Йова 37

Біблія	BIBBIA VOLGARE
1 «Тому й здрігнулося моє серце | і зрушилось із свого місця!	1 Sopra questo spaventoe lo mio cuore, ed è mosso del suo luogo.
2 Слухайте, слухайте гомін його голосу | і грюкіт, що з уст його виходить.	2 Udite quello che si dice nel terrore della boce sua, e lo suono della bocca sua procedente.
3 Під усім небом він його розпросторює, | і блискавка його аж до кінців землі сягає.	3 Sotto ogni cielo elli considera, e lo lume suo sopra li termini della terra.
4 Позаду нього реве голос; | Бог гримить голосом величним | і блискавиць своїх не зупиняє, | коли лунає голос його.	4 Dopo lui ruggirà lo suono, e tonerà colla voce della sua grandezza; e non s' investigherà, quando udita sarà la voce sua.
5 Бог своїм голосом гримить предивно, | творить діла великі, нам незбагненні!	5 Tuonerà Iddio nella voce sua maravigliosamente, il quale fae le grandi cose e da non cercare.
6 Він каже снігові: Падай на землю! | Великим зливам: Лийте чимдуж!	6 Il quale comanda alla neve, ch' ella scenda in terra, e alle piove del verno, e alli venti piovali della sua fortezza.
7 Кожній людині кладе печать на руку, | щоб усі, кого створив він, те могли знати.	7 Il quale segna nelle mani d'ogni uomo, acciò che ciascuno conosca li suoi lavorii.
8 Звір утікає у свій сховок, | сидить у своїх барлогах.	8 Vada la bestia nello buco suo, e nella spelonca sua si stia.
9 З півдня буревій надходить, | є холод із півночі.	9 Dalle cose più dentro viene la tempesta; dalla parte settentrionale lo freddo.
10 Від Божого подуву лід береться, | й поверхня вод твердіє.	10 Soffiante Iddio, cresce lo freddo; e da capo le altissime acque sono sparte.
11 Він хмари вогкістю вантажить, | і оболок розпускає його світло,	11 Lo grano desidera li nuvoli, e li nuvoli spargono lo suo lume.
12 що колами кружляє | і крутиться згідно з його наміром, | виконуючи все, що він йому накаже, | на овиді земного кругу;	12 Li quali risplendono intorno in ciascuna parte, dove la volontà dello governante mena loro, ad ogni cosa che comanderae a loro sopra la faccia del mondo delle terre;
13 воно виконує його волю чи то як кару, | чи як милосердя.	13 ovvero in una schiatta, ovvero nella sua terra, ovvero in qualunque luogo della sua misericordia lui comanda ch' egli sieno trovati.
14 Слухай же це, Іове! | Стань і роздумуй про дивні діла Божі.	14 Ascolta queste cose, Iob; sta, e considera le maraviglie di Dio.
15 Чи знаєш, як Бог їм повеліває, | як його хмара блискає світлом?	15 Or sai tu, quando comanderà Iddio alle piove, ch' elle mostrino la luce delli suoi nuvoli?
16 Чи розумієш рівновагу хмари, | чудні діла Найзвершенішого у знанні?	16 Or sai tu li gran sentieri delli nuvoli, e le perfette scienze?
17 Коли нагріється твоя одежа, | коли земля відпочиває під вітерцем із півдня, —	17 E non sono li vestimenti tuoi caldi, quando percossa sarà la terra dallo austro? (cioè vento).
18 чи міг би ти з ним нап’ясти небо | тверде, мов дзеркало, вилите?	18 Forse che tu fabbricasti li cieli con lui, li quali sono sparti, sodi quasi come di bronzo?
19 Навчи нас, що маємо йому сказати, | і не сперечатимемось більш, бо справа темна.	19 Mostra a noi quello che noi diciamo a lui; in verità noi ci volgiamo nelle tenebre.
20 Чи буде йому звіщено, як я говорю? | Чи як хто скаже що, дійде до нього?	20 Chi narrerà a lui quelle cose ch' io favello? e già se l' uomo favellerà, sarà divorato.
21 Та й тепер не видно було світла, | хмари його затьмили, | але повіяв вітер і їх геть розвіяв,	21 Ma ora non vedono luce; sùbito l'aere sarà costretto in nuvoli, e lo vento trapassante scaccerà quelle.
22 і надійшло з півночі золотисте сяйво. | Навкруги Бога страшна велич!	22 Dall' acquilone viene l'oro, e a Dio la paurosa lode.
23 Всесильний! Не можем його осягнути! | Великий силою і правом, | повний правоти — не утискає.	23 Degnamente lui trovare non possiamo; grande è di forza e di giudicio e di giustizia, e narrare non si puote.
24 Тому й бояться його люди, | він же й не споглядає на усіх, що у серці велемудрі.»	24 Perciò temeranno lui gli uomini, e non ardiranno di contemplare tutti coloro che credono sè essere savii.