Іван 18

¹ Промовивши це, вийшов Ісус із своїми учнями на той бік Кедрон-потоку, де був сад, куди увійшли він та його учні.

² Юда ж, який його зрадив, знав також те місце, Ісус бо та учні його часто там збиралися.

³ Узявши, отже, Юда відділ війська і первосвященицьких та фарисейських слуг, прибув туди з ліхтарями, смолоскипами та зброєю.

⁴ Ісус же, знаючи все, що мало з ним статися, вийшов і мовив до них: «Кого шукаєте?»

⁵ «Ісуса Назарянина», відповіли ті. «Це я», каже їм Ісус. Стояв же і Юда з ними, який його зрадив.

⁶ І коли він їм сказав: «Це я!» — подалися назад і припали до землі.

⁷ Тож він спитав їх ще раз: «Кого бо шукаєте?» А вони: «Ісуса Назарянина.»

⁸ «Сказав же вам, — озвавсь Ісус, — що то я. Коли, отже, шукаєте мене, то відпустіть оцих, щоб ішли собі»; —

⁹ щоб слово те здійснилось, яке був вирік: «З-поміж тих, що їх ти передав мені, не погубив я ні одного.»

¹⁰ Тоді Симон Петро, який мав меч при собі, добув його і, вдаривши первосвященикового слугу, відрубав йому праве вухо. Малхом звали того слугу.

¹¹ Але Ісус озвався до Петра: «Сховай меч у піхву! Чашу, яку дав мені Отець, — чи не мав би я її пити?»

¹² Тоді військовий відділ, тисяцький та юдейські слуги схопили Ісуса і, зв’язавши його,

¹³ повели спершу до Анни: цей бо був тесть Каяфи, що був первосвящеником того року.

¹⁴ А був же то той самий Каяфа, який дав був пораду юдеям: «Ліпше, щоб за народ помер один чоловік.»

¹⁵ За Ісусом же слідував Симон Петро з ще іншим учнем. А що учень той знаний був первосвященикові, то й увійшов він у двір первосвященика з Ісусом.

¹⁶ Петро ж стояв надворі біля дверей. Той інший, знаний первосвященикові учень, вийшов, промовив до одвірної слугині та й увів Петра.

¹⁷ Слугиня ж одвірна й каже до Петра: «Чи й ти не з учнів отого чоловіка?» — «Ні», відрік той.

¹⁸ Слуги і сторожа, що вогонь розклали, стояли там і грілися, було бо холодно. Отож і Петро стояв там з ними та грівся.

¹⁹ І спитав первосвященик Ісуса про його учнів і про його навчання.

²⁰ Ісус же відказав йому: «Говорив я світові отверто. Завжди навчав я у синагозі й у храмі, де сходяться усі юдеї. Нічого не говорив я потайки.

²¹ Чому мене запитуєш? Спитай он тих, що чули, що я до них промовляв. Вони бо знають, що говорив я.»

²² На ті слова один із сторожі, який стояв там, ударив в обличчя Ісуса, кажучи: «Ось так відказуєш первосвященикові?»

²³ Озвався ж Ісус до нього: «Якщо я зле сказав, доведи, що воно погано. А якщо добре, то за віщо б’єш мене?»

²⁴ І відіслав його Анна зв’язаного до первосвященика Каяфи.

²⁵ А стояв там Симон Петро і грівся. От і мовили до нього: «Чи і ти не з його учнів?» І відрікся той, і відказав: «Ні!»

²⁶ Каже тоді один із первосвященикових слуг, родич того, якому Петро відрубав вухо: «Чи ж не тебе я бачив у саду з ним?»

²⁷ Тоді Петро відрікся ще раз. І зараз же півень запіяв!

²⁸ Повели тоді Ісуса від Каяфи у Преторію. Був же ранок. Та не ввійшли вони у Преторію, щоб не осквернитись, а й могти їсти пасху.

²⁹ Вийшов тоді до них Пилат і промовив: «Яке оскарження принесли ви на цього чоловіка?»

³⁰ А ті йому кричать у відповідь: «Якби не був з нього злочинець, не передавали б ми його тобі!»

³¹ Тож каже їм Пилат: «То беріть собі його ви і судіть за вашим законом.» Юдеї ж йому: «Не дозволено нам нікого вбивати!» —

³² Щоб здійснилося слово Ісуса, що сказав, вказуючи, якою смертю має вмерти.

³³ І ввійшов Пилат знов у преторію, закликав Ісуса і каже до нього: «Ти цар юдейський?»

³⁴ Ісус же у відповідь: «Кажеш те від себе, а чи інші про мене так тобі оповіли?»

³⁵ «Хіба ж я юдей? — озвався Пилат. — Народ твій і первосвященики передали тебе мені. Що ти таке зробив?»

³⁶ «Царство моє не від світу цього, — відрік Ісус. — Було б моє царство від цього світу, то сторожа моя була б воювала, щоби мене не видали юдеям. Але не звідсіля моє царство.»

³⁷ «То ти таки цар?» — мовив до нього Пилат. І відповів Ісус: «Ти кажеш, що я цар. Я на те уродився і прийшов у світ на те, щоб свідчити істину. Кожен, хто від істини, слухає голос мій.»

³⁸ «Що таке — істина?» — озвався Пилат до нього. І сказавши те, вийшов знов до юдеїв і каже до них: «Жадної провини не знаходжу я на ньому.

³⁹ Є у вас, однак, звичай, щоб на Пасху відпустив я вам одного. Тож хочете, щоб я вам юдейського царя відпустив?»

⁴⁰ «Ні, не його!» — знову, закричали ті, — але Варавву!» А був же Варавва розбійник.