ІІ Макавеїв 9

Біблія	NEW AMERICAN BIBLE
1 Під той час жалюгідним був поворот Антіоха з перських країв.	1 About that time Antiochus retreated in disgrace from the region of Persia.
2 Він бо, увійшовши в місто, що зветься Персеполь, заходився грабувати храм і загарбувати місто. Але люди кинулися великим натовпом до зброї, і він мусів утікати; тим то Антіох, якого тубільці прогнали, мусів ганебно відступити.	2 He had entered the city called Persepolis and attempted to rob the temple and gain control of the city. Thereupon the people had swift recourse to arms, and Antiochus' men were routed, so that in the end Antiochus was put to flight by the natives and forced to beat a shameful retreat.
3 Коли він був десь біля Еікбатапи, довідався, що сталося з Ніканором та з тими, що були при Тимотеї.	3 On his arrival in Ecbatana, he learned what had happened to Nicanor and to Timothy's forces.
4 Лютий від гніву, задумав він помститися на юдеях за цю неславу, якої зазнав від тих, що примусили його до втечі. Тому звелів колісничникові гнати безупинно, щоб скоріше закінчити подорож. Та присуд з небес уже висів над ним; він бо хвалився в своїй гордині: «Як лиш прибуду туди, зроблю з Єрусалиму юдейське кладовище.»	4 Overcome with anger, he planned to make the Jews suffer for the injury done by those who had put him to flight. Therefore he ordered his charioteer to drive without stopping until he finished the journey. Yet the condemnation of Heaven rode with him, since he said in his arrogance, "I will make Jerusalem the common graveyard of the Jews as soon as I arrive there."
5 Але Господь, який усе бачить, Бог Ізраїля, побив його якоюсь невилікувальною та невидимою недугою. Не встиг він і домовити тих слів, як напав на нього нестерпний біль у нутрі й дошкульні муки в середині;	5 So the all-seeing Lord, the God of Israel, struck him down with an unseen but incurable blow; for scarcely had he uttered those words when he was seized with excruciating pains in his bowels and sharp internal torment,
6 і було воно повнотою слушно для того, хто стільки страшних нутряних мук завдав іншим.	6 a fit punishment for him who had tortured the bowels of others with many barbarous torments.
7 Усе ж він не применшив своєї люті, навпаки, повний пихи і дихаючи палким гнівом на юдеїв, звелів їхати чимдуж; аж тут сталося, що він зненацька повалився з колісниці, яка мчала вельми прудко. А падаючи, вивихнув він собі всі члени тіла.	7 Far from giving up his insolence, he was all the more filled with arrogance. Breathing fire in his rage against the Jews, he gave orders to drive even faster. As a result he hurtled from the dashing chariot, and every part of his body was racked by the violent fall.
8 Тож так той, хто ще нещодавно в надлюдській своїй писі гадав, що може морським хвилям наказувати, той, хто намір мав важити на терезах найвищі гори, простягся долі, і його несли на марах; це й було для всіх блискучим доказом Божої сили.	8 Thus he who previously, in his superhuman presumption, thought he could command the waves of the sea, and imagined he could weigh the mountaintops in his scales, was now thrown to the ground and had to be carried on a litter, clearly manifesting to all the power of God.
9 З тіла цього нечестивця закишіли наверх черви, й воно, серед важких мук, ще за його життя почало розпадатися на кусні, а від смороду ціле його військо терпіло.	9 The body of this impious man swarmed with worms, and while he was still alive in hideous torments, his flesh rotted off, so that the entire army was sickened by the stench of his corruption.
10 І той, хто нещодавно ще думав, що може зір небесних сягнути, того ніхто не міг більше знести: такий нестерпний, дошкульний був сморід.	10 Shortly before, he had thought that he could reach the stars of heaven, and now, no one could endure to transport the man because of this intolerable stench.
11 Діткнений отак, почав тоді позбуватися тієї превеликої гордині, а під Божим бичем приходив до розуму, зазнаючи щохвилини дедалі більших болів.	11 At last, broken in spirit, he began to give up his excessive arrogance, and to gain some understanding, under the scourge of God, for he was racked with pain unceasingly.
12 А не мігши вже й сам стерпіти свого смороду, мовив: «Воно є справедливо коритися Богові, а не вважати себе, бувши смертним, за рівного Богові».	12 When he could no longer bear his own stench, he said, "It is right to be subject to God, and not to think one's mortal self divine."
13 Тож нечестивий став молитися до Владики, який над ним не милосердився, і казав	13 Then this vile man vowed to the Lord, who would no longer have mercy on him,
14 об’явити вільним святе місто, яке ще недавно так квапився зрівняти з землею та зробити з нього кладовище;	14 that he would set free the holy city, toward which he had been hurrying with the intention of leveling it to the ground and making it a common graveyard;
15 юдеїв, яких вирішив був позбавити могили й разом з дітьми викинути на поталу птахам та звірюкам, — тепер усіх зрівняти з атенцями;	15 he would put on perfect equality with the Athenians all the Jews, whom he had judged not even worthy of burial, but fit only to be thrown out with their children to be eaten by vultures and wild animals;
16 а святий храм, що його раніше був пограбував, — приоздобити щонайкращими дарами, святий же посуд увесь великодушно назад повернути; на видатки для жертвоприношень — достачати все з власних прибутків;	16 he would adorn with the finest offerings the holy temple which he had previously despoiled; he would restore all the sacred vessels many times over; and would provide from his own revenues the expenses required for the sacrifices.
17 нарешті обітував зробитись юдеєм і переходивши всіма залюдненими місцевостями, вістити всемогутність Божу.	17 Besides all this, he would become a Jew himself and visit every inhabited place to proclaim there the power of God.
18 А що його муки не вщухали, бо справедливий суд Божий надійшов на нього й уся надія на здоров’я була марна, — він і написав до юдеїв листа, що міститься нижче й має вигляд прохання, змістом же такий:	18 But since God's punishment had justly come upon him, his sufferings were not lessened, so he lost hope for himself and wrote the following letter to the Jews in the form of a supplication. It read thus: Death of Antiochus
19 «Предобрим громадянам юдеям Антіох, цар і головний начальник, щирий привіт, здоров’я і добробут вам!	19 "To my esteemed Jewish citizens, Antiochus, their king and general, sends hearty greetings and best wishes for their health and happiness.
20 Коли все з вами гаразд і з вашими дітьми, і коли ваші справи йдуть так, як ви хочете, я, покладаючи надію на небо, пригадую з великою любов’ю вашу пошану та доброзичливість до мене.	20 If you and your children are well and your affairs are going as you wish, I thank God very much, for my hopes are in heaven.
21 Повертавшися з країв перських і захворівши на тяжку недугу, я вважав за конечне подбати про загальну для всіх забезпеку:	21 Now that I am ill, I recall with affection the esteem and good will you bear me. On returning from the regions of Persia, I fell victim to a troublesome illness; so I thought it necessary to form plans for the general welfare of all.
22 не те, щоб мене взяла розпука щодо і здоров’я, — я бо навіть маю велику надію, що поборю цю недугу, —	22 Actually, I do not despair about my health, since I have great hopes of recovering from my illness.
23 але з огляду на те, що мій батько, як рушав походом у краї гористі, також призначав щоразу наступника,	23 Nevertheless, I know that my father, whenever he went on campaigns in the hinterland, would name his successor,
24 щоб на випадок несподіванки або недоброї звістки, населення держави, знавши, кому довірено державні справи, не турбувалось.	24 so that, if anything unexpected happened or any unwelcome news came, the people throughout the realm would know to whom the government had been entrusted, and so not be disturbed.
25 Крім того, беручи до уваги, що довколишні володарі та сусідні царства чигають на відповідний час і очікують нагоди, я призначив царем Антіоха, сина мого, якого я не один раз, коли об’їздив горішні сатрапії, всім з вас довірив і появив. Я написав йому теж листа, що тут нижче.	25 I am also bearing in mind that the neighboring rulers, especially those on the borders of our kingdom, are on the watch for opportunities and waiting to see what will happen. I have therefore appointed as king my son Antiochus, whom I have often before entrusted and commended to most of you, when I made hurried visits to the outlying provinces. I have written to him the letter copied below.
26 Отож, прошу вас і заклинаю, щоб ви, пам’ятаючи на мої благодійства, які ви всі разом і кожний з вас зокрема одержали від мене, зберегли й до мого сина ту зичливість, що її маєте тепер до мене.	26 Therefore I beg and entreat each of you to remember the general and individual benefits you have received, and to continue to show good will toward me and my son.
27 Я переконаний, що він, чинивши згідно з моїм рішенням, поводитиметься з вами лагідно й людяно.»	27 I am confident that, following my policy, he will treat you with mildness and kindness in his relations with you."
28 Ось так той душогуб і богохульник, терпівши жахливі муки, тому що стільки лиха завдав іншим, помер нужденно серед мук на чужині в горах.	28 So this murderer and blasphemer, after extreme sufferings, such as he had inflicted on others, died a miserable death in the mountains of a foreign land.
29 Тіло його привіз Филип, його співровесник, який, боявшись Антіохового сина, подався в Єгипет до Птолемея Філометора.	29 His foster brother Philip brought the body home; but fearing Antiochus' son, he later withdrew into Egypt, to Ptolemy Philometor.