Salmi (مزامير) 139

SMITH VAN DYKE	Біблія
1 لامام المغنين. لداود. مزمور‎. ‎يا رب قد اختبرتني وعرفتني‎.	1 Провідникові хору. Псалом. Давида. Ти мене випробував, Господи, і знаєш.
2 ‎انت عرفت جلوسي وقيامي. فهمت فكري من بعيد	2 Знаєш мене, коли сиджу і встаю я. Думки мої здаля розумієш.
3 مسلكي ومربضي ذريت وكل طرقي عرفت‎.	3 Чи ходжу я, чи спочиваю, ти добре бачиш; тобі відомі всі мої дороги.
4 ‎لانه ليس كلمة في لساني الا وانت يا رب عرفتها كلها‎.	4 Бо ще нема й слова на язиці у мене, а ти, Господи, вже все знаєш.
5 ‎من خلف ومن قدام حاصرتني وجعلت عليّ يدك‎.	5 Ти ззаду й спереду мене оточуєш, кладеш на мене твою руку.
6 ‎عجيبة هذه المعرفة فوقي ارتفعت لا استطيعها‎.	6 Що за предивне знання! Для мене занадто високе, недосяжне воно!
7 ‎اين اذهب من روحك ومن وجهك اين اهرب‎.	7 Куди мені піти від духу твого? Куди мені втекти від обличчя твого?
8 ‎ان صعدت الى السموات فانت هناك. وان فرشت في الهاوية فها انت.	8 Зійшов би я на небо — ти там єси, ліг би я у Шеолі — і там ти.
9 ان اخذت جناحي الصبح وسكنت في اقاصي البحر	9 Взяв би крила зірниці, осівся б на край моря, —
10 فهناك ايضا تهديني يدك وتمسكني يمينك‎.	10 і там рука твоя мене б водила, і твоя десниця мене б тримала.
11 ‎فقلت انما الظلمة تغشاني. فالليل يضيء حولي‎.	11 Сказав би я: «Принаймні тьма нехай мене покриє, і світло, неначе ніч, мене сповиє», —
12 ‎الظلمة ايضا لا تظلم لديك والليل مثل النهار يضيء. كالظلمة هكذا النور	12 та навіть темрява для тебе не занадто темна; і ніч, немов день, світить. Так темрява, як і світло!
13 لانك انت اقتنيت كليتيّ. نسجتني في بطن امي‎.	13 Ти створив моє нутро, ти мене виткав в утробі матері моєї.
14 ‎احمدك من اجل اني قد امتزت عجبا. عجيبة هي اعمالك ونفسي تعرف ذلك يقينا‎.	14 Хвалю тебе, що сотворив мене так дивно; діла твої предивні, ти душу мою знаєш вельми добре.
15 ‎لم تختف عنك عظامي حينما صنعت في الخفاء ورقمت في اعماق الارض.	15 Кості мої не були сховані від тебе, коли постав я таємничо, коли мене творено в землі глибоко.
16 رأت عيناك اعضائي وفي سفرك كلها كتبت يوم تصورت اذ لم يكن واحد منها‎.	16 Очі твої бачили мої вчинки, усі вони записані у твоїй книзі; і дні, що ти мені призначив, коли ані одного із них іще не було.
17 ‎ما اكرم افكارك يا الله عندي ما اكثر جملتها‎.	17 Як мені тяжко думки твої збагнути, Боже! Яка їх сила!
18 ‎ان احصها فهي اكثر من الرمل. استيقظت وانا بعد معك‎.	18 Я полічив би їх, та їх від піску більше; якби й скінчив, я був би ще з тобою.
19 ‎ليتك تقتل الاشرار يا الله. فيا رجال الدماء ابعدوا عني‎.	19 Якби ж то ти, Боже, знищив нечестивця, і відступили геть від мене кровожерні,
20 ‎الذين يكلمونك بالمكر ناطقين بالكذب هم اعداؤك‎.	20 що обговорюють тебе підступно й лукаво повстають на тебе!
21 ‎ألا ابغض مبغضيك يا رب وامقت مقاوميك‎.	21 Хіба я, Господи, не ненавиджу тих, що тебе ненавидять? Хіба я не гидую тими, що повстають на тебе?
22 ‎بغضا تاما ابغضتهم. صاروا لي اعداء	22 Я їх страшною ненавистю ненавиджу, вони моїми ворогами стали.
23 اختبرني يا الله واعرف قلبي امتحني واعرف افكاري‎.	23 Вивідай мене, о Боже, і спізнай моє серце, випробуй мене й спізнай мої задуми!
24 ‎وانظر ان كان فيّ طريق باطل واهدني طريقا ابديا	24 І подивись, чи є в мені якась лиха дорога, і веди мене дорогою давньою.