Малахія 2

¹ «Нині ж для вас, священики, ось яка осторога:

² Коли ви не послухаєте й не приймете собі до серця, щоб дати славу імені моєму, — говорить Господь сил, — то я пошлю на вас прокляття, і проклену благословення ваші! Ба, вже їх проклинаю, бо ви не берете собі того до серця.

³ Ось я зламаю вам рамено і кину вам у лице покидьком, — покидьком святкових жертв ваших, — і викинуть вас разом із ним.

⁴ І зрозумієте, що я послав до вас цю осторогу, щоб мій союз був з Леві, — говорить Господь сил.

⁵ А той союз мій з ним був життя і щастя, і я дав йому їх, — союзом остраху, тож він мене боявся, і мого імени страхався.

⁶ Наука правди була на устах у нього, несправедливости не було на губах у нього; він у мирі й правоті ходив передо мною, і багатьох він відвернув від беззаконня.

⁷ Бо уста священика мають берегти науку, і з уст його люди очікують повчання, бо він — ангел Господа сил.

⁸ Ви ж відступили від дороги і багатьох привели до занепаду в законі, і повалили союз із Леві, — говорить Господь сил.

⁹ Тому і я вас видав на зневагу та на погорду перед усім народом, оскільки ви моїх доріг не пильнували і в ділах закону дивились на особу.

¹⁰ Чи не один у всіх нас Батько? Чи не один Бог сотворив нас? Чому ж ми одне одному ламаєм віру, сквернивши союз батьків наших?

¹¹ Юда ламає віру, й гидота діється в Ізраїлі та в Єрусалимі; бо Юда осквернив Господа святиню, яку він любить, і взяв собі за жінку дочку чужого бога.

¹² Нехай Господь викорінить того, хто так чинить, — того, хто кличе, і того, хто відповідає з Якова наметів, і того, хто офіру Господеві сил приносить.

¹³ Ви ще й таке робите: ви покриваєте сльозами жертовник Господній, — риданням та стогнанням, — бо він не хоче більш дивитись на приноси, приймати їх радо з рук ваших.

¹⁴ А ви ще й кажете: Чому? Та тому, що Господь був свідком між тобою та жінкою твого юнацтва, яку ти зрадив, дарма, що то твоя подруга й твоя законна жінка.

¹⁵ Хіба він не створив їх як одну істоту, що має тіло й дух у собі? Чого ж шукає ця одна істота? — Потомства від Бога. Майте ж до вашого життя пошану, і нехай ніхто не зраджує жінки юнацтва свого.

¹⁶ Бо мені осоружний розвід, — говорить Господь, Бог Ізраїля, — і той, хто насильством покриває свою одіж, — говорить Господь сил. Майте ж до вашого життя пошану, і не поводьтеся зрадливо.

¹⁷ Ви Господа втомили вашими словами, та ще й питаєте: Чим ми його втомили? — Та тим, що кажете: Кожний, хто чинить зло, добрий в очах Господніх, він до таких ласкавий, — або: Де Бог правосуддя?