ІІ Корінтян 2

Біблія	BIBBIA CEI 2008
1 Я постановив собі не приходити до вас знов у смутку;	1 Ritenni pertanto opportuno non venire di nuovo fra voi con tristezza.
2 бо коли я вам завдаю смутку, то хто мене розвеселить, як не той, що зазнає від мене смутку?	2 Perché se io rattristo voi, chi mi rallegrerà se non colui che è stato da me rattristato?
3 Тож, написав я те, щоб, прийшовши, не мати смутку від тих, від яких мені належалася б радість; бо я відносно вас певний, що моя радість — радість усіх вас.	3 Ho scritto proprio queste cose per non dovere poi essere rattristato, alla mia venuta, da quelli che dovrebbero rendermi lieto; sono persuaso, riguardo a voi tutti, che la mia gioia è quella di tutti voi.
4 З великого бо горя та туги серця написав я вам і крізь ревні сльози — не щоб ви сумували, а щоб знали мою до вас любов надмірну.	4 Vi ho scritto in un momento di grande afflizione e col cuore angosciato, tra molte lacrime, non perché vi rattristiate, ma perché conosciate l’amore che nutro particolarmente verso di voi.
5 Коли ж хтось і засмутив, не мене засмутив, але — щоб не перебільшувати — почасти вас усіх.	5 Se qualcuno mi ha rattristato, non ha rattristato me soltanto, ma, in parte almeno, senza esagerare, tutti voi.
6 Досить такому тієї кари, яку наклала більшість;	6 Per quel tale però è già sufficiente il castigo che gli è venuto dalla maggior parte di voi,
7 так що, навпаки, краще вам простити та втішити, щоб надто великий смуток не зламав такого.	7 cosicché voi dovreste piuttosto usargli benevolenza e confortarlo, perché egli non soccomba sotto un dolore troppo forte.
8 Тому благаю вас: Покажіть йому любов.	8 Vi esorto quindi a far prevalere nei suoi riguardi la carità;
9 На те бо я і написав вам, щоб випробувати вас, чи ви слухняні в усьому.	9 e anche per questo vi ho scritto, per mettere alla prova il vostro comportamento, se siete obbedienti in tutto.
10 Кому, отже, прощаєте, то і я прощаю; бо коли я простив, — оскільки мав я щось прощати, — то ради вас зробив те перед обличчям Христовим,	10 A chi voi perdonate, perdono anch’io; perché ciò che io ho perdonato, se pure ebbi qualcosa da perdonare, l’ho fatto per voi, davanti a Cristo,
11 щоб нам не впасти жертвою сатани, бо задуми його нам добре відомі.	11 per non cadere sotto il potere di Satana, di cui non ignoriamo le intenzioni.
12 Прибув ото я в Троаду, щоб проповідувати Євангелію Христову; та хоч двері були мені відчинені в Господі,	12 Giunto a Tròade per annunciare il vangelo di Cristo, sebbene nel Signore mi fossero aperte le porte,
13 я не мав спокою для свого духа, бо не знайшов там Тита, брата мого, і, попрощавшися з ними, пішов у Македонію.	13 non ebbi pace nel mio spirito perché non vi trovai Tito, mio fratello; perciò, congedatomi da loro, partii per la Macedonia.
14 А Богові подяка, який у Христі завжди веде нас у своїм переможнім почеті й через нас на кожному місці виливає запахущість свого знання.	14 Siano rese grazie a Dio, il quale sempre ci fa partecipare al suo trionfo in Cristo e diffonde ovunque per mezzo nostro il profumo della sua conoscenza!
15 Бо ми для Бога — пахощі Христові серед тих, що спасаються, і серед тих, що гинуть.	15 Noi siamo infatti dinanzi a Dio il profumo di Cristo per quelli che si salvano e per quelli che si perdono;
16 Для одних запах, що від смерти веде до смерти, а для інших — запах, що від життя веде до життя. Хто, отже, здатний до цього?	16 per gli uni odore di morte per la morte e per gli altri odore di vita per la vita. E chi è mai all’altezza di questi compiti?
17 Ми не такі, як багато інших, що торгують словом Божим; ми щиро, ми від Бога говоримо, перед Богом, у Христі.	17 Noi non siamo infatti come quei molti che fanno mercato della parola di Dio, ma con sincerità e come mossi da Dio, sotto il suo sguardo, noi parliamo in Cristo.