Матей 19

¹ І коли Ісус скінчив слова ці, покинув Галилею і прибув у сторони Юдеї, що за Йорданом.

² Сила народу йшла за ним, і він їх оздоровив там.

³ І підійшли до нього фарисеї і, спокушаючи його, запитали: «Чи можна чоловікові відпустити свою жінку з якоїбудь причини?»

⁴ Він відповів їм: «Хіба ви не читали, що Творець від початку створив їх чоловіком і жінкою,

⁵ і мовив: Тому покине чоловік батька й матір і пристане до своєї жінки, і будуть вони двоє одним тілом,

⁶ так що вони не будуть більше двоє, лиш одне тіло. Що, отже, Бог получив, людина хай не розлучає.»

⁷ Кажуть вони до нього: «Чому ж тоді Мойсей звелів дати розвідний лист і відпустити її?»

⁸ А він сказав їм: «Задля жорстокости сердець ваших Мойсей дозволив вам відпускати жінок ваших; спочатку ж не було так.

⁹ А я кажу вам: Хто відпускає свою жінку — за винятком розпусти — і ожениться з іншою, той чинить перелюб; і хто ожениться з розвідкою, чинить перелюб.»

¹⁰ Кажуть до нього учні: «Коли така справа чоловіка з жінкою, то ліпше не женитись.»

¹¹ Він же відповів їм: «Не всі це слово розуміють, а ті лише, кому дано.

¹² Бувають бо скопці, що з матернього лона такими народились; бувають і скопці, що їх люди оскопили; бувають і скопці, що самі себе оскопили задля Небесного Царства. Хто може збагнути, нехай збагне.»

¹³ Тоді приведено до нього дітей, щоб він, поклавши на них руки, помолився. Учні ж боронили їм.

¹⁴ Ісус сказав їм: «Пустіть дітей! Не бороніть їм приходити до мене, бо таких Царство Небесне.»

¹⁵ І поклавши на них руки, пішов звідти.

¹⁶ Аж ось один приступив до нього й каже: «Учителю! Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?»

¹⁷ Ісус сказав до нього: «Чому мене питаєшся про те, що добре? Добрий є один тільки (Бог). Як хочеш увійти в життя, додержуй заповідей.»

¹⁸ «Яких?» — питає його. А Ісус до нього: «Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй криво,

¹⁹ поважай батька-матір і люби ближнього твого, як себе самого.»

²⁰ Каже юнак до нього: «Все це я зберіг ізмалку. Чого мені ще бракує?»

²¹ «Якщо хочеш бути досконалим», — сказав Ісус до нього, — «піди, продай, що маєш, дай бідним, і будеш мати скарб на небі; потім приходь і йди за мною.»

²² Почувши це слово, юнак відійшов смутний, мав бо велике майно.

²³ Тоді Ісус сказав до своїх учнів: «Істинно кажу вам: Трудно багатому ввійти в Небесне Царство.

²⁴ Іще кажу вам: Легше верблюдові пройти через вушко в голці, ніж багатому ввійти в Боже Царство.»

²⁵ Почувши це, учні здивувалися вельми і сказали: «Хто ж тоді може бути спасенний?»

²⁶ Ісус глянув на них пильно й мовив: «У людей це неможливо, Богові — все можливо.»V

²⁷ Тоді озвався Петро і сказав до нього: «Ось ми покинули все й пішли за тобою; що будемо за те мати?»

²⁸ Ісус відповів їм: «Істинно кажу вам: Ви, що пішли за мною: як новий світ настане, коли Син Чоловічий сяде на престолі своєї слави, сидітимете й ви на дванадцятьох престолах, щоб судити дванадцять поколінь Ізраїля.

²⁹ І кожний, хто задля імени мого покине дім, братів, сестер, батька, матір, жінку, дітей, поля, в сто раз більше одержить і життя вічне матиме в спадщину.

³⁰ Багато з перших будуть останніми, а останні — першими.»