Юдити 13

Біблія	Biblia Matos Soares
1 Як настав же вечір, слуги його почали швидко розходитись. Багоас замкнув зовні намет, відіславши тих, хто були ще коло його пана, й вони пішли спати, бо всі були стомлені надмірним пияцтвом.	1 Quando se fez tarde, os criados de Holofernes retiraram-se apressados para os seus quartos, Vagao fechou as portas da câmara e foi-se embora.
2 Зосталась лиш сама Юдита у наметі та Олоферн, що простягнувсь на ліжку, бо був перепитий вином.	2 Estavam todos tomados do vinho.
3 Юдита сказала до своєї слугині стати зовні її спочивальні й чекати, поки сама не вийде, як то щодня робила, бо сказала, що вийде на молитву. Те саме вона сказала й Багоасові.	3 Judit ficou só na câmara.
4 Усі розійшлися, і в спочивальні нікого, чи він малий, чи великий, не зосталось. Тоді Юдита стала біля його ліжка та й промовила в дусі: «Господи, Боже Всемогутній! Поглянь на діло рук моїх у цю годину для звисочення Єрусалиму!	4 Holofernes estava deitado no leito, profundamente adormecido por causa da extraordinária embriaguez.
5 Бо нині час допомогти твоєму спадкоємству і виконати мій намір — розгромити ворогів, що проти нас повстали.»	5 Então Judit disse à sua criada que estivesse de fora, à porta da câmara, e vigiasse.
6 І підійшовши до підпори ложа, що була близько від голови Олоферна, зняла шаблюку з неї	6 Judit, em pé diante do leito, orando com lágrimas, movendo os lábios em silêncio,
7 й, наблизившись до ложа, схопила його голову за волосся і сказала: «Скріпи мене, Господи, Боже Ізраїля, цієї днини!»	7 disse: Senhor Deus de Israel, da-me força e favorece neste momento a empresa das minhas mãos, a fim de que, como prometeste, levantes a tua cidade de Jerusalém, e eu acabe o que julguei que se podia fazer com o teu auxílio.
8 І двічі щосили вдарила його по шиї, й відтяла йому голову.	8 Dito isto, encostou-se à coluna, que estava à cabeceira do leito de Holofernes, e desprendeu o seu alfange, que eslava pendurado e preso nela.
9 Потім відкотила тіло від постелі, здерла із стовпців заслону й за якийсь час вийшла; голову Олоферна ж дала вона слугині,	9 Tendo-o desembainhado, agarrou nos cabelos da cabeça de Holofernes, dizendo: Senhor Deus, dá-me força neste momento.
10 яка вкинула її в торбу на харчі. По тому вийшли через табір обидві разом, за звичаєм, на молитву і, пройшовши табором, обійшли байрак, зійшли вгору до Ветулії й прибули під браму міста.	10 (Então) Descarregou-lhe dois golpes, sobre a nuca, e cortou-lhe a cabeça. Depois desprendeu das colunas o cortinado (para o levar como trofeu), e deitou por terra o seu corpo decapitado.
11 Ще здалека закричала Юдита до вартових, що були при воротах: «Відчиніть, відчиніть ворота! З нами Бог, наш Бог; він ще докаже сили в Ізраїлі, виявить свою потугу проти ворогів, як він і зробив нині!	11 Pouco tempo depois, saiu e entregou à sua escrava a cabeça de Holofernes, mandando que a metesse no seu saco.
12 Скоро мужі міста почули її голос, притьмом зійшли до воріт міських та й скликали старших міста.	12 Em seguida, saíram ambas, conforme o seu costume, como se fossem para a oração; passaram além do campo, e, rodeando o vale, chegaram à porta da cidade.
13 І збіглись усі від найменшого до найбільшого, бо їм здавалось неймовірним, що вона повернулась, тож, відчинивши браму, прийняли їх, запалили вогонь, щоб було видко, та оточили їх.	13 Judit gritou de longe aos guardas dos muros: Abri as portas, porque Deus é connosco; ele fez uma coisa maravilhosa em Israel.
14 Юдита ж до них промовила вголос: „Хваліте Бога, хваліте! Хваліте Бога, що не відвернув своєї милости від дому Ізраїля, і розгромив цієї ночі моєю рукою ворогів наших.“	14 Tendo os homens ouvido a sua voz, chamaram os anciãos da cidade.
15 Тоді вийняла вона з торби голову й показала їм, кажучи: „Ось голова Олоферна, головного полководця асирійського війська; ось завіса, що під нею він спав, коли був п’яний! Господь його побив рукою жінки!	15 Todos correram a ela, desde o mais pequeno até ao maior, porque já não esperavam que ela voltasse.
16 Слава Господеві, що зберіг мене на путі, якою я ступала, бо мій вигляд звів його — йому ж на погибель. Він не вчинив зо мною гріха мені на ганьбу та на сором.“	16 Acendendo luminárias, juntaram-se todos ao redor dela. Judit, subindo a um lugar mais alto, ordenou que se fizesse silêncio. Quando todos se calaram,
17 Зрадувався вельми ввесь народ і, припавши до землі, поклонились вони Богові й сказали разом: „Благословен єси, Боже наш, що нині знищив єси ворогів твого народу!“	17 Judit disse: Louvai o Senhor nosso Deus, que não desamparou os que esperavam nele;
18 Озія ж промовив до неї: „Благословенна ти, дочко, Богом Всевишнім понад усіх жінок на землі! Благословенний Господь Бог, що створив небо й землю, що повів тебе на те, щоб стяти голову вождеві наших ворогів.	18 cumpriu por meio de mim, sua serva, a misericórdia que tinha prometido à casa de Israel; matou esta noite pela minha mão o inimigo do seu povo.
19 Уповання на тебе ніколи не пропаде в серці людей, які згадуватимуть повіки силу Божу.	19 Tirando, então, do saco a cabeça de Holofernes, mostrou-lha, dizendo: Eis aqui a cabeça de Holofernes, general do exército dos Assírios, eis aqui o seu cortinado, debaixo do qual ele estava deitado na sua embriaguez, onde o Senhor nosso Deus o degolou pela mão duma mulher.
20 Хай Бог тобі вчинить, на вічне вивищення, щоб ти зазнала благ за те, що власного життя не пощадила тоді, як рід наш був принижений, але відвернула наш занепад, поводившись по правді перед нашим Богом.“ Ввесь народ озвався: „Нехай так буде!“	20 Juro-vos, contudo, pelo mesmo Senhor, que o seu anjo me guardou, tanto ao sair desta cidade, como ao demorar-me lá, e como ao voltar para aqui, e o Senhor não permitiu que eu, sua serva, fosse manchada: fez-me voltar para vós sem nenhuma mácula de pecado, cheia de alegria por sua vitória, pela minha salvação e pela vossa libertação.
	21 Louvai-o todos, porque é bom, porque a sua misericórdia é eterna.
	22 Então todos, adorando o Senhor, disseram-lhe: O Senhor te abençoou com a sua fortaleza, porque ele por ti aniquilou os nossos inimigos.
	23 Ozias, príncipe do povo de Israel, disse-lhe: Ó filha, tu és bendita do Senhor Deus Altíssimo, sobre todas as mulheres que há na terra.
	24 Bendito seja o Senhor, que criou o céu e a terra, que te dirigiu para cortares a cabeça do nosso maior inimigo,
	25 Hoje engrandeceu o teu nome tanto, que nunca o teu louvor se apartará da boca dos que se lembrarem eternamente do poder do Senhor, por amor dos quais tu não poupaste a tua vida, ao ver as angústias e a tribulação do teu povo, mas impediste a sua ruína na presença do nosso Deus.
	26 Todo o povo respondeu: Assim seja, assim seja.
	27 Aquior sendo chamado, veio, e Judit disse-lhe: O Deus de Israel, de quem tu testemunhaste que tira vingança dos seus inimigos, esse mesmo cortou esta noite pela minha mão a cabeça (do chefe) de todos os infiéis.
	28 Para que tu fiques persuadido de que é assim, eis a cabeça de Holofernes, que, na insolência da sua soberba, desprezou o Deus de Israel, e te ameaçou de morte, dizendo: Logo que o povo de Israel for feito cativo, mandarei passar-te ao fio da espada.
	29 Aquior, vendo a cabeça de Holofernes, aterrado de pavor, caiu com o rosto por terra, sem sentidos.
	30 Depois que, recobrados os sentidos, voltou a si, lançou-se aos seus pés e disse:
	31 Tu és bendita do teu Senhor em todas as tendas de Jacob, porque entre todos os povos que ouvirem o teu nome, o Deus de Israel será glorificado em ti.