Филип’ян 1

¹ Павло і Тимотей, слуги Христа Ісуса, усім святим у Христі Ісусі, що перебувають у Филиппах, з єпископами та дияконами:

² благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа

³ Дякую Богові моєму щоразу, коли вас згадаю,

⁴ завжди в кожній моїй молитві за всіх вас із радістю молившися,

⁵ за участь вашу в Євангелії від першого дня і досі;

⁶ я певний того, що хто розпочав у вас добре діло, він його й закінчить аж до дня Христа Ісуса.

⁷ Воно й справедливо думати це мені про всіх вас, бо ви в мене у серці; всі ви, чи то в моїх кайданах чи то обороні, чи в утвердженні Євангелії, берете участь у моїй благодаті.

⁸ Бог мені свідок, як я тужу за всіма вами любов’ю Христа Ісуса.

⁹ Молюся і про те, щоб любов ваша дедалі більш і більш зростала у досконалім знанні та в усякому досвіді,

¹⁰ щоб ви могли розпізнавати те, що ліпше; і щоб були чисті й бездоганні в день Христа,

¹¹ повні плодів праведности, що їх маємо через Ісуса Христа на славу й хвалу Божу.

¹² Бажаю, брати, щоб ви знали, що те, що мені сталося, вийшло більше на користь Євангелії.

¹³ Бож вістка, що я у кайданах за Христа, стала відома в цілій Преторії та й усім іншим;

¹⁴ і більшість братів, яким, власне, мої кайдани додали сміливости в Господі, ще більш набрали відваги безстрашно проголошувати слово Боже.

¹⁵ Деякі, щоправда, проповідують Христа із заздрощів та суперництва, а деякі з доброї волі.

¹⁶ Ці — з любови, знаючи, що я тут поставлений на оборону Євангелії;

¹⁷ а інші, з заздрощів, звіщають Христа нещиро, гадаючи додати тягару моїм кайданам.

¹⁸ Та що ж? В усякому разі, чи то сповидно, чи по правді, Христос проповідується, і я тому радий і буду радіти.

¹⁹ Знаю бо, що це для мене вийде на спасіння завдяки вашим молитвам та допомозі Духа Ісуса Христа,

²⁰ за моїм твердим очікуванням і надією, що я не буду осоромлений ні в чому, а, навпаки, я цілком певний, що нині, як і завжди, Христос буде звеличений у моїм тілі, чи то моїм життям, чи смертю.

²¹ Для мене бо життя — Христос, а смерть — прибуток.

²² Однак, як я живу в цім смертнім тілі, я можу ще корисно працювати; — та що вибрати, не знаю.

²³ Тягне бо мене на обидва боки: хотілося б мені померти, щоб із Христом бути, бо так багато краще;

²⁴ та задля вас мені куди конечніше зостатися в тілі.

²⁵ І це певно знаю, що зостанусь і перебуватиму з усіма вами на розвиток вам і радість у вірі,

²⁶ щоб через мене ваша хвала збільшувалась у Христі Ісусі, завдяки моєму поворотові до вас.

²⁷ Тільки поводьтеся достойно Євангелії Христової, щоб я, — чи то як прийду і вас побачу, чи то бувши далеко, — довідаюся про вас, що ви стоїте твердо в однім дусі, змагаючись однодушно за євангельську віру,

²⁸ ні в чому не боявшися ваших противників; це буде для них певним знаком погибелі, а для вас — спасіння, і то від Бога,

²⁹ бож вам дана ласка Христа, не тільки вірувати в нього, але за нього також і страждати.

³⁰ Отак ви переносите ту саму боротьбу, яку ви бачили в мені та яка й тепер в мені, як це вам відомо.