Діяння Апостолів 6

¹ Тими ж днями, коли учнів ставало дедалі більше, зчинилось нарікання гелленістів на євреїв, що вдів їхніх занедбано в щоденній службі.

¹ І коли всі, що засідали в синедріоні, пильно дивилися на нього, бачили його обличчя, немов обличчя ангела.

² Тоді дванадцятеро прикликали громаду учнів і сказали: «Не личить нам лишити слово Боже і при столах служити.

³ Нагледіть собі, отже, з-поміж вас, брати, сімох мужів доброї слави, повних Духа та мудрости, а ми їх поставимо для цієї служби;

⁴ самі ж ми будемо пильно перебувати у молитві і служінні слова.»

⁵ Вподобалось це слово всій громаді й вибрали Стефана, мужа, повного віри і Святого Духа, Филипа, Прохора, Ніканора, Тимона, Пармена та Миколая, прозеліта з Антіохії,

⁶ і поставили їх перед апостолами і, помолившись, поклали на них руки.

⁷ І росло слово Боже та множилось число учнів у Єрусалимі вельми, і велика сила священиків були слухняні вірі.

⁸ Стефан же, повний благодаті й сили, творив чуда й великі знаки в народі.

⁹ І встали деякі з синагоги, так званої лібертинів, киренеїв, олександрійців, а й з Кілікії та з Азії і сперечалися із Стефаном,

¹⁰ але не могли встоятися супроти мудрости й духа, що ним говорив.

¹¹ Тоді вони підмовили людей, щоб сказали: «Ми чули, як він говорив образливі слова проти Мойсея та проти Бога.»

¹² І підбурили народ, старших та книжників і, наскочивши, схопили і привели його в синедріон.

¹³ Там вони поставили свідків, які говорили: «Цей чоловік не перестає говорити проти цього святого місця та Закону.

¹⁴ Ми чули, як він говорив, що Ісус, отой Назарянин, зруйнує це місце й переінакшить звичаї, які Мойсей був передав нам.»