Левіт 13

¹ Господь сказав Мойсеєві та Аронові:

² «Коли хтось матиме на шкірі в себе на тілі опух чи прищ, чи білу пляму, що підозріла на проказу, нехай приведуть його до Арона, священика або до котрогось із його синів, священиків.

³ Священик огляне загрожене місце, що на шкірі на тілі, і якщо волосся на нім побіліє, й само воно буде глибше, ніж шкіра на тілі, то це проказа: священик, оглянувши його, об’явить його нечистим.

⁴ А коли пляма на шкірі в нього на тілі біла, але не виглядає глибшою, ніж решта шкіри, і волосся не побіліло, нехай священик зачинить недужого на сім днів,

⁵ а на сьомий день огляне його, і як побачить, що рана зосталась як була, не розкинулась по шкірі, нехай зачинить його знову на сім день.

⁶ Сьомого ж дня огляне його вдруге, і побачивши, що рана поблідла, і не розкинуло її по шкірі, об’явить його чистим; це тільки висип; нехай випере свою одіж, і буде чистий.

⁷ Коли ж висип, після того як священик оглянув його й об-явить чистим, таки розкинеться по шкірі, то нехай покажеться священикові вдруге,

⁸ а священик, оглянувши висип, побачить, що він розкинувся по шкірі, об’явить його нечистим; це проказа.

⁹ Коли на комусь покажеться щось підозріле на проказу, нехай приведуть його до священика.

¹⁰ Священик нехай його огляне, і як побачить білий опух на шкірі, і волосся на нім побіліло, й дике м’ясо на нарості,

¹¹ то це задавнена проказа на шкірі, в нього на тілі, і священик об’явить його нечистим; не зачинятиме його, бо він нечистий.

¹² Коли ж проказа розкинеться по шкірі так, що вкриє всю шкіру недужого з голови до ніг, куди б не глянули очі священика,

¹³ то священик, бачивши, що проказа вкрила все його тіло, об’явить чистим прокаженого: бо ввесь побілівши, став він чистим.

¹⁴ Але, як тільки з’явиться на нім дике м’ясо, він буде нечистий;

¹⁵ священик же, як побачить дике м’ясо, об’явить його нечистим; бо дике м’ясо — нечисте: це проказа.

¹⁶ Коли ж би дике м’ясо змінилось і стало білим, то недужий мусить прийти до священика,

¹⁷ а священик, оглянувши його і побачивши, що воно стало білим, об’явить його чистим: він чистий.

¹⁸ Коли в когось буде боляк на шкірі та й загоїться,

¹⁹ але на місці чиряка з’явиться білий наріст або червонаво-біла пляма, то такий має показатися священикові,

²⁰ а священик, оглянувши й побачивши, що вона пройшла шкіру, й волос на ній взявся білим, об’явить його нечистим: це недуга прокази, що виникла на чиряку.

²¹ Коли ж, оглянувши його, священик побачить, що на ній нема білого волосся, і що вона не загніздилася глибше шкіри, ба навіть зблідла, нехай зачинить його на сім день;

²² і як пляма розкинеться по шкірі, то нехай священик об’явить його нечистим: це проказа.

²³ Коли ж пляма залишиться, де була, не розкинеться, то це виразка від чиряка; нехай священик об’явить його чистим.

²⁴ Або коли в когось на шкірі буде опік і виразка від опіку візьметься біло — червонавою або білою плямою,

²⁵ нехай священик її огляне, і як побачить, що волос на плямі побілів, і на вигляд вона глибша від шкіри, то це проказа, що виникла на опіку; нехай священик об’явить такого нечистим; це проказа.

²⁶ А як, оглянувши її, священик побачить, що на плямі нема білого волосся, і що вона не глибше шкіри, а навіть зблідла, нехай зачинить його на сім день,

²⁷ а на сьомий нехай огляне його, і коли пляма розкинулась по шкірі, обв’явить його нечистим: це проказа.

²⁸ Коли ж пляма залишиться на своїм місці, не розкинеться по шкірі, ба навіть зблідне, то це виразка на опіку. Священик об’явить його чистим, бо то виразка на опіку.

²⁹ Коли в чоловіка чи в жінки буде якась рана на голові чи на підборідді,

³⁰ нехай священик її огляне, і як побачить, що вона на вигляд глибша від шкіри, і волос на ній жовтавий, тонкий, нехай об’явить таку людину нечистою: це парші, — то проказа на голові чи на підборідді.

³¹ Коли ж, оглянувши запаршивілу болячку, священик побачить, що вона на вигляд не глибша від шкіри, але чорного волосся на ній нема, нехай зачинить зараженого паршами на сім день.

³² А на сьомий огляне болячку, і як побачить, що парші розкинулись, і жовтавого волосу на них нема, і що на вигляд вони не глибше шкіри,

³³ нехай хворий поголиться, але паршів нехай не голить, і священик нехай зачинить його на сім день знову.

³⁴ А на сьомий огляне парші, і як побачить, що вони не розкинулись по шкірі і на вигляд не глибше шкіри, об’явить хворого чистим, і він, виправши свою одіж, буде чистим.

³⁵ Коли ж би після того, як хтось очиститься, стали розкидатися парші по шкірі,

³⁶ то і священик, оглянувши його й упевнившись, що парші розкинулись по шкірі, не має чого шукати жовтавого волоска: він нечистий.

³⁷ А коли, на його погляд, парші залишились, де були, і на них поріс чорний волос, то парші вигоїлись, він чистий, і чистим нехай обв’явить його священик.

³⁸ Коли на шкірі в якогось чоловіка чи жінки висипляться білясті плями,

³⁹ і священик, оглянувши їх, побачить на шкірі в них на і тілі блідаві, білясті плями, то це і лишай, що кинувся на шкірі; та людина чиста.

⁴⁰ Коли в когось повилазило на голові волосся, він — лисий, але він чистий.

⁴¹ Коли волосся повилазило спереду на голові, він — лисий спереду, але чистий він.

⁴² Коли ж на лисині на лобі або на лисині з боків буде біло-червонувата пляма, то це проказа, що висипала на лисині спереду чи ззаду;

⁴³ священик огляне його, і як побачить біло-червонуватий поріст на хворім місці на лисині спереду чи ззаду, подібний до прокази на шкірі на тілі,

⁴⁴ то такий прокажений — нечистий, і нечистим об’явить його священик; на голові в нього проказа.

⁴⁵ Хворий на проказу носитиме подерту одежу, (ходитиме) з розпущеним волоссям, він покриє підборіддя й гукатиме: Нечистий! Нечистий!

⁴⁶ Доки його недуга, він буде вважатися нечистим, бо він справді нечистий; насамоті мусить жити; геть поза табором буде його оселя.

⁴⁷ Якщо з’явиться проказна зараза чи то на одежі вовняній, чи льняній,

⁴⁸ або на основі, або на вовняній чи льняній тканині, або на шкурі, або на чомусь із шкури,

⁴⁹ і так та зараза буде зеленкувата або червонувата на одежині, чи на шкурі, чи на основі, чи на тканині, чи на будь-чому зо шкури, то це — проказа; її конче показати священикові.

⁵⁰ А священик, оглянувши заразу, замкне ту заражену річ на сім день.

⁵¹ Сьомого ж дня огляне він заразу, і коли побачить, що вона розслалася по одежині, чи по основі, чи по тканині, чи по шкурі, чи будь-якім виробі зо шкури, то це злоякісна проказа; на чім вона буде, — те нечисте.

⁵² Він мусить спалити ту одежину, ту основу, ту вовняну чи льняну тканину, чи що не було б шкуратяне, де буде зараза, бо це злоякісна проказа: мусить те на вогні спалити.

⁵³ Коли ж священик огляне і побачить, що зараза не розкидається по одежині, чи по основі, чи по тканині, чи по будь-чому шкуряному,

⁵⁴ він накаже, щоб випрали те, на чому зараза, та й замкне його знову на сім день,

⁵⁵ і як після того, як його виперуть, він його огляне і побачить, що зараза на вид не змінилася, хоч і не розкинулася, то те, на чому вона, буде нечисте; в огні мусиш його спалити: розточене воно на лицевім або виворотнім боці.

⁵⁶ Але якщо священик огляне й побачить, що місце, де зараза, після прання поблідло, він віддере його від одежини, чи від шкури, чи від основи, чи від тканини,

⁵⁷ і як покажеться, що вона знову роз’ятриться чи на одежині, чи на основі, чи на тканині, чи на чім зі шкури, на вогні мусиш спалити те, на чому зараза.

⁵⁸ Одежину ж, чи основу, чи тканину, чи шкуряне що, після того, як випереш, і зникне з них зараза, то треба випрати ще раз, і буде чисте.

⁵⁹ Це закон про заразу на вовняній чи на льняній одежині, чи на основі, чи на чомусь із шкури, щоб (знати) як об’явити їх чистими або нечистими.»