Римлян 1

¹ Павло, слуга Христа Ісуса, покликаний апостол, вибраний для Євангелії Божої,

² яку Бог наперед був обіцяв через своїх пророків у Святих Писаннях

³ про Сина свого, народженого тілом із сімени Давида,

⁴ установленого сином Божим у силі, духом святости, через воскресіння мертвих, — про Ісуса Христа, Господа нашого,

⁵ через якого ми одержали ласку й апостольство на послух віри між усіма народами на прославу його імени,

⁶ між якими й ви — покликані Ісуса Христа;

⁷ усім, що в Римі, Божим улюбленим, покликаним святим: благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа.

⁸ Насамперед дякую Богові моєму, через Ісуса Христа, за всіх вас, що віра ваша славиться по всьому світі.

⁹ Свідок бо мені Бог, якому я служу духом моїм, благовістуючи його Сина, що я безперестанно згадую про вас

¹⁰ і завжди прошу в моїх молитвах, чи врешті-решт пощастить мені, з волі Божої, прийти до вас;

¹¹ бо прагну вас бачити, щоб поділитися з вами якимнебудь духовним даром, щоб вас зміцнити,

¹² тобто підбадьоритись разом, між вами, спільною вірою, вашою і моєю.

¹³ Не хочу я, брати, від вас таїти, що я часто мав намір прийти до вас, — та досі завжди мені щось ставало на перешкоді, — щоб мати якийнебудь плід і між вами, як і між іншими народами.

¹⁴ Я почуваю себе боржником перед греками і чужинцями, розумними і неуками:

¹⁵ тож, щодо мене, я готовий і вам, що мешкаєте в Римі, проповідувати Євангелію.

¹⁶ Бо я не соромлюся Євангелії: вона бо — сила Божа на спасіння кожному, хто вірує: перше юдеєві, а потім грекові, —

¹⁷ справедливість бо Божа об’являється в ній з віри у віру, як написано: «Праведник з віри буде жити.»

¹⁸ Бо гнів Божий відкривається з неба на всяку безбожність і несправедливість людей, які правду спиняють несправедливістю;

¹⁹ тому що те, що можна відати про Бога, їм явне, бо Бог їм об’явив;

²⁰ невидиме ж його, після створення світу, роздумуванням над творами, стає видиме: його вічна сила і божество, так що нема їм оправдання.

²¹ Бо, пізнавши Бога, не як Бога прославляли або дякували, але осуєтились у своїх мудруваннях, і притемнилося їхнє нерозумне серце.

²² Заявляючи, що вони мудрі, стали дурними

²³ і проміняли славу нетлінного Бога на подобу, що зображує тлінну людину, птахів, четвероногих і гадів.

²⁴ Тому й передав їх Бог за похотями їхнього серця на нечистоту, щоб вони самі сквернили власні тіла між собою.

²⁵ Вони замінили Божу правду на неправду і честь віддавали і служили створінню радше, ніж Творцеві, котрий благословен повіки. Амінь.

²⁶ За це ж і видав їх Бог пристрастям ганебним, бо їхні жінки змінили природні вживання на протиприродні;

²⁷ так само і чоловіки, полишивши природні вживання з жінкою, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, чинячи ганьбу, чоловіки на чоловіках, і приймаючи на собі самих належну плату свого блуду.

²⁸ І як вони не вважали потрібним триматися правдивого спізнання Бога, Бог видав їх ледачому розумові чинити негодяще:

²⁹ вони — сповнені всякої неправости, лукавства, захланности, злоби, повні заздрости, убивства, колотнечі, підступу, злоби;

³⁰ вони — обмовники, наклепники, богоненавидники, зухвальці, горді, хвальки, винахідники зла, неслухняні батькам,

³¹ нерозумні, зрадливі, безсердечні, немилосердні.

³² Вони, хоч спізнали Божий присуд, що, хто таке чинить, заслугує на смерть, не тільки це роблять, але й схвалюють це в тих, що таке чинять.