez été attristés selon Dieu, en sorte que vous n'avez, de notre part, subiaucun dommage.
¹⁰ Бо смуток задля Бога чинить спасенне каяття, якого жалувати не треба; а смуток цього світу — смерть спричинює.	¹⁰ La tristesse selon Dieu produit en effet un repentir salutaire qu'on ne regrette pas; la tristessedu monde, elle, produit la mort.
¹¹ Ось бо той смуток задля Бога — яку то він спричинив у вас старанність, яке ж виправдання, яке обурення, а який страх, яке палке бажання, яку горливість, яку відплату! Ви в усьому показали свою невинність у цій справі.	¹¹ Voyez plutôt ce qu'elle a produit chez vous, cette tristesse selon Dieu. Quel empressement!Que dis-je? Quelles excuses! Quelle indignation! Quelle crainte! Quel ardent désir! Quel zèle! Quelle punition!Vous avez montré de toutes manières que vous étiez innocents en cette affaire.
¹² А коли й написав вам, то не задля того, хто образив, ані ображеного, але щоб виявилася між вами перед Богом ваша про нас дбайливість.	¹² Aussi bien, si je vous ai écrit, ce n'est ni à cause de l'offenseur ni à cause de l'offensé. C'étaitpour faire éclater chez vous devant Dieu l'empressement que vous avez à notre égard.
¹³ Тому ми втішилися. Та, крім цієї особистої втіхи, зраділи ми куди більше радістю Тита, що ви всі заспокоїли його дух.	¹³ Voilà ce qui nous a consolés. A cette consolation personnelle s'est ajoutée une joie bien plusgrande encore, celle de voir la joie de Tite, dont l'esprit a reçu apaisement de vous tous.
¹⁴ А коли я був перед ним трохи похвалився вами, то я не зазнав сорому. Але, як ми завжди говорили вам правду, так і хвала наша перед Титом виявилась правдивою.	¹⁴ Que si devant lui je me suis quelque peu glorifié à votre sujet, je n'ai pas eu à en rougir. Aucontraire, de même qu'en toutes choses nous vous avons dit la vérité, ainsi ce dont nous nous sommes glorifiésauprès de Tite s'est trouvé être la vérité.
¹⁵ Серце його стає до вас ще прихильніше, коли він згадує послух усіх вас і як ви прийняли його з острахом та тремтінням.	¹⁵ Et son affection pour vous redouble, quand il se rappelle votre obéissance à tous, commentvous l'avez accueilli avec crainte et tremblement.
¹⁶ Радію, що можу на вас покластись у всьому.	¹⁶ Je me réjouis de pouvoir en tout compter sur vous.