Мудрости 15

Біблія	BIBLES DES PEUPLES
1 А ти, наш Боже, добрий і вірний, | довготерпеливий, що в милосерді всім управляєш!	1 Mais toi, ô notre Dieu, tu es bon et vrai; tu es patient et tu gouvernes l’univers avec miséricorde.
2 Навіть якщо б ми й згрішили, то все одно — ми твої, знаємо твою могутність; | та ми не згрішимо, бо знаємо, що до тебе належимо.	2 Même si nous péchons, nous sommes à toi et nous savons ta puissance; mais, sachant que nous sommes à toi, nous éviterons le péché.
3 Пізнати ж тебе — досконала справедливість, | знати твою могутність — корінь безсмертя.	3 Te connaître, c’est toute la droiture; reconnaître ta puissance, c’est le point de départ de l’immortalité.
4 Нас не звела витівка, вигадка людей, | ані малярів труд безплідний | — ота подоба, намазана різними фарбами,	4 Pour nous, nous ne nous sommes pas laissé égarer par une invention trompeuse des hommes, par ces œuvres inutiles des artistes, ces idoles barbouillées de couleurs.
5 вигляд яких будить у безумних пристрасть, | так що вони закохуються в бездушну подобу мертвого образу.	5 Elles n’émeuvent que des insensés, capables de s’exciter pour la beauté sans âme d’images mortes.
6 Коханці зла, гідні й відповідних сподівань, | і ті, що їх виробляють, і ті, що прагнуть їх, і ті, що вшановують.	6 Vraiment, les faiseurs d’images cherchent leur malheur et méritent d’y tomber, et de même ceux qui y croient et qui les adorent!
7 Ось ганчар, що з трудом місить м’яку глину | і ліпить одне за другим для нашого вжитку; | з тієї ж глини виліплено | і посудини, які служать для чистого вжитку, | і такі, що для вжитку іншого — всі однаково; | який же одного й другого вжиток | — то вже ганчар вирішує.	7 Voici encore un potier: il pétrit consciencieusement l’argile molle, il modèle pour notre utilité toutes sortes d’objets. De la même pâte il tire les vases destinés à de nobles usages, et d’autres, destinés à des emplois tout opposés. À quoi servira tel vase? C’est le potier qui en décide.
8 З тієї ж глини — шкода й праці — ліпить пустого бога, і він, що недавно з землі постав | і що небавом повернеться до неї, з якої був узятий, | коли зажадають рахунку з його життя.	8 De la même argile il façonne la statue d’un faux dieu: voilà bien de la peine perdue pour un homme tout juste sorti de la terre et qui d’ici peu y retournera quand on lui redemandera son âme.
9 Та йому байдуже, що мусить умерти | і що життя його коротке, | — він таки йде наввипередки з золотарями та сріблярами, | наслідує бронзівників | і за славу собі вважає, що ті недійсні речі робить.	9 Il ne réfléchit pas qu’il lui faudra mourir et que sa vie est brève: il ne pense qu’à rivaliser avec les orfèvres et les fondeurs d’argent, il imite ceux qui coulent le bronze et met sa gloire à fabriquer du faux.
10 Серце його — попіл! | Його надія — марніша пороху, | життя ж: його — ганебніше грязі!	10 Son cœur n’est que cendres, ses ambitions sont plus inconsistantes que la terre; mais son existence même a moins de valeur que l’argile
11 Бо він не визнав того, який його створив, | який вдихнув у нього творчу душу | та вдмухнув у нього дух, що оживлює;	11 tant qu’il ignore celui qui l’a formé et ne reconnaît pas celui qui lui a insufflé une âme consciente, mettant en lui le souffle vital.
12 але вважав, що наше життя — іграшка, | що наше буття — ярмарок для користи, | бо треба, каже, звідкинебудь, навіть із злого, зиск тягнути.	12 À ses yeux, la vie n’est qu’un jeu, et l’existence une suite de marchés: “Il faut gagner, dit-il, d’où que cela vienne, même si c’est mal!”
13 Такий краще від усіх інших знає, що грішить, | виробляючи з тієї самої землі й крихкий посуд, і кумирів.	13 Cet homme-là, plus que les autres, sait qu’il pèche en fabriquant ainsi, d’une même glaise, des choses et des images divines.
14 Та всі вони безглузді вельми й нещасливіші від душі немовлятка, | — вороги твого народу, які його гнобили.	14 Mais les ennemis de ton peuple, ceux qui l’ont opprimé, étaient vraiment insensés, plus à plaindre que de pauvres enfants naïfs!
15 Вони бо за богів уважали всіх бовванів поганських, | які не можуть користатись ні очима, щоб дивитись, | ні ніздрями, щоб вдихати повітря, | ні вухами, щоб чути, | ні пальцями на руках, щоб дотикатись, | ані ноги в них ходити нездатні.	15 Ils avaient adopté pour dieux des idoles venues de toutes les nations - des images incapables de voir avec leurs yeux, de respirer avec leur nez, d’entendre avec leurs oreilles; qui ne peuvent ni toucher avec leurs doigts, ni marcher avec leurs pieds.
16 Бо це людина їх зробила, | той, у кого дух позичений, зліпив їх; | нема бо чоловіка, що міг би | зробити подібного собі бога.	16 C’est normal: un homme les a faites. Celui qui les a façonnées n’a de vie que celle qu’on lui a prêtée, et il n’est même pas capable de faire un dieu qui lui ressemble,
17 А бувши смертним, він тільки мертве робить злочинними руками. | Він же вартісніший за своїх божків, | бо він сам жив, вони ж — ніколи.	17 puisque ses mains impies de mortel ne produisent que des choses mortes. Cet homme a plus de valeur que les objets qu’il adore: lui du moins aura vécu, mais ceux-là, jamais.
18 Ба поклоняються тваринам найогиднішим, | бо глупотою вони гірші від інших	18 Les gens adorent jusqu’aux bêtes les plus répugnantes (car en fait de stupidité elles sont pires que les autres).
19 і не мають навіть того привабливого, | що буває інколи у вигляді звірів, — вони бо позбавлені й Божої похвали і благословення.	19 Elles n’ont absolument rien d’attirant et chassent tout désir de louer Dieu et de lui rendre grâces.