Вторая книга Царств 1

Torna indietro

Библия Синодальный перевод	Біблія
¹ По смерти Саула, когда Давид возвратился от поражения Амаликитян и пробыл в Секелаге два дня,	¹ По смерті Саула Давид, повертаючись по розгромі амалекитян, перебув два дні в Ціклазі.
² вот, на третий день приходит человек из стана Саулова; одежда на нем разодрана и прах на голове его. Придя к Давиду, он пал на землю и поклонился [ему].	² Аж ось третього дня приходить чоловік із табору, від Саула; одіж на ньому розірвана, а голова порохом покрита. Приступивши до Давида, він припав обличчям до землі й поклонився.
³ И сказал ему Давид: откуда ты пришел? И сказал тот: я убежал из стана Израильского.	³ Спитав його Давид: «Звідки ти прийшов?» А той йому відповів: «Я врятувався з ізраїльського табору.»
⁴ И сказал ему Давид: что произошло? расскажи мне. И тот сказал: народ побежал со сражения, и множество из народа пало и умерло, и умерли и Саул и сын его Ионафан.	⁴ Давид спитав його: «Що там сталось? Повідай мені.» А той мовив: «Військо втекло з бою, й багато з війська полягло; та й Саула з сином Йонатаном нема в живих.»
⁵ И сказал Давид отроку, рассказывавшему ему: как ты знаешь, что Саул и сын его Ионафан умерли?	⁵ Тоді спитав Давид юнака, що приніс йому вістку: «Як ти знаєш, що Саул і його сини неживі?»
⁶ И сказал отрок, рассказывавший ему: я случайно пришел на гору Гелвуйскую, и вот, Саул пал на свое копье, колесницы же и всадники настигали его.	⁶ Юнак-звістовник на те: «Я був випадком на горі Гільбоа, коли ж дивлюсь — Саул оперся об свій спис, а колісниці й комонники на нього натискають.
⁷ Тогда он оглянулся назад и, увидев меня, позвал меня.	⁷ Він обернувсь назад, й побачивши мене, кликнув до мене; я ж відповів: Я тут.
⁸ И я сказал: вот я. Он сказал мне: кто ты? И я сказал ему: я--Амаликитянин.	⁸ І він спитав мене: Хто ти? Я відповів йому: Я амалекитянин.
⁹ Тогда он сказал мне: подойди ко мне и убей меня, ибо тоска смертная объяла меня, душа моя все еще во мне.	⁹ Сказав він тоді до мене: Приступи но до мене та й убий мене, бо тривога смертна мене огорнула, хоч і життя ще все в мені.
¹⁰ И я подошел к нему и убил его, ибо знал, что он не будет жив после своего падения; и взял я венец, бывший на голове его, и запястье, бывшее на руке его, и принес их к господину моему сюда.	¹⁰ І приступив я й завдав йому смерть, бо знав, що він не переживе своєї поразки. Далі я зняв у нього з голови царський вінець і запинку з руки та й оце приніс сюди моєму панові.»
¹¹ Тогда схватил Давид одежды свои и разодрал их, также и все люди, бывшие с ним.	¹¹ Тоді Давид ухопився за свою одежу й роздер її, а й усі люди, що були при ньому.
¹² и рыдали и плакали, и постились до вечера о Сауле и о сыне его Ионафане, и о народе Господнем и о доме Израилевом, что пали они от меча.	¹² І сумували, плачучи, й постили до вечора за Саулом, за його сином Йонатаном, за Господнім народом і за домом Ізраїля, вони бо полягли від меча.
¹³ И сказал Давид отроку, рассказывавшему ему: откуда ты? И сказал он: я--сын пришельца Амаликитянина.	¹³ Давид спитав юнака-звістовника: «Звідки ти?» А той: «Я син амалекитянина, поселенця.»
¹⁴ Тогда Давид сказал ему: как не побоялся ты поднять руку, чтобы убить помазанника Господня?	¹⁴ Давид сказав до нього: «Як же ти не боявся простягти руку, щоб убити помазаника Господнього?»
¹⁵ И призвал Давид одного из отроков и сказал ему: подойди, убей его.	¹⁵ Кликнув Давид до одного зо слуг і звелів: «Приступи до нього й убий його!» Той рубнув, і вмер він.
¹⁶ И [тот] убил его, и он умер. И сказал к нему Давид: кровь твоя на голове твоей, ибо твои уста свидетельствовали на тебя, когда ты говорил: я убил помазанника Господня.	¹⁶ Давид сказав до нього: «Кров твоя на твоїй голові, бо твої уста свідчили проти тебе, коли ти сказав: Я вбив Господнього помазаника.»
¹⁷ И оплакал Давид Саула и сына его Ионафана сею плачевною песнью,	¹⁷ Давид співав тужливу пісню над Саулом і над його сином Йонатаном;
¹⁸ и повелел научить сынов Иудиных луку, как написано в книге Праведного, и сказал:	¹⁸ він учинив так, щоб навчити синів Юди, — вона записана в «Книзі Праведного», — тож примовляв він:
¹⁹ краса твоя, о Израиль, поражена на высотах твоих! как пали сильные!	¹⁹ «Ой, слава твоя, Ізраїлю, лежить прошита стрілами на твоїх горах! Як же то полягли хоробрі?
²⁰ Не рассказывайте в Гефе, не возвещайте на улицах Аскалона, чтобы не радовались дочери Филистимлян, чтобы не торжествовали дочери необрезанных.	²⁰ Не оповідайте про це в Гаті, не звіщайте по вулицях Аскалону, щоб не раділи дочки філістимлян, щоб дочки необрізаних не веселились!
²¹ Горы Гелвуйские! да [не сойдет] ни роса, ни дождь на вас, и да не будет [на вас] полей с плодами, ибо там повержен щит сильных, щит Саула, как бы не был он помазан елеем.	²¹ Ой Гільбоа-гори! Ані роса, ні дощ нехай на вас не спадає, о поля смерти, бо там заплямлений був щит хоробрих, щит Саула, не помазаний олією ніколи,
²² Без крови раненых, без тука сильных лук Ионафана не возвращался назад, и меч Саула не возвращался даром.	²² лише кров’ю поранених, туком хоробрих. Лук Йонатана не повертавсь назад ніколи, ні меч Саула — не повертався намарно.
²³ Саул и Ионафан, любезные и согласные в жизни своей, не разлучились и в смерти своей; быстрее орлов, сильнее львов [они были].	²³ Сауле та Йонатане, любі та милі, і за життя й по смерті нерозлучні! Вони були понад орлів прудкіші, сильніші понад левів.
²⁴ Дочери Израильские! плачьте о Сауле, который одевал вас в багряницу с украшениями и доставлял на одежды ваши золотые уборы.	²⁴ Дочки Ізраїля, ридайте над Саулом, що одягав вас у пурпуру й дорогі тканини, чіпляв вам на одежу золоті прикраси.
²⁵ Как пали сильные на брани! Сражен Ионафан на высотах твоих.	²⁵ Як полягли хоробрі в битві? О Йонатане, смерть твоя зранила мене важко.
²⁶ Скорблю о тебе, брат мой Ионафан; ты был очень дорог для меня; любовь твоя была для меня превыше любви женской.	²⁶ Тужу я за тобою, мій брате Йонатане! Ти був для мене такий милий! Твоя любов була мені дорожча, ніж любов жіноча.
²⁷ Как пали сильные, погибло оружие бранное!	²⁷ Як полягли хоробрі, як загинуло військове знаряддя?»

Cambia Bibbia

Confronta con un'altra Bibbia

Versetti esaminati