| 1 Entretanto a fome oprimia cruelmente toda a terra. | 1 Та злиденний голод настав у краю. |
| 2 Consumidos os viventes que tinham levado do Egito, Jacob disse a seus filhos: Voltai e comprai-nos um pouco de viveres. | 2 І коли вони поїли хліб, що привезли його з Єгипту, батько сказав їм: ідіть знову й купіть трохи харчів. |
| 3 Judá respondeu: Aquele homem intimou-nos com juramento, dizendo; Não vereis a minha face, se não trouxerdes convosco o vosso irmão mais novo. | 3 Каже до нього Юда: Перестеріг нас той чоловік, ось так перестеріг: Вам, каже, не бачити мого лиця, хіба що брат ваш буде з вами. |
| 4 Se tu, pois, queres mandá-lo connosco, iremos juntos e te compraremos o necessário: | 4 Як пустиш нашого брата з нами, ми підемо й купимо для себе харчів. |
| 5 mas, se não queres, não iremos, porque aquele homem, como temos dito muitas vezes, declarou-nos: Não vereis a minha face sem (trazerdes) o vosso irmão mais novo. | 5 А як не пустиш, ми не підемо, бо той чоловік сказав нам: Вам не бачити мого лиця, хіба що брат ваш буде з вами. |
| 6 Israel disse-lhes: Para minha desgraça fizestes-lhe saber que tinheis ainda um outro irmão. | 6 А ізраїль і каже: Навіщо ви мені заподіяли таке лихо та й сказали цьому чоловікові, що в вас є ще брат? |
| 7 Eles, porém, responderam: Aquele homem interrogou-nos insistentemente sobre a nossa família; se vivia o pai, se tínhamos outro irmão, — e nós respondemos-lhe segundo o que ele perguntava. Porventura podiamos nós saber que ele iria dizer: Trazei vosso irmão convosco? | 7 Вони ж відповіли: Він пильно розпитував про нас і про нашу родину: чи, мовляв, іще живе ваш батько? чи маєте ще брата? Ми йому й оповіли так, як він питав нас. Хіба ж ми знали, що він скаже: Приведіть вашого брата. |
| 8 Judá disse também a seu pai: Manda o menino comigo, para partirmos e podermos viver, e não morrermos nós e os nossos meninos. | 8 Тож і каже Юда до ізраїля, свого батька: Відпусти хлопця зо мною, ми встанемо й підемо, щоб жити нам, а не вмирати — нам самим, тобі й нашим дітям. |
| 9 Eu me encarrego dele; requere-o da minha mão: se eu o não trouxer, e to não restituir, serei sempre réu de pecado para contigo. | 9 Я ручуся за нього, з моїх рук будеш його вимагати. Коли не приведу його назад до тебе й не поставлю його перед тобою, довіку буду я винен перед тобою. |
| 10 Se não tivesse havido (tanta) demora, já teríamos vindo segunda vez. | 10 Якби ми були не гаялись, напевно тепер повернулися б удруге. |
| 11 Então Israel, seu pai, disse-lhes: Se assim é necessário, fazei o que quereis: tomai dos melhores frutos do país nos vossos vasos, e levai de presente a esse homem um pouco de bálsamo, de mel, de estoraque, de mirra, e de terebinto, e de amêndoas. | 11 На це відозвався до них ізраїль, їхній батько: Коли так мусить бути, то зробіть ось що: візьміть у ваші мішки щонайкращого цієї землі й завезіть тому чоловікові гостинця: трохи бальсаму, трохи меду, пахощів, ладану, фісташок та миідалів. |
| 12 Levai também convosco dobrado dinheiro, e tornai a levar aquele que encontrastes nos sacos, colocado neles talvez por engano. | 12 А грошей візьміть із собою вдвоє. Бо гроші, що їх звернено у ваші мішки зверху, візьміть назад із собою, може ж там помилилися. |
| 13 Tomai também o vosso irmão e ide ter com esse homem. | 13 Та й брата вашого беріть і йдіть та й повертайтесь до того чоловіка. |
| 14 O meu Deus omnipotente vo-lo torne propicio, e remeta convosco o vosso irmão que retém preso e este (meu) Benjamim. Quanto a mim, se me hei-de ver privado de meus filhos, seja! | 14 Бог же Всемогутній нехай дасть вам ласку перед тим чоловіком, щоб він випустив на волю другого вашого брата, а й Веніямина. Я ж як обездітнів, так і зостануся бездітним! |
| 15 Eles, pois, tomaram os presentes, o dinheiro dobrado e Benjamim, desceram ao Egito e apresentaram-se a José. | 15 Взяли чоловіки цього гостинця, взяли грошей із собою удвоє і Веніямина та й, уставши, перейшли в Єгипет і з’явилися перед Йосифом. |
| 16 Este, tendo-os visto, e a Benjamim com eles, deu ordens ao despenseiro de sua casa, dizendo: Manda entrar para dentro de casa (esses) homens, mata alguns animais e prepara um banquete, porque hão-de comer comigo ao meio-dia. | 16 Як же побачив Йосиф Веніямина з ними, то каже старшому над його домом: Уведи отих людей у дім, заколи що з худоби і приготуй, зо мною бо їстимуть ці люди в полуднє. |
| 17 Fez ele o que lhe tinha sido ordenado, e introduziu os homens em casa (de José). | 17 Чоловік той зробив, як йому велів Йосиф, і ввів людей у Йосифів дім. |
| 18 Ai, amedrontados, disseram uns para os outros: Por causa daquele dinheiro, que levamos em nossos sacos, somos introduzidos aqui para fazer cair sobre nós esta calúnia e sujeitar violentamente à escravidão nós e os nossos jumentos. | 18 Та чоловіки перелякалися, що ввели їх у Йосифовий дім, та й кажуть: Це з-за отих грошей, що знайшлись були у наших мішках, нас уводять, щоб вишукати якийсь сповид проти нас, накинутись і уярмити нас разом з нашими ослами. |
| 19 Por isso, ao entrar a porta, aproximaram-se do despenseiro da casa | 19 І приступили вони до старшого над Йосифовим домом і розмовляли з ним при вході до дому, |
| 20 e disseram: Rogamos-te, senhor, que nos ouças. Já uma vez viemos comprar víveres: | 20 та й кажуть: Добродію, благаємо тебе, ми вже приходили перед тим, щоб купувати збіжжя. |
| 21 depois de os termos comprado, quando chegamos à estalagem, abrimos os nossos sacos e encontramos na boca dos sacos o dinheiro, o qual tornamos a trazer agora no mesmo peso. | 21 Але сталося, як ми прибули до заїздного дому та розв’язали наші лантухи — аж гроші кожного в його мішку зверха, таки ці самі наші гроші! Ми привезли їх назад із собою. |
| 22 (Além deste) trouxemos outro dinheiro, para comprarmos o que nos é necessário: não sabemos quem pôs aquele nos nossos sacos. | 22 Принесли ми з собою й інші гроші, щоб купити хліба. Не знаємо, хто вклав наші гроші нам у мішки. |
| 23 Ele, porém, respondeu: A paz seja convosco: não temais. O vosso Deus, o Deus de vosso pai, pôs-vos (aqueles) tesouros nos vossos sacos, porque o vosso dinheiro, eu o recebi. E trouxe-lhes Simeão. | 23 Він же відповів: Мир вам, не бійтесь. Бог ваш і Бог вашого батька поклав вам скарб у ваші міхи; ваші гроші дійшли до мене. Тоді вивів до них Симеона. |
| 24 Introduzidos em casa, deu-lhes água para lavarem os pés, e deu de comer aos seus jumentos. | 24 І ввів той чоловік їх у дім Йосифа, дав їм води обмити ноги свої, а їхнім ослам дав паші. |
| 25 Eles preparavam os presentes, para quando José entrasse ao meio-dia, porque tinham ouvido que ai haviam de comer. | 25 Вони напоготовили гостинця, заки прийшов Йосиф у полудень, бо чули, що там обідатимуть. |
| 26 José entrou em sua casa, e eles ofereceram-lhe os presentes, que tinham nas suas mãos, e saudaram-no, inclinando-se até à terra. | 26 Коли ж Йосиф прийшов додому, піднесли йому гостинця, що його мали з собою, і поклонилися йому лицем до землі. |
| 27 Ele perguntou se estavam bons e, a seguir, interrogou: O vosso velho pai, de quem me falastes, está de saúde? Ainda vive? | 27 Тоді він спитав їх про здоров’я та й сказав: Чи здужає ваш батько старенький, про якого ви мені говорили? Чи він живий ще? Вони відповіли: |
| 28 Eles responderam: Nosso pai, teu servo, está de saúde, ainda vive. E, inclinando-se, o saudaram. | 28 Здоров раб твій, наш батько; він ще живий, і схиливши голови, поклонились до землі. |
| 29 José, levantando os olhos, viu Benjamim, seu irmão, filho de sua mãe, e disse: É este o vosso irmão mais novo, de quem me tinheis falado? E acrescentou: Deus se compadeça de ti, meu filho. | 29 А він, підвівши свої очі, побачив Веніямина, свого брата одноматірного, та й питає: Чи це ваш найменший брат, що про нього ви мені казали? і додав: Бог нехай милує тебе, мій синку! |
| 30 Então apressou-se (a retirar), porque o seu íntimo se tinha comovido por causa de seu irmão. Procurando onde chorar, entrou no (seu) quarto e aí chorou. | 30 І хутенько вийшов, бо серце його зворушилось на вигляд брата і сльози зависли на очах його; він пішов у світлицю й там заплакав. |
| 31 Saindo outra vez, depois de lavado o rosto, conteve-se e disse: Trazei de comer. | 31 По тому ж, умивши собі обличчя, вийшов, переміг себе й каже: Подавайте лишень страви. |
| 32 E foi posta a mesa à parte para José, à parte para os irmãos, à parte também para os Egípcios, que comiam com ele porque não é licito aos Egípcios, comer com os Hebreus, pois consideram isso abominável. | 32 І подали йому окремо і їм окремо й окремо єгиптянам, які з ним обідали; не можуть бо єгиптяни їсти з євреями, огидно для єгиптян воно. |
| 33 Sentavam-se na sua presença, o primogênito segundo o seu privilégio de primogenitura, e o mais novo segundo a sua idade, olhando-sé espantados uns para os outros. | 33 А сиділи вони проти нього згідно з їхнім віком, від найстаршого до наймолодшого. І дивувалися чоловіки, споглядаючи один на одного. |
| 34 Ao receberem as rações que lhes mandava, (viram que) a de Benjamim era cinco vezes mais abundante. E beberam e alegraram-se com ele. | 34 І розсилав їм Йосиф частки зо свого столу, однак частка Веніямина була вп’ятеро більша ніж частки всіх інших. І пили з ним і веселились. |
