Євреїв 11

¹ Віра є запорукою того, чого сподіваємося, — доказ речей невидимих.

² Через неї предки були добре засвідчені.

³ Вірою ми знаємо, що світ сотворений словом Божим, так що видиме з невидимого постало.

⁴ Вірою Авель приніс Богу кращу, ніж Каїн, жертву; вона засвідчила про нього, що він праведний, коли сам Бог дав свідоцтво на користь його дарів; нею він, хоч і мертвий, далі промовляє.

⁵ Вірою Енох був перенесений, щоб не бачити смерти; його не знайдено, бо Бог його переніс. Перед його перенесенням засвідчено було про нього, що він угодив Богові.

⁶ Без віри не можливо подобатися Богу, бо хто приступає до Бога, мусить вірити, що він існує і дає нагороду тим, які його шукають.

⁷ Вірою Ной, повчений об’явленням небесним про те, чого не бачено ще, збудував богобоязно ковчег, щоб спасти дім свій; нею він осудив світ і став спадкоємцем праведности, яка з віри.

⁸ Вірою Авраам, покликаний, послухався і вийшов до краю, що мав, узяти у спадщину, і пішов, не знаючи, куди йде.

⁹ Вірою він перебував у обіцяній землі, як у чужій, живучи у наметах з Ісааком та Яковом, спадкоємцями, як і він, тієї самої обітниці.

¹⁰ Бо чекав міста з непохитними основами, якого Бог будівничий і засновник.

¹¹ Вірою і сама Сара дістала силу прийняти насіння, дарма що вже була похила в літах, бо вважала вірним того, хто дав обітницю.

¹² Тож від одного, та ще й омертвілого, народилося так багато, як зір на небі, як піску край моря, без числа.

¹³ У вірі померли всі ці, не отримавши здійснення обітниць; вони лиш бачили й вітали їх здалека, визнаючи, що вони «чужинці на землі й захожі».

¹⁴ А ті, що так говорять, ясно показують, що шукають батьківщини.

¹⁵ І якби вони пам’ятали про ту, з якої вийшли, мали б час повернутися.

¹⁶ Та вони тепер кращої бажають, тобто небесної; тому й Бог не соромиться зватися їхнім Богом, бо він їм приготував місто.

¹⁷ Вірою Авраам, поставлений на пробу, приніс у жертву Ісаака; і то єдинородного приніс у жертву сина, він, що обітниці одержав,

¹⁸ до якого було сказано: «Від Ісаака тобі народиться потомство»,

¹⁹ думаючи, що Бог має силу і з мертвих воскресити; тому його й одержав назад, як символ.

²⁰ Вірою Ісаак благословив Якова та Ісава на майбутнє.

²¹ Вірою Яків, перед смертю, благословив кожного з синів Йосифа і поклонився, спираючись на кінець палиці своєї.

²² Вірою Йосиф, вмираючи, згадав про вихід синів Ізраїля і розпорядився про свої кості.

²³ Вірою батьки Мойсея, як він народився, три місяці його ховали, бо бачили красу дитини, і не злякалися царського наказу.

²⁴ Вірою Мойсей, коли був виріс, відрікся зватися сином дочки фараона;

²⁵ волів радше страждати разом з людом Божим, ніж дознавати дочасної гріховної втіхи,

²⁶ бо, дивлячись на нагороду, вважав за більше багатство наругу вибраного народу від скарбів Єгипту.

²⁷ Вірою він покинув Єгипет, не побоявся царського гніву, бо стояв твердо, як той, що Невидимого бачить.

²⁸ Вірою відсвяткував Пасху й скроплення кров’ю, щоб губитель не торкнувся їхніх первородних.

²⁹ Вірою перейшли Червоне море, як по суходолі, що спробувавши єгиптяни, потопились.

³⁰ Вірою єрихонські мури по семиденнім обході впали.

³¹ Вірою Рахав, блудниця, прийнявши мирно вивідувачів, з невірними не загинула.

³² І що ще скажу? Часу не вистане мені, коли заходжуся розповідати про Гедеона, про Варака, про Самсона, про Єфту, про Давида й Самуїла та пророків,

³³ що вірою підбили царства, чинили справедливість, обітниць осягнули, загородили пащі левам,

³⁴ силу вогню гасили, вістря меча уникали, ставали сильні, бувши недолугі, на війні проявили мужність, наскоки чужинців відбивали.

³⁵ Жінки діставали назад своїх померлих, які воскресали. Інші загинули в муках, відкинувши визволення, щоб осягнути ліпше воскресіння.

³⁶ Інші наруг і бичів зазнали та ще й кайданів і в’язниці;

³⁷ їх каменовано, розрізувано пилою, брано на допити; вони вмирали, мечем забиті; тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, гноблені, кривджені;

³⁸ вони, яких світ був невартий, блукали пустинями, горами, печерами та земними вертепами.

³⁹ І всі вони, дарма що мали добре засвідчення вірою, не одержали обіцяного,

⁴⁰ бо Бог зберіг нам щось краще, щоб вони не без нас осягли досконалість.