| 1 Quando Jesus acabou todos esses discursos, disse a seus discípulos: | 1 Якже Ісус скінчив усі ці слова, сказав до своїх учнів: |
| 2 “Sabeis que daqui a dois dias será a Páscoa, e o Filho do Homem será traído para ser crucificado”. | 2 «Ви знаєте, що через два дні буде Пасха й Син Чоловічий буде виданий на розп’яття.» |
| 3 Então, os príncipes dos sacerdotes e os anciãos do povo reuniram-se no pátio do sumo sacerdote, chamado Caifás, | 3 Тоді зібралися первосвященики і старші народу в палаці первосвященика, що звався Каяфа, |
| 4 e deliberaram sobre os meios de prender Jesus por astúcia e de o matar. | 4 і радились, як би то підступом схопити Ісуса й убити. |
| 5 E diziam: “Sobretudo, não seja durante a festa. Poderá haver um tumulto entre o povo”. | |
| 6 Encontrava-se Jesus em Betânia, na casa de Simão, o leproso. | 6 І от коли Ісус був у Витанії в домі Симона прокаженого, |
| 7 Estando à mesa, aproximou-se dele uma mulher com um vaso de alabastro, cheio de perfume muito caro, e derramou-o na sua cabeça. | 7 підійшла до нього одна жінка з алябастровою плящиною, повною вельми дорогого мира, і вилляла його йому на голову, як він сидів при столі. |
| 8 Vendo isso, os discípulos disseram indignados: “Para que este desperdício? | 8 Побачивши це учні, нарікали й казали: «Навіщо таке марнотратство? |
| 9 Poderia vender este perfume por um bom preço e dar o dinheiro aos pobres”. | 9 Це можна б було дорого продати й — дати бідним!» |
| 10 Jesus ouviu-os e disse-lhes: “Por que molestais esta mulher? É uma ação boa o que ela me fez. | 10 Ісус зауважив це й сказав їм: «Чому ви докучаєте цій жінці? Вона зробила добре діло для мене. |
| 11 Pobres vós tereis sempre convosco. A mim, porém, nem sempre me tereis. | 11 Завжди бо бідних маєте з собою; мене ж не завжди маєте. |
| 12 Derramando esse perfume em meu corpo, ela o fez em vista da minha sepultura. | 12 Виливши це миро на моє тіло, вона вчинила те на похорон мій. |
| 13 Em verdade eu vos digo: em toda parte onde for pregado este Evangelho pelo mundo inteiro, será contado em sua memória o que ela fez”. | 13 Істинно кажу вам: Де тільки буде проповідуватись ця Євангелія по всьому світі, оповідатиметься і про те, що вона зробила, їй на спомин.» |
| 14 Então, um dos Doze, chamado Judas Iscariotes, foi ter com os príncipes dos sacerdotes e perguntou-lhes: | 14 Тоді один із дванадцятьох, що звався Юда Іскаріотський, подався до первосвящеників |
| 15 “Que quereis dar-me e eu vo-lo entregarei”. Ajustaram com ele trinta moedas de prata. | 15 і каже: «Що хочете мені дати, і я вам його видам?» Ті відважили йому тридцять срібняків. |
| 16 E desde aquele instante, procurava uma ocasião favorável para entregar Jesus. | 16 І з того часу він шукав доброї нагоди, щоб його видати. |
| 17 No primeiro dia dos ázimos, os discípulos aproximaram-se de Jesus e perguntaram-lhe: “Onde queres que preparemos a ceia pascal?”. | 17 Першого дня Опрісноків приступили учні до Ісуса й питають: «Де хочеш, щоб ми приготовили тобі їсти Пасху?» |
| 18 Respondeu-lhes Jesus: “Ide à cidade, à casa de um tal, e dizei-lhe: O Mestre manda dizer-te: Meu tempo está próximo. É em tua casa que celebrarei a Páscoa com meus discípulos”. | 18 Він відповів їм: «Ідіть до такого ось одного в місто й скажіть йому: Учитель каже: Час мій близько, тож у тебе споряджу Пасху з учнями моїми.» |
| 19 Os discípulos fizeram o que Jesus tinha ordenado e prepararam a Páscoa. | 19 Учні зробили так, як їм звелів Ісус, і приготовили Пасху. |
| 20 Ao declinar da tarde, pôs-se Jesus à mesa com os doze discípulos. | 20 Коли ж настав вечір, сів він до столу з дванадцятьма учнями, |
| 21 Durante a ceia, disse: “Em verdade vos digo: um de vós me há de trair”. | 21 і коли вони їли, він промовив: «Істинно, кажу вам: Один з вас мене зрадить.» |
| 22 Com profunda aflição, cada um começou a perguntar: “Sou eu, Senhor?”. | 22 Засмучені глибоко, почали кожний з них запитувати його: «Чи то часом не я, Господи?» |
| 23 Respondeu ele: “Aquele que pôs comigo a mão no prato, esse me trairá. | 23 Він відповів: «Хто вклав зо мною руку в миску, той мене зрадить. |
| 24 O Filho do Homem vai, como dele está escrito. Mas ai daquele homem por quem o Filho do Homem é traído! Seria melhor para esse homem que jamais tivesse nascido!”. | 24 Син Чоловічий іде, як написано про нього, та горе тому чоловікові, що зрадить Сина Чоловічого! Ліпше було б тому чоловікові не народитись!» |
| 25 Judas, o traidor, tomou a palavra e perguntou: “Mestre, serei eu?”. “Sim” – disse Jesus. | 25 А Юда, зрадник його, і собі озвався: «Чи то часом не я, Учителю?» Каже Ісус до нього: «Ти мовив.» |
| 26 Durante a refeição, Jesus tomou o pão, benzeu-o, partiu-o e o deu aos discípulos, dizendo: “Tomai e comei, isto é meu corpo”. | 26 Якже вони їли, Ісус узяв хліб, поблагословив, розламав і дав учням, кажучи: «Беріть, їжте: це моє тіло.» |
| 27 Tomou depois o cálice, rendeu graças e deu-lho, dizendo: “Bebei dele todos, | 27 Потім узяв чашу, воздав хвалу і подав їм, кажучи: «Пийте з неї всі, |
| 28 porque isto é meu sangue, o sangue da Nova Aliança, derramado por muitos homens em remissão dos pecados. | 28 бо це кров моя (Нового) Завіту, яка за багатьох проливається на відпущення гріхів. |
| 29 Digo-vos: doravante não beberei mais desse fruto da vinha até o dia em que o beberei de novo convosco no Reino de meu Pai”. | 29 Кажу вам: Не питиму віднині з цього виноградного плоду аж до дня того, як питиму його новим з вами в Царстві Отця мого.» |
| 30 Depois do canto dos Salmos, dirigiram-se eles para o monte das Oliveiras. | 30 І відспівавши, вийшли вони на Оливну гору. |
| 31 Disse-lhes então Jesus: “Esta noite serei para todos vós uma ocasião de queda; porque está escrito: Ferirei o pastor, e as ovelhas do rebanho serão dispersadas ( Zc 13,7 ). | 31 Тоді Ісус сказав їм: «Усі ви зневіритесь у мені цієї ночі. Написано бо: Ударю пастиря, і розбіжаться вівці стада. |
| 32 Mas, depois da minha Ressurreição, eu vos precederei na Galileia”. | 32 А після мого воскресіння я випереджу вас у Галилеї.» |
| 33 Pedro interveio: “Mesmo que sejas para todos uma ocasião de queda, para mim jamais o serás”. | 33 Озвався тоді Петро й каже йому: «Навіть якби всі зневірились у тобі, я не зневірюся ніколи.» |
| 34 Disse-lhe Jesus: “Em verdade te digo: nesta noite mesma, antes que o galo cante, três vezes me negarás”. | 34 Ісус же мовив до нього: «Істинно кажу тобі: Цієї ще ночі, перше, ніж заспіває півень, ти тричі мене відречешся.» |
| 35 Respondeu-lhe Pedro: “Mesmo que seja necessário morrer contigo, jamais te negarei!”. E todos os outros discípulos diziam-lhe o mesmo. | 35 Каже йому Петро: «Навіть якби я мав з тобою вмерти, не відречуся тебе!» Так само мовили всі учні. |
| 36 Retirou-se Jesus com eles para um lugar chamado Getsêmani e disse-lhes: “Assentai-vos aqui, enquanto eu vou ali orar... | 36 Тоді Ісус приходить з ними на місце, зване Гетсиманія, і каже до учнів: «Посидьте тут, поки піду та помолюся там.» |
| 37 E, tomando consigo Pedro e os dois filhos de Zebedeu, começou a entristecer-se e a angustiar-se. | 37 І взяв Петра з собою і двох синів Заведея, і почав скорбіти та тужити. |
| 38 Disse-lhes, então: “Minha alma está triste até a morte. Ficai aqui e vigiai comigo”. | 38 Тоді сказав їм: «Смуток у мене на душі — аж до смерти! Зостаньтеся тут і чувайте зо мною.» |
| 39 Adiantou-se um pouco e, prostrando-se com a face por terra, assim rezou: “Meu Pai, se é possível, afasta de mim este cálice! Todavia, não se faça o que eu quero, mas sim o que tu queres”. | 39 І пройшовши трохи далі, упав обличчям додолу, молившися і промовляючи: «Отче мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша мене. Однак не як я бажаю, лише — як ти.» |
| 40 Foi ter então com os discípulos e os encontrou dormindo. E disse a Pedro: “Então, não pudestes vigiar uma hora comigo... | 40 Повернувся він до учнів і, знайшовши їх заснулими, каже до Петра: «Отож і однієї години не спромоглися чувати зо мною? |
| 41 Vigiai e orai para que não entreis em tentação. O espírito está pronto, mas a carne é fraca”. | 41 Чувайте й моліться, щоб не ввійшли у спокусу, бо дух бадьорий, але тіло немічне.» |
| 42 Afastou-se pela segunda vez e orou, dizendo: “Meu Pai, se não é possível que este cálice passe sem que eu o beba, faça-se a tua vontade!” | 42 Знову, вдруге, відійшов він і почав молитися: «Отче мій, коли ця чаша не може минути, щоб я її не пив, хай буде твоя воля!» |
| 43 Voltou ainda e os encontrou novamente dormindo, porque seus olhos estavam pesados. | 43 І, повернувшися, знову знайшов, що вони спали, бо очі в них були отяжілі. |
| 44 Deixou-os e foi orar pela terceira vez, dizendo as mesmas palavras. | 44 Залишив він їх, пішов знову й почав молитись утретє, повторюючи ті самі слова. |
| 45 Voltou, então, para os seus discípulos e disse-lhes: “Dormi agora e repousai! Chegou a hora: o Filho do Homem vai ser entregue nas mãos dos pecadores... | 45 Потім повернувся до учнів і каже до них: «Спіть собі й відпочивайте; наблизилась уже година, і Син Чоловічий буде виданий грішникам у руки. |
| 46 Levantai-vos, vamos! Aquele que me trai está perto daqui”. | 46 Уставайте, ходімо! Ось наблизився мій зрадник.» |
| 47 Jesus ainda falava, quando veio Judas, um dos Doze, e com ele uma multidão de gente armada de espadas e cacetes, enviada pelos príncipes dos sacerdotes e pelos anciãos do povo. | 47 Він говорив ще, як надійшов Юда, один з дванадцятьох, а з ним і сила народу з мечами та дрючками — від первосвящеників та старших народу. |
| 48 O traidor combinara com eles este sinal: “Aquele que eu beijar, é ele. Prendei-o!”. | 48 Зрадник його дав їм знак, мовивши: «Кого я поцілую, це він, беріть його.» |
| 49 Aproximou-se imediatamente de Jesus e disse: “Salve, Mestre”. E beijou-o. | 49 І відразу ж підійшов він до Ісуса й каже: «Радуйся, мій Учителю!» — та й поцілував його. |
| 50 Disse-lhe Jesus: “É, então, para isso que vens aqui?”. Em seguida, adiantaram-se eles e lançaram mão em Jesus para prendê-lo. | 50 Тоді питає його Ісус: «Чого прийшов єси, друже?!» — І зараз ті приступили, наклали на Ісуса руки і схопили його. |
| 51 Mas um dos companheiros de Jesus desembainhou a espada e feriu um servo do sumo sacerdote, decepando-lhe a orelha. | 51 Аж тут один із тих, що були з Ісусом, простягнув руку, вихопив свого меча й, ударивши. слугу первосвященика, відтяв йому вухо. |
| 52 Jesus, no entanto, lhe disse: “Embainha tua espada, porque todos aqueles que usarem da espada, pela espada morrerão. | 52 Тоді Ісус сказав до нього: «Вклади твій меч назад до піхви: всі бо, що за меч беруться, від меча загинуть. |
| 53 Crês tu que não posso invocar meu Pai e ele não me enviaria imediatamente mais de doze legiões de anjos? | 53 Чи гадаєш, що я не міг би попросити Отця мого, і він зараз же не дав би мені більш як дванадцять легіонів ангелів? |
| 54 Mas como se cumpririam então as Escrituras, segundo as quais é preciso que seja assim?”. | 54 Як же то збулися б Писання, що воно так мусить статися?» |
| 55 Depois, voltando-se para a turba, falou: “Saístes armados de espadas e porretes para prender-me, como se eu fosse um malfeitor. Entretanto, todos os dias estava eu sentado entre vós ensinando no templo e não me prendestes. | |
| 56 Mas tudo isto aconteceu porque era necessário que se cumprissem os oráculos dos profetas”. Então, os discípulos o abandonaram e fugiram. | 56 Та все це сталося, щоб збулися Писання пророків.» Тоді всі учні залишили його й повтікали. |
| 57 Os que haviam prendido Jesus levaram-no à casa do sumo sacerdote Caifás, onde estavam reunidos os escribas e os anciãos do povo. | 57 Ті, що схопили Ісуса, повели його до первосвященика Каяфи, де зібралися книжники та старші. |
| 58 Pedro seguia-o de longe, até o pátio do sumo sacerdote. Entrou e sentou-se junto aos criados para ver como terminaria aquilo. | 58 Петро ж ішов слідом за ним оподалік, аж до палацу первосвященика й, увійшовши до середини, сів із слугами, щоб побачити, чим воно скінчиться. |
| 59 Enquanto isso, os príncipes dos sacerdotes e todo o conselho procuravam um falso testemunho contra Jesus, a fim de o levarem à morte. | 59 Первосвященики та ввесь синедріон шукали ложного свідоцтва на Ісуса, щоб його вбити, |
| 60 Mas não o conseguiram, embora se apresentassem muitas falsas testemunhas. | 60 і не знайшли, дарма, що було з’явилось багато ложних свідків. Нарешті прийшло двоє |
| 61 Por fim, apresentaram-se duas testemunhas, que disseram: “Este homem disse: Posso destruir o Templo de Deus e reedificá-lo em três dias”. | 61 і кажуть: «Цей сказав: Я можу зруйнувати храм Божий і за три дні його відбудувати.» |
| 62 Levantou-se o sumo sacerdote e lhe perguntou: “Nada tens a responder ao que essa gente depõe contra ti?”. | 62 Тут підвівся первосвященик і сказав до нього: «Нічого не заперечуєш, що вони на тебе свідчать?» |
| 63 Jesus, no entanto, permanecia calado. Disse-lhe o sumo sacerdote: “Por Deus vivo, conjuro-te que nos digas se és o Cristo, o Filho de Deus?”. | 63 Але Ісус мовчав. Первосвященик каже до нього: «Заклинаю тебе живим Богом, щоб ти сказав нам, чи ти Христос, син Божий.» |
| 64 Jesus respondeu: “Sim. Além disso, eu vos declaro que vereis doravante o Filho do Homem sentar-se à direita do Todo-poderoso, e voltar sobre as nuvens do céu”. | 64 Тоді Ісус сказав до нього: «Ти мовив. Тільки ж кажу вам: Віднині ви побачите Чоловічого Сина, який сидітиме праворуч Всемогутнього й ітиме на небесних хмарах.» |
| 65 A essas palavras, o sumo sacerdote rasgou suas vestes, exclamando: “Que necessidade temos ainda de testemunhas? Acabastes de ouvir a blasfêmia! | 65 Тоді первосвященик роздер свою одежу і заявляє: «Він сказав богохульство! Нащо нам ще свідків? Оце ж ви щойно чули богохульство! |
| 66 Qual o vosso parecer?”. Eles responderam: “Merece a morte!”. | 66 Як вам здається?» Ті відповіли; «Він — винен смерти.» |
| 67 Cuspiram-lhe então na face, bateram-lhe com os punhos e deram-lhe tapas, | 67 Тоді вони почали плювати йому в обличчя та бити кулаками; інші ж били його в обличчя |
| 68 dizendo: “Adivinha, ó Cristo: quem te bateu?”. (= Mc 14,66-72 = Lc 22,55-62 = Jo 18,15-27 ) | 68 і промовляли: «Проречи нам, Христе, хто тебе вдарив?» |
| 69 Enquanto isso, Pedro estava sentado no pátio. Aproximou-se dele uma das servas, dizendo: “Também tu estavas com Jesus, o Galileu”. | 69 Петро ж сидів надворі. Аж тут одна служниця підійшла до нього й каже: «І ти був з Ісусом Галилеєм.» |
| 70 Mas ele negou publicamente, nestes termos: “Não sei o que dizes”. | 70 Але той перед усіма відрікся і заявив: «Не знаю, що таке говориш.» |
| 71 Dirigia-se ele para a porta, a fim de sair, quando outra criada o viu e disse aos que lá estavam: “Este homem também estava com Jesus de Nazaré”. | 71 Коли ж: він вийшов до воріт, уздріла його інша й каже до тих, що там були: «Цей був з Ісусом з Назарету.» |
| 72 Pedro, pela segunda vez, negou com juramento: “Eu nem conheço tal homem”. | 72 Він знову, клявшися, відрікся: «Не знаю я цього чоловіка.» |
| 73 Pouco depois, os que ali estavam aproximaram-se de Pedro e disseram: “Sim, tu és daqueles; teu modo de falar te dá a conhecer”. | 73 Десь трохи згодом приступили ті, що там стояли, і заговорили до Петра: «Ти таки справді один з них, бо й твоя вимова тебе виявляє.» |
| 74 Pedro, então, começou a fazer imprecações, jurando que nem sequer conhecia tal homem. E, neste momento, cantou o galo. | 74 Тоді Петро почав клястися та божитися: «Не знаю я цього чоловіка.» І враз заспівав півень. |
| 75 Pedro recordou-se do que Jesus lhe dissera: “Antes que o galo cante, tu me negarás três vezes”. E saindo, chorou amargamente. | 75 І Петро згадав те слово, що Ісус сказав був: «Раніше, ніж півень заспіває, ти тричі зречешся мене.» І вийшовши звідтіль, заплакав гірко. |
