Єремія 13

Біблія	VULGATA
1 І так сказав мені Господь: «Іди, купи собі льняний пояс і підпережи ним собі крижі, та в воду не клади його.»	1 Hæc dicit Dominus ad me : Vade, et posside tibi lumbare lineum, et pones illud super lumbos tuos, et in aquam non inferes illud.
2 І купив я пояс, як заповів Господь, і підперезав собі крижі.	2 Et possedi lumbare juxta verbum Domini, et posui circa lumbos meos.
3 І надійшло слово Господнє до мене вдруге:	3 Et factus est sermo Domini ad me secundo, dicens :
4 «Візьми пояс, що купив єси, що на крижах у тебе, встань та й піди на Ефрат і сховай його там у щілині в скелі.»	4 Tolle lumbare quod possedisti, quod est circa lumbos tuos : et surgens vade ad Euphraten, et absconde ibi illud in foramine petræ.
5 Пішов я та й сховав його на Ефраті, як заповідав мені Господь.	5 Et abii, et abscondi illud in Euphrate, sicut præceperat mihi Dominus.
6 Як же уплило чимало часу, сказав мені Господь: «Піди на Ефрат і візьми звідти пояс, що я заповідав тобі сховати там.»	6 Et factum est post dies plurimos, dixit Dominus ad me : Surge, vade ad Euphraten, et tolle inde lumbare quod præcepi tibi ut absconderes illud ibi.
7 Пішов я на Ефрат, розшукав і взяв пояс з того місця, де його сховав був, і ось — пояс зогнив і став непридатним.	7 Et abii ad Euphraten, et fodi, et tuli lumbare de loco ubi absconderam illud : et ecce computruerat lumbare, ita ut nulli usui aptum esset.
8 І надійшло до мене таке слово Господнє:	8 Et factum est verbum Domini ad me, dicens :
9 «Так говорить Господь: Отак я знищу гординю Юди й велику гординю Єрусалиму.	9 Hæc dicit Dominus : Sic putrescere faciam superbiam Juda, et superbiam Jerusalem multam :
10 Цей злий народ, що не хоче слухати моїх слів, що ходить за своїм запеклим серцем і біжить слідом за іншими богами, щоб їм служити й перед ними ниць припадати, стане таким, як цей пояс, ні до чого не придатний.	10 populum istum pessimum qui nolunt audire verba mea, et ambulant in pravitate cordis sui, abieruntque post deos alienos ut servirent eis et adorarent eos : et erunt sicut lumbare istud, quod nulli usui aptum est.
11 Бо як пояс прилягає чоловікові до стану, так я пригорнув до себе ввесь дім Ізраїля і дім Юди, — слово Господнє, — щоб вони були моїм народом і славою моєю, і хвалою моєю, і окрасою моєю; та вони не послухалися.	11 Sicut enim adhæret lumbare ad lumbos viri, sic agglutinavi mihi omnem domum Israël, et omnem domum Juda, dicit Dominus, ut essent mihi in populum, et in nomen, et in laudem, et in gloriam : et non audierunt.
12 Оце ж промов до них це слово: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Кожний глечик наповниться вином. Коли ж тобі відкажуть: Хіба ж ми не знаємо, що кожний глечик наповнюють вином? —	12 Dices ergo ad eos sermonem istum : Hæc dicit Dominus Deus Israël : Omnis laguncula implebitur vino. Et dicent ad te : Numquid ignoramus quia omnis laguncula implebitur vino ?
13 ти їм скажеш: Так говорить Господь: Ось я сповню вином аж до перепою всіх мешканців цієї землі і царів, що сидять на Давидовім престолі, і священиків, і пророків, і всіх мешканців Єрусалиму;	13 Et dices ad eos : Hæc dicit Dominus : Ecce ego implebo omnes habitatores terræ hujus, et reges qui sedent de stirpe David super thronum ejus, et sacerdotes, et prophetas, et omnes habitatores Jerusalem, ebrietate.
14 і порозбиваю одного об одного, батьків і синів укупі, — слово Господнє! Не помилую, не змилосерджусь і не пожалую — геть вигублю їх.»	14 Et dispergam eos virum a fratre suo, et patres et filios pariter, ait Dominus. Non parcam, et non concedam : neque miserebor, ut non disperdam eos.
15 Слухайте й уважайте та не зносьтеся гордо, бо це Господь говорить.	15 Audite, et auribus percipite : nolite elevari, quia Dominus locutus est.
16 Воздайте Господеві, Богові вашому, за його величчю, заки ще не стемніло й заки ще ноги ваші не спотикаються по горах у сутінку. Ви чекаєте світла, та він його на тьму оберне, темряву з нього вчинить.	16 Date Domino Deo vestro gloriam antequam contenebrescat, et antequam offendant pedes vestri ad montes caliginosos : exspectabitis lucem, et ponet eam in umbram mortis, et in caliginem.
17 Коли ж не послухаєте цього, душа моя потай оплакуватиме гординю вашу; вона буде плакати гірко, очі мої у сльозах розпливуться, бо займуть у полон стадо Господнє.	17 Quod si hoc non audieritis, in abscondito plorabit anima mea a facie superbiæ : plorans plorabit, et deducet oculus meus lacrimam, quia captus est grex Domini.
18 Промовте до царя й до цариці: «Сядьте низенько, бо впав з голови вашої вінець вашої слави.	18 Dic regi et dominatrici : Humiliamini, sedete, quoniam descendit de capite vestro corona gloriæ vestræ.
19 Міста на півдні позамикані, й нікому їх відчинити. Увесь Юда пішов на вигнання, — вигнання цілковите.»	19 Civitates austri clausæ sunt, et non est qui aperiat : translata est omnis Juda transmigratione perfecta.
20 Зведи, Єрусалиме, твої очі й подивися на тих, що йдуть із півночі. Де стадо, що було тобі віддане, ті пишні твої вівці?	20 Levate oculos vestros et videte, qui venitis ab aquilone : ubi est grex qui datus est tibi, pecus inclytum tuum ?
21 Що скажеш, як настановить старшувати над тобою твоїх коханців, яких ти сама принадила до себе? Чи не схоплять тебе болі, як жінку, що породжує?	21 Quid dices cum visitaverit te ? tu enim docuisti eos adversum te, et erudisti in caput tuum. Numquid non dolores apprehendent te, quasi mulierem parturientem ?
22 І коли скажеш у твоєму серці: За що мені таке судилось? — за превелику твою беззаконність піднято тобі поли та оголено твої ноги.	22 Quod si dixeris in corde tuo : Quare venerunt mihi hæc ? propter multitudinem iniquitatis tuæ revelata sunt verecundiora tua, pollutæ sunt plantæ tuæ.
23 Хіба може чорношкірий перемінити свою шкіру або леопард — плями свої? Отак і ви, — чи зможете добро чинити, звикши зло робити?	23 Si mutare potest Æthiops pellem suam, aut pardus varietates suas, et vos poteritis benefacere, cum didiceritis malum.
24 «Я їх порозвіваю, мов полову, що її розвіває вітер із пустині.	24 Et disseminabo eos quasi stipulam quæ vento raptatur in deserto.
25 Такий твій жереб, частка, призначена тобі від мене, — слово Господнє — бо ти мене забула й звірилась на неправду.	25 Hæc sors tua, parsque mensuræ tuæ a me, dicit Dominus, quia oblita es mei, et confisa es in mendacio.
26 Я ж сам закину твою нижню одіж на твоє обличчя, що й сором твій буде видно.	26 Unde et ego nudavi femora tua contra faciem tuam, et apparuit ignominia tua :
27 Твої перелюби, твоє яріння, твоя зухвала розпуста! По пагорбах і в полі бачив я твої гидоти. Горе тобі, Єрусалиме! Очиститись не хочеш. Докіль ще будеш зволікати?»	27 adulteria tua, et hinnitus tuus, scelus fornicationis tuæ : super colles in agro vidi abominationes tuas. Væ tibi, Jerusalem ! non mundaberis post me : usquequo adhuc ?