Вихід 32

Біблія	CATHOLIC PUBLIC DOMAIN
1 Коли народ побачив, що Мойсей забарився, не сходив з гори, збився він юрбою коло Арона та й каже до нього: «Ану, зроби нам бога, щоб він ішов поперед нас! Бо отой Мойсей, той чоловік, що вивів нас з Єгипетської землі, — не знаємо, що з ним сталося.»	1 Then the people, seeing that Moses made a delay in descending from the mountain, gathered together against Aaron, and said: “Rise up, make us gods, who may go before us. But as for this man Moses, who led us away from the land of Egypt, we do not know what has befallen him.”
2 Сказав же Арон до них: «Повиймайте золоті ковтки, що в ухах жінок ваших, синів та дочок ваших, та й принесіть до мене.»	2 And Aaron said to them, “Take the golden earrings from the ears of your wives, and your sons and daughters, and bring them to me.”
3 І повиймали всі люди золоті ковтки, що були в них у вухах, і поприносили до Арона.	3 And the people did what he had commanded, carrying the earrings to Aaron.
4 Позбирав він їх з їхніх рук, розтопив у формі та й виробив з них вилитого бичка. А вони загукали: «Ось бог твій, Ізраїлю, що вивів тебе з Єгипетської землі!»	4 And when he had received them, he formed these by the work of a casting furnace, and he made from these a molten calf. And they said: “These are your gods, O Israel, who led you away from the land of Egypt.”
5 Арон, побачивши це, спорудив перед ним жертовник і проголосив: «Узавтра свято на честь Господа.»	5 And when Aaron had seen it, he built an altar before it, and he cried out with a voice of proclamation, saying, “Tomorrow is the solemnity of the Lord.”
6 Повставали вони рано-вранці й учинили всепалення й мирні жертви, а потім посідали люди їсти й пити, і знову встали забавлятися.	6 And rising up in the morning, they offered holocausts, and peace victims, and the people sat down to eat and to drink, and they rose up to play.
7 Господь сказав Мойсеєві: «Іди притьмом наділ, бо зіпсувався народ твій, що ти вивів з Єгипетської землі.	7 Then the Lord spoke to Moses, saying: “Go, descend. Your people, whom you led away from the land of Egypt, have sinned.
8 Занадто скоро звернули вони зо шляху, що я був вказав їм. Зробили собі литого тельця, поклонились перед ним, принесли йому жертву та й кажуть: Ось бог твій, Ізраїлю, що вивів тебе з Єгипетської землі.»	8 They have quickly withdrawn from the way which you revealed to them. And they have made for themselves a molten calf, and they have worshiped it. And immolating victims to it, they have said: ‘These are your gods, O Israel, who led you away from the land of Egypt.’ ”
9 І говорив далі Господь до Мойсея: «Дивлюсь я на цей народ і бачу, що народ цей твердолобий.	9 And again, the Lord said to Moses: “I discern that this people is stiff-necked.
10 Тож тепер полиш мене; нехай запалає мій гнів на них та хай винищу їх. З тебе ж виведу народ великий.»	10 Release me, so that my fury may be enraged against them, and I may destroy them, and then I will make of you a great nation.”
11 Та Мойсей благав Господа, Бога свого, кажучи: «Навіщо, Господи, палатиме гнів твій на народ твій, що ти вивів з землі Єгипетської потужною силою й міцною рукою?	11 Then Moses prayed to the Lord his God, saying: “Why, O Lord, is your fury enraged against your people, whom you led away from the land of Egypt, with great strength and with a mighty hand?
12 Навіщо мали б єгиптяни говорити: На лихо вивів він їх, щоб повбивати їх у горах та вигубити їх з лиця землі? Відверни ярість обурення твого та зміни гнів на милість супроти твого народу.	12 I beg you, let not the Egyptians say, ‘He cleverly led them away, so that he could put them to death in the mountains and destroy them from the earth.’ Let your anger be quieted and appeased concerning the wickedness of your people.
13 Згадай Авраама, Ісаака й Ізраїля, слуг твоїх, що їм клявся собою цими словами: Розмножу ваше потомство, як зорі небесні, і всю ту землю, що обіцяв, дам нащадкам вашим у віковічну посілість.»	13 Remember Abraham, Isaac, and Israel, your servants, to whom you swore by your very self, saying: ‘I will multiply your offspring like the stars of heaven. And this entire land, about which I have spoken, I will give to your offspring. And you shall possess it forever.’ ”
14 І відвернув Господь те лихо, що надумав був навести на свій народ.	14 And the Lord was appeased from doing the evil which he had spoken against his people.
15 І повернувшися, став Мойсей сходити з гори з двома таблицями свідоцтва в руці, таблицями, записаними обабіч, були бо списані з одного й з другого боку.	15 And Moses returned from the mountain, carrying the two tablets of the testimony in his hand, written on both sides,
16 Таблиці ж були ділом Божим, і письмо — Божим письмом, виритим на таблицях.	16 and accomplished by the work of God. Also, the writing of God was engraved on the tablets.
17 Почув Ісус голос людей, що гаморили, та й каже до Мойсея: «Воєнний сполох у таборі!»	17 Then Joshua, hearing the tumult of the people shouting, said to Moses: “The outcry of battle is heard in the camp.”
18 Мойсей же відповів: «Не перемоги гомін, та й не поразки плач: голос пісень я чую.»	18 But he responded: “It is not the clamor of men being exhorted to battle, nor the shout of men being compelled to flee. But I hear the voice of singing.”
19 І як наблизився до табору, побачив бичка й танки, тож запалав гнівом Мойсей та й кинув таблиці з рук і розбив їх під горою.	19 And when he had approached to the camp, he saw the calf and the dances. And being very angry, he threw down the tablets from his hand, and he broke them at the base of the mountain.
20 Схопив він бичка, що вони були зробили, та й спалив його на вогні і розтовк його на порох, висипав у воду та й дав її пити синам Ізраїля.	20 And seizing the calf, which they had made, he burnt it and crushed it, even to dust, which he scattered into water. And he gave from it to the sons of Israel to drink.
21 Спитав Мойсей Арона: «Що тобі заподіяли ці люди, що ти навів на них такий великий гріх?»	21 And he said to Aaron, “What has this people done to you, so that you would bring upon them the greatest sin?”
22 Відповів Арон: «Нехай не палає гнівом мій пан; ти сам знаєш цих людей, як їх тягне до зла.	22 And he answered him: “Let not my lord be indignant. For you know this people, that they are prone to evil.
23 Сказали вони мені: Зроби нам бога, щоб ішов поперед нас; бо отой чоловік, Мойсей, що вивів нас із Єгипетської землі, — не знаємо, що з ним сталося.	23 They said to me: ‘Make gods for us, who may go before us. For this Moses, who led us away from the land of Egypt, we do not know what has befallen him.’
24 Я відповів їм: У кого є золото, нехай здійме з себе. І вони пооддавали мені, а я вкинув його в огонь і вийшов цей бичок.»	24 And I said to them, ‘Which of you has gold?’ And they took it and gave it to me. And I threw it into the fire, and this calf came out.”
25 Побачив Мойсей, що народ розгнузданий, а розгнуздав його Арон на сором перед його противниками,	25 Therefore, Moses, seeing that the people were naked (for Aaron had stripped them because of the disgrace of their sordidness, and he had set them naked among their enemies),
26 і став Мойсей на воротях до табору та й каже: «Хто за Господа, до мене!» І зібрались коло нього всі сини Леві.	26 and standing at the gate of the camp, said: “If anyone is for the Lord, let him join with me.” And all the sons of Levi gathered themselves together to him.
27 І сказав їм: «Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Підпережіть кожен меча свого при боці, перейдіть табором сюди й назад, від воріт до воріт, вбиваючи кожен своїх рідних братів, приятелів ваших і сусідів.»	27 And he said to them: “Thus says the Lord God of Israel: Let a man place his sword at his thigh. Go forth, and then return, from gate to gate, through the midst of the camp, and let each one kill his brother, and friend, and neighbor.”
28 Вчинили сини Леві по слову Мойсея; і полягло того дня з народу до трьох тисяч люду.	28 And the sons of Levi did according to the words of Moses, and there fell on that day about twenty-three thousand men.
29 І сказав Мойсей: «Посвятіть себе сьогодні Господеві, кожен проти свого сина й проти свого брата, щоб на вас сьогодні зійшло благословення.»	29 And Moses said: “On this day, you have consecrated your hands to the Lord, each one in his son and in his brother, so that a blessing may be given to you.”
30 Другого ж дня сказав Мойсей до народу: «Великого гріха допустились ви! Та я вийду оце до Господа; може спокутую ваш гріх.»	30 Then, when the next day arrived, Moses spoke to the people: “You have sinned the greatest sin. I will ascend to the Lord. Perhaps, in some way, I might be able to entreat him for your wickedness.”
31 Повернувсь Мойсей до Господа та й каже: «Ой, величезним гріхом провинились ці люди; зробили собі бога із золота.	31 And returning to the Lord, he said: “I beg you, this people has sinned the greatest sin, and they have made for themselves gods of gold. Either release them from this offense,
32 Ой, коли б ти простив їхній гріх! А ні, то викресли мене з твоєї книги, що ти написав.»	32 or, if you do not, then delete me from the book that you have written.”
33 Сказав Господь Мойсеєві: «Хто згрішив проти мене, того викреслю з моєї книги.	33 And the Lord answered him: “Whoever has sinned against me, him I will delete from my book.
34 Нині ж іди, веди людей туди, куди я заповідав тобі. Ось ангел мій ітиме поперед тебе, а як навідаюсь до них, я покараю їх за їхній гріх.»	34 But as for you, go and lead this people where I have told you. My angel will go before you. Then, on the day of retribution, I will also visit this sin of theirs.”
35 І покарав Господь народ за те, що поклонявся бичкові, якого зробив Арон.	35 Therefore, the Lord struck the people for the guilt of the calf, which Aaron had made.