Luke 14

DOUAI-RHEIMS	Біблія
1 And it came to pass, when Jesus went into the house of one of the chief of the Pharisees, on the sabbath day, to eat bread, that they watched him.	1 Одного разу увійшов Ісус у суботу в дім якогось визначного фарисея спожити страву, і вони за ним назирали.
2 And behold, there was a certain man before him that had the dropsy.	2 Аж ото перед ним якийсь чоловік, хворий на водянку.
3 And Jesus answering, spoke to the lawyers and Pharisees, saying: Is it lawful to heal on the sabbath day?	3 Звертаючись до вчителів закону й фарисеїв, Ісус спитав «Чи вільно зціляти в суботу, чи ні»
4 But they held their peace. But he taking him, healed him, and sent him away.	4 Вони мовчали. Тоді він, діткнувшись його, оздоровив і відпустив.
5 And answering them, he said: Which of you shall have an ass or an ox fall into a pit, and will not immediately draw him out, on the sabbath day?	5 До них же промовив «Хто з вас, коли в нього син чи віл упаде в колодязь, не витягне його негайно в день суботній»
6 And they could not answer him to these things.	6 І вони не могли нічого йому на це відповісти.
7 And he spoke a parable also to them that were invited, marking how they chose the first seats at the table, saying to them:	7 Потім, зауваживши, як вони вибирали собі перші місця, Ісус сказав до запрошених притчу
8 When thou art invited to a wedding, sit not down in the first place, lest perhaps one more honourable than thou be invited by him:	8 «Як хтось покличе тебе на весілля, не сідай на першім місці, щоб, бува, не знайшовся хтось, запрошений ним, поважніший від тебе,
9 And he that invited thee and him, come and say to thee, Give this man place: and then thou begin with shame to take the lowest place.	9 і той, хто тебе і його закликав, не підійшов і не сказав до тебе Поступися цьому місцем! І тоді довелось би тобі з соромом посісти останнє місце.
10 But when thou art invited, go, sit down in the lowest place; that when he who invited thee, cometh, he may say to thee: Friend, go up higher. Then shalt thou have glory before them that sit at table with thee.
11 Because every one that exalteth himself, shall be humbled; and he that humbleth himself, shall be exalted.
12 And he said to him also that had invited him: When thou makest a dinner or a supper, call not thy friends, nor thy brethren, nor thy kinsmen, nor thy neighbours who are rich; lest perhaps they also invite thee again, and a recompense be made to thee.	12 Він сказав також тому, що його покликав «Коли справляєш обід або вечерю, не клич твоїх друзів, ні твоїх братів, ані твоїх родичів, ані сусідів багатих, щоб часом і вони також тебе не запросили й не було тобі відплати;
13 But when thou makest a feast, call the poor, the maimed, the lame, and the blind;	13 але як справляєш бенкет, заклич убогих, калік, кривих, сліпих.
14 And thou shalt be blessed, because they have not wherewith to make thee recompense: for recompense shall be made thee at the resurrection of the just.	14 І ти будеш щасливий, тому що вони не мають, чим тобі відплатити, — тобі бо віддасться в день воскресіння праведних.»
15 When one of them that sat at table with him, had heard these things, he said to him: Blessed is he that shall eat bread in the kingdom of God.	15 Почувши це один із тих, що за столом сиділи, сказав до нього «Щасливий той, хто їстиме хліб у Царстві Божім.»
16 But he said to him: A certain man made a great supper, and invited many.	16 А Ісус озвавсь до нього «Один чоловік справив вечерю велику й запросив багатьох.
17 And he sent his servant at the hour of supper to say to them that were invited, that they should come, for now all things are ready.	17 Під час вечері послав він слугу свого сказати запрошеним Ідіть, усе готове.
18 And they began all at once to make excuse. The first said to him: I have bought a farm, and I must needs go out and see it: I pray thee, hold me excused.	18 Тоді всі вони однаково почали відмовлятися. Перший йому сказав Поле купив я, мушу піти на нього подивитись; вибач мені, прошу тебе.
19 And another said: I have bought five yoke of oxen, and I go to try them: I pray thee, hold me excused.	19 Другий сказав П’ять пар волів купив я і йду їх спробувати; прошу тебе, вибач мені.
20 And another said: I have married a wife, and therefore I cannot come.	20 А інший мовив Я одружився і тому не можу прийти.
21 And the servant returning, told these things to his lord. Then the master of the house, being angry, said to his servant: Go out quickly into the streets and lanes of the city, and bring in hither the poor, and the feeble, and the blind, and the lame.	21 Повернувся слуга й розповів це панові своєму. Розгнівався тоді господар та й каже до слуги свого Іди щоскоріш на майдани й вулиці міста й приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кульгавих.
22 And the servant said: Lord, it is done as thou hast commanded, and yet there is room.	22 Пане, — озвавсь слуга, — сталось, як ти велів, і місця є ще.
23 And the Lord said to the servant: Go out into the highways and hedges, and compel them to come in, that my house may be filled.	23 Сказав пан до слуги Піди на шляхи та огорожі й наполягай увійти, щоб дім мій наповнився.
24 But I say unto you, that none of those men that were invited, shall taste of my supper.	24 Кажу бо вам Ніхто з отих запрошених не покуштує моєї вечері.»
25 And there went great multitudes with him. And turning, he said to them:	25 Якже ішла з ним народу превелика сила, він обернувсь і до них мовив
26 If any man come to me, and hate not his father, and mother, and wife, and children, and brethren, and sisters, yea and his own life also, he cannot be my disciple.	26 «Коли хтось приходить до мене й не зненавидить свого батька й матір, жінку, дітей, братів, сестер, та ще й своє життя, той не може бути моїм учнем.
27 And whosoever doth not carry his cross and come after me, cannot be my disciple.	27 Хто не несе хреста свого, і не йде слідом за мною — не може бути моїм учнем.
28 For which of you having a mind to build a tower, doth not first sit down, and reckon the charges that are necessary, whether he have wherewithal to finish it:	28 Хто бо з вас, коли захоче збудувати башту, не сяде перше й не порахує видатків, чи має чим закінчити,
29 Lest, after he hath laid the foundation, and is not able ti finish it, all that see it begin to mock him,	29 щоб часом, як поставить підвалину та не спроможеться скінчити, усі, що бачитимуть те, не почали сміятися з нього,
30 Saying: This man began to build, and was not able to finish.	30 мовляв, цей чоловік узявся будувати, та не міг закінчити!
31 Or what king, about to go to make war against another king, doth not first sit down, and think whether he be able, with ten thousand, to meet him that, with twenty thousand, cometh against him?	31 Або який цар, ідучи війною проти іншого (царя), не сяде перш та не роздумає, чи може з десятьма тисячами стати проти того, хто йде з двадцятьма тисячами на нього
32 Or else, whilst the other is yet afar off, sending an embassy, he desireth conditions of peace.	32 Коли ж не може, то, як той ще далеко, шле посольство й просить миру.
33 So likewise every one of you that doth not renounce all that he possesseth, cannot be my disciple.	33 Так і кожний з вас, хто не зречеться всього, що має, не може бути моїм учнем.
34 Salt is good. But if the salt shall lose its savour, wherewith shall it be seasoned?	34 Сіль — добра річ, але коли сіль звітріє, чим її приправити
35 It is neither profitable for the land nor for the dunghill, but shall be cast out. He that hath ears to hear, let him hear.	35 Ні в землю, ні на гній вона більш не придатна її геть викидають. Хто має вуха слухати, нехай слухає!»