Йова 13

Біблія	BIBLES DES PEUPLES
1 «Усе це бачило моє око, | вухо моє це чуло й зрозуміло.	1 Oui, tout cela mes yeux l’ont vu, mes oreilles l’ont entendu et compris.
2 Що ви знаєте, я також знаю, | нічим я від вас не гірший.	2 Ce que vous savez, moi aussi je le sais, je ne suis pas inférieur à vous.
3 Та я бажаю говорити з Всемогутнім, | я хочу на прю з Богом стати.	3 Mais je voudrais parler au Tout-Puissant et faire à Dieu mes remontrances.
4 Щождо вас, то ви архимники, | нездатні лікарі — усі ви!	4 Car peut-être vous êtes des charlatans, et vous venez avec de faux remèdes.
5 Коли б то ви уже замовкли! | Це була б ваша мудрість.	5 Vous devriez vous taire pour de bon, et c’est alors que vous seriez des sages.
6 Слухайте ж, прошу, мою скаргу, | на оборону моїх уст уважайте.	6 Écoutez plutôt ma critique, et soyez attentifs aux raisons que j’apporte.
7 Чи задля Бога верзтимете неправду? | Чи ради нього будете плести облуду?	7 Allez-vous défendre Dieu avec des mensonges, le justifier avec des bêtises?
8 Чи хочете за ним тягнути? | Змагатися за Бога?	8 Voulez-vous prendre son parti et prendre en mains sa cause?
9 Хіба на добре воно вийде, якщо він вивідати вас захоче? | Чи ж можна з нього глузувати, як то люди з людей глузують?	9 C’est alors qu’il pourrait vous examiner, et vous ne l’auriez pas: lui n’est pas un humain.
10 Він покарає вас напевне, | коли ви потайки тягтимете за кимось.	10 Soyez sûrs qu’il vous punira si, en secret, vous avez choisi votre camp.
11 Чи ж його велич вас не страхає, | страх перед ним на вас не нападає?	11 Est-ce que sa majesté vous laisse sans crainte? son épouvante n’est-elle jamais tombée sur vous?
12 Ваші гадання — думки з попелу, | і відповіді ваші — відповіді з глини.	12 Vos vieux refrains ne sont que poussière, vos murailles sont des murs de boue.
13 Замовчіть передо мною, я буду говорити, | хоч би й що мені сталось.	13 Faites-moi le silence car je veux parler, peu importe ce qui m’arrivera!
14 Я візьму моє тіло собі в зуби, | покладу мою душу собі в руку.	14 Je vais jouer le tout pour le tout, je mets ma vie dans la balance.
15 Навіть коли захочете мене вбити, я не здригнуся; | однак, мої вчинки перед ним я боронитиму.	15 Il peut me tuer, je n’ai pas peur, je veux défendre devant lui ma façon de voir.
16 Це, зрештою, було б моїм рятунком, | бо перед ним не смів би з’явитись нечестивий.	16 Cela peut-être me sauvera, car un traître n’irait pas se présenter.
17 Слухайте уважно моє слово, | моя наука нехай увійде у ваші вуха.	17 Écoutez bien mes paroles, et comprenez mes explications.
18 Ось я готую мою справу; | я знаю, що я маю слушність!	18 J’ai mis en forme mes arguments, et je sais que j’ai raison.
19 Хто захоче сперечатися зо мною? | Я зараз же замовкну, готовий умерти.	19 Si quelqu’un est capable de me répliquer, je n’aurai plus qu’à me taire et mourir.
20 Двох речей тільки не чини зо мною, | тоді я не ховатимусь від тебе!	20 Mais toi, Seigneur, épargne-moi sur deux points, et je ne me cacherai plus devant toi:
21 Одверни від мене твою руку, | і нехай страх твій мене не жахає!	21 que ta main cesse de me frapper, que ta terreur cesse de m’épouvanter.
22 І тоді клич, і я відповідатиму; | або я буду говорити, а ти мені відказуй.	22 Puis explique-toi et je répondrai, ou c’est moi qui parlerai et tu me reprendras.
23 Скільки переступів та гріхів у мене? | Вкажи мені переступ мій і гріх мій!	23 Combien ai-je de dettes et de fautes? Fais-moi connaître ma faute et mon péché!
24 Чому ховаєш вид твій | і за ворога мене вважаєш?	24 Pourquoi me caches-tu ta face et me regardes-tu comme ton ennemi?
25 Хочеш злякати зірваний листочок | і за билинкою сухою гнатись?	25 Aimes-tu effrayer la feuille livrée au vent, persécuter une paille sèche?
26 Пишеш на мене гіркий засуд | і гріхи молодости моєї мені закидаєш;	26 Pourquoi alors rédiger contre moi tes griefs et me reprocher mes fautes de jeunesse?
27 заковуєш у колоди мої ноги, | стежки мої всі пильно назираєш, | і сліди ніг моїх рисуєш.	27 Tu m’empêches d’aller où je veux, tu surveilles toutes mes démarches et tu relèves les traces de mes pas!
28 Та я марнію, немов дерево трухляве, | немов одежа, що її міль переїла.»	28 Il se défait comme un bois vermoulu, comme un habit mangé aux mites.