Йова 7

Біблія	LA SACRA BIBBIA
1 «Чи ж то життя людини на землі не служба? | Чи ж не як дні поденника, дні його?	1 Non sta compiendo l'uomo un duro servizio sulla terra? e i suoi giorni non sono come quelli di un mercenario?
2 Неначе раб, що прагне холодку, | немов поденник, що жде заплати,	2 Come lo schiavo sospira l'ombra e come il mercenario attende la sua mercede,
3 так місяці омани випали мені на долю, | і припали мені ночі болю.	3 così a me sono toccati in sorte mesi d'illusione e notti d'affanno mi sono state assegnate.
4 Коли лягаю, то кажу: Коли той день настане? | Коли встаю: Коли вже вечір? | І насичуюсь турботами до смерку.	4 Se mi corico, penso: "Quando mi alzerò?", ma la notte si prolunga e sono oppresso da ansie sino all'alba.
5 Тіло моє вкрилось червою і струпом, | шкіра моя потріскалась, узялася гноєм.	5 La mia carne si è rivestita di vermi e croste terrose, la mia pelle si raggrinza e si squama.
6 Дні мої линуть швидше, ніж човник, | і безнадійно пропадають.	6 I miei giorni sono stati più veloci di una spola, e si sono consumati senza speranza.
7 Згадай же, що життя моє — лиш подув. | Очі мої вже не зазнають більше щастя.	7 Ricorda che la mia vita non è che un soffio e i miei occhi non rivedranno più il bene.
8 Око, що бачило мене, вже більше не побачить, | очі твої шукатимуть мене, та мене більш не буде.	8 Non mi scorgerà più l'occhio di chi mi vede, i tuoi occhi saranno su di me e io sarò scomparso.
9 Розвіюється хмара і минає, | отак хто сходить до Шеолу, вже звідтіль не вийде.	9 Come una nube si dilegua e se ne va, così chi scende negli inferi non ne risale.
10 Не повернеться вже більше до себе в хату, | і місце, де він був, його вже не впізнає.	10 Non tornerà più nella sua casa e non lo rivedrà più la sua dimora.
11 Тим то не буду стримувати уст моїх | і говоритиму в печалі мого духу, | я скаржитимусь у горі душі моєї.	11 Perciò non terrò chiusa la bocca, parlerò nell'angoscia del mio spirito, mi lamenterò nell'amarezza del mio cuore.
12 Чи ж то я море чи морська потвора, | що ти проти мене ставиш сторожу?	12 Sono forse io il mare, oppure un mostro marino, perché tu mi faccia sorvegliare da una guardia?
13 Коли гадаю: втішить мене моя постіль, | ложе моє допоможе перенести мою скаргу,	13 Quando penso che il mio giaciglio mi darà sollievo e il mio letto allevierà la mia sofferenza,
14 тоді жахаєш мене снами, | і примарами мене лякаєш.	14 allora tu mi terrorizzi con sogni e mi atterrisci con fantasmi.
15 І я волів би задушитись, | смерть мені ліпша від страждання.	15 Preferirei essere soffocato e morire, piuttosto che avere queste mie pene.
16 Я сохну, я не буду жити завжди! | Облиш мене, бо дні мої — лише подув!	16 Sono sfinito, non vivrò più a lungo; lasciami, perché un soffio sono i miei giorni.
17 І що той чоловік, щоб його цінувати, | звертати на нього твою увагу,	17 Che cosa è il mortale, perché tu ne faccia tanto caso e a lui rivolga la tua attenzione,
18 навідуватись до нього щоранку, | і випробовувати його щохвилі?	18 al punto di ispezionarlo ogni mattino e metterlo alla prova ogni istante?
19 Коли ти перестанеш за мною назирати, | даси мені спокійно слину проковтнути?	19 Perché non cessi di spiarmi e non mi lasci nemmeno inghiottire la saliva?
20 Та коли я і згрішив, що тобі заподіяв, | тобі, що наглядаєш за людиною? | Чому ж мене ціллю собі поставив, | так що зробивсь я тягарем для себе?	20 Se ho peccato, che cosa ho fatto a te, scrutatore dell'uomo? Perché mi hai preso come bersaglio e ti sono diventato di peso?
21 Чому гріха мені не відпускаєш? | Чому мені переступу не даруєш? | Бо ось я скоро ляжу в землю, шукатимеш мене, та більш мене не буде.»	21 Perché non perdoni il mio peccato e non allontani la mia colpa? Sì, ben presto giacerò nella polvere; mi cercherai e io più non sarò".