ІІ Самуїла 14

Біблія	Biblia Matos Soares
1 Коли спостеріг Йоав, син Церуї, що цареве серце прихилилось до Авесалома,	1 Joab, filho de Sarvia, advertindo que o coração do rei estava inclinado para Absalão,
2 послав Йоав у Текоа по моторну жінку й каже їй: «Вдай лишень, наче б ти була в жалобі, надягни на себе жалобну одежу, не намащуйся олією й поводься так, як жінка, що вже давно побивається за мертвим.	2 mandou vir de Tecua uma mulher hábil, e disse-lhe: Finge que estás de luto, toma um vestido de dó, e não te unjas com óleo, para pareceres uma mulher que chora um morto há muito tempo.
3 Тоді піди до царя та говори з ним.» І Йоав вклав їй в уста, що вона мала сказати.	3 Apresentar-te-ás ao rei, e lhe dirás tais e tais palavras. E Joab pôs-lhe na boca tudo o que havia de dizer.
4 Прийшла жінка з Текоа до царя, впала лицем до землі, поклонилась і каже: «Поможи мені царю!»	4 Tendo-se apresentado ao rei esta mulher de Tecua, lançou-se por terra diante dele, fez-lhe uma profunda reverência e disse: Salva-me, ó rei.
5 Цар питає її: «Що тобі?» А вона каже: «Ой, вдовиця я; вмер чоловік мій.	5 O rei disse-lhe: Que tens? Ela respondeu: Ai! eu sou uma mulher viúva: morreu o meu marido.
6 Твоя слугиня мала двох синів й посварились вони обидва між собою на полі, а розвести їх нікому було там. Коли ж ударив один одного та й убив його.	6 A tua serva tinha dois filhos, os quais tiveram uma briga no campo entre si, e não houve ninguém que os pudesse apartar; um feriu o outro, e matou-o.
7 І оце ввесь рід повстав проти твоєї слугині й каже: Видай братовбивника, ми хочемо його вбити за душу його брата, що він убив. Та й навіть спадкоємця його викорінимо. Хочуть вони погасити й ту іскорку, що зосталась мені, щоб по моєму чоловікові не зосталось ні імени, ні потомків на поверхні землі.»	7 Agora toda a parentela, levantando-se contra a tua serva, diz: Dá-nos esse que matou o seu irmão, para o matarmos em castigo do sangue do seu irmão, a quem matou, e tirarmos do mundo o herdeiro. Assim pretendem apagar a única brasa que me ficou, de modo que não se conserve o nome do meu marido, nem resto algum sobre a terra.
8 І каже цар до жінки: «Іди до себе додому, я дам наказ щодо твоєї справи.»	8 O rei disse à mulher: Vai para tua casa, que darei ordem em teu favor.
9 Молодиця ж із Текоа каже до царя: «На мене, мій царю й пане, і на дім мого батька нехай упаде вина, цар же і його престіл хай будуть невинні.»	9 A mulher de Tecua, porém, disse ao rei: Sobre mim, ó rei meu senhor, recaia a culpa, e sobre a casa de meu pai; mas o rei e o seu trono sejam inocentes.
10 І каже цар: «Того, хто говоритиме проти тебе, приведеш до мене, й він більш не торкнеться тебе.»	10 O rei disse: Se alguém te contradisser, traze-o à minha presença, e está certa de que ele te não inquietará mais.
11 Вона ж на те: «Нехай, прошу, цар спом’яне Господа, Бога свого, щоб кровомесник не накоїв ніякої шкоди і щоб не згублено мого сина.» Він відказав: «Як жив Господь! Ані волосинки в сина твого не впаде на землю.»	11 Ela disse: Recorde-se o rei do Senhor seu Deus, para que se não multipliquem os parentes do morto, para tomarem vingança e de modo algum matem o meu filho. Ele respondeu: Viva o Senhor! (juro) que não há-de cair no chão um único cabelo do teu filho.
12 Тоді жінка сказала: «Дозволь твоїй слугині промовити цареві, моєму панові, ще слово.» Він відрік: «Кажи!»	12 Disse então a mulher: Permite que a tua serva diga uma palavra ao rei, meu senhor. Ele disse: Fala.
13 Тоді жінка: «Чого в тебе таке на мислі проти народу Божого? Бо висловивши таке слово, цар сам наче став винуватий, бо не повертає свого вигнанця.	13 A mulher disse: Por que pensaste tu (fazer) uma coisa semelhante contra o povo de Deus? Proferindo tal sentença, o rei se dá por culpado, pelo facto, de não chamar aquele que desterrou.
14 Нам бо помирати напевно, ми немов та вода, вилита на землю, що годі зібрати її назад, але Бог не бажає погубити душу й завжди мислить, щоб і прогнаний від нього не залишався вигнанцем.	14 Nós todos vamos morrendo, e corremos pela terra como águas, que não voltam mais. Deus não quer que alguma alma pereça, antes está sempre disposto a revogar a sentença, para que se não perca de todo o que está abatido.
15 Тепер же я прийшла сказати оце цареві, моєму панові, тому, що люди завдали мені страху; тому рабиня твоя й подумала собі: скажу про це цареві; може цар вволить волю своєї рабині.	15 Se, agora, vim dizer esta palavra ao rei, foi porque o povo me aterrou. A tua serva disse: Falarei ao rei, a ver se dalgum modo consigo dele a graça que lhe peço.
16 Цар вислухає мене й визволить свою слугиню з рук людини, що хоче викорінити мене разом із моїм сином із спадкоємства Божого.	16 Sim, o rei ouvir-me-á e livrará a sua serva da mão de todos os que me querem exterminar a mim e ao meu filho da herança (do povo) de Deus.
17 Слугиня твоя подумала: нехай слово мого пана-царя заспокоїть мене, бо цар, мій пан, немов той янгол Божий, що вислуховує і добро і зло. Нехай же Господь, Бог твій буде з тобою!»	17 A tua serva disse: Que a palavra do rei, meu senhor me tranquilize, porque o rei meu senhor é como um anjo de Deus, para discernir o bem do mal. E, agora, que o Senhor teu Deus seja contigo.
18 Озвався цар і відповів до жінки, кажучи: «Не втаюй від мене нічого, про що тебе спитаю.» Жінка відказала: «Нехай цар, мій пан, говорить.»	18 Respondendo o rei, disse à mulher: Não me encubras o que te vou perguntar. A mulher disse: Fala, ó rei, meu senhor.
19 І питає цар: «Чи не Йоавова рука з тобою в усій цій справі?» І відповіла жінка, кажучи: «Так як жива твоя душа, царю, мій пане, неможливо звернути ні направо, ні наліво, від усього того, що сказав цар, мій пан. Так, це твій слуга Йоав дав мені наказ, це він вклав в уста твоєї рабині всі ці слова.	19 O rei disse: Não é verdade que a mão de Joab anda contigo em tudo isto? Respondeu a mulher: Por tua vida, ó rei meu senhor, em nada se aparta (da verdade) tudo o que disse o rei meu senhor, nem para a direita nem para a esquerda, porque com efeito o teu servo Joab é quem me deu esta ordem, e quem pôs todas estas palavras na boca da tua serva.
20 Щоб повернути справу іншим боком, зробив слуга твій Йоав оце; та мій пан такий мудрий, як янгол Божий, і відає все, що діється на землі.»	20 Foi o teu servo Joab que me mandou servir desta parábola. Porém tu, ó rei meu senhor, és sábio como o é um anjo de Deus, para entenderes tudo o que se passa sobre a terra.
21 Цар і каже до Йоава: «Добре, я вволю твоє прохання! Іди, приведи назад юнака Авесалома.»	21 O rei disse a Joab: Vou fazer o que pedes; anda, faze voltar o jovem Absalão.
22 Упав Йоав ниць на землю, поклонився й благословив царя. Далі Йоав і каже: «Сьогодні знає слуга твій, що знайшов ласку в твоїх очах, царю, мій пане, бо цар уволив волю слуги свого.»	22 Joab, prostrando-se por terra sobre o seu rosto, fez uma profunda reverência, abençoou o rei, e disse: Hoje, ó rei meu senhor, o teu servo conheceu que achou graça diante dos teus olhos, porque deferiste a súplica do teu servo.
23 Встав Йоав, пішов у Гешур і привів назад Авесалома в Єрусалим.	23 Partiu, logo, Joab, foi a Gessur e conduziu Absalão para Jerusalém
24 Але цар звелів: «Нехай він іде собі до свого дому, мені ж нехай не показується на очі.» І жив Авесалом у своєму домі і не показувався цареві на очі.	24 Mas o rei disse: Volte para sua casa, sem aparecer diante de mim. Absalão foi, e não viu a face do rei.
25 А вже такого вродливого, як Авесалом, та такого уславленого не було в усьому Ізраїлі. Від п’ят до тім’я не було вади на ньому.	25 Em todo o Israel não havia homem tão belo, nem tão gentil, como Absalão; da planta dos pés até à cabeça não havia nele defeito algum.
26 Коли стриг він собі голову, — а голив він її щороку, бо волосся було йому тяжке, — стриг він його, і важило воно, оте волосся з його голови, двісті шеклів царської ваги.	26 Quando cortava o cabelo (o que fazia um a vez cada ano, porque o incomodava a cabeleira), o cabelo da sua cabeça pesava duzentos ciclos, pelo peso real.
27 І народилось в Авесалома три сини й одна дочка на ім’я Тамар. Була вона жінка гарна на вроду.	27 Absalão teve três filhos e uma filha chamada Tamar, de extrema for­mosura.
28 І перебував Авесалом у Єрусалимі два роки, не показуючись цареві на очі.	28 Absalão esteve em Jerusalém dois anos, e não viu a face do rei.
29 І послав Авесалом покликати Йоава, щоб послати його до царя, та він не хотів прийти до нього. Тоді він послав удруге, але той таки відмовився прийти.	29 Mandou chamar Joab para o enviar ao rei, mas ele não quis ir. Chamou-o segunda vez, e, tendo ele recusado ir,
30 Тож і каже він до своїх слуг: «Дивіться, Йоавове поле межує з моїм, там, де його ячмінь. Підіть і підпаліть його.» І підпалили Авесаломові слуги Йоавову ниву.	30 disse aos seus servos: Vós sabeis que Joab tem um campo junto do meu, que está semeado de cevada; ide, pois, e lançai-lhe o fogo. Os servos de Absalão puseram fogo à seara. Indo os servos de Joab ter com seu amo, rasgadas as suas vestes, disseram-lhe: Os servos de Absalão puseram fogo a parte do teu campo.
31 Встав Йоав, увійшов до Авесалома в дім і питає його: «Через віщо твої слуги запалили мою ниву?»	31 Joab levantou-se, foi a casa de Absalão, e disse: Porque puseram os teus servos fogo à minha seara?
32 І відказав Авесалом Йоавові: «Дивись, я ж послав був до тебе сказати тобі: прийди сюди, пошлю тебе до царя, щоб ти сказав: чого я вернувся з Гешуру? Краще було б мені ще там бути. А тепер таки хочу побачити обличчя царя. Як я у чімсь винуватий, хай уб’є мене.»	32 Absalão respondeu a Joab: Eu mandei-te chamar, pedindo-te que viesses ter comigo, para te enviar ao rei a dizer-lhe: Por que vim eu de Gessur? Melhor me era estar lá; alcança-me pois a graça de ver a face do rei; todavia, se ele se recorda (ainda) da minha iniquidade, mande-me matar.
33 І пішов Йоав до царя й розповів йому про те; а він велів покликати Авесалома. Тож увійшов той до царя, вклонився й кинувсь перед царем ниць на землю. Тоді поцілував цар Авесалома.	33 Então Joab, apresentando-se ao rei, contou-lhe tudo. Absalão foi chamado, entrou à presença do rei, prostrou-se com a face por terra diante dele, e o rei beijou Absalão (em sinal de reconciliação completa).