Job 9

NEW JERUSALEM	Біблія
1 Job spoke next. He said:	1 Заговорив Іов і мовив:
2 Indeed, I know it is as you say: how could anyone claim to be upright before God?	2 «Правда! Я знаю, що воно так; | та й як би чоловік міг бути | справедливим перед Богом?
3 Anyone trying to argue matters with him, could not give him one answer in a thousand.	3 Коли б він захотів на прю з ним стати, | на тисячу ні разу йому не відповів би.
4 Among the wisest and the hardiest, who then can successful y defy him?	4 Він мудрий серцем і силою могутній; | хто проти нього коли вперся й зостався цілим?
5 He moves the mountains, though they do not know it; he throws them down when he is angry.	5 Він переносить гори, і вони не знають, | в своєму гніві їх перевертає.
6 He shakes the earth, and moves it from its place, making al its pil ars tremble.	6 Зрушує землю з її місця, | й її стовпи стрясаються.
7 The sun, at his command, forbears to rise, and on the stars he sets a seal.	7 Він велить сонцю, і воно не сходить; | кладе печать на звізди.
8 He and no other has stretched out the heavens and trampled on the back of the Sea.	8 Він небеса нап’яв, сам він; | він ходить по морських висотах.
9 He has made the Bear and Orion, the Pleiades and the Mansions of the South.	9 Він створив Віз, Косарів, | Квочку і Комори Півдня.
10 The works he does are great and unfathomable, and his marvels cannot be counted.	10 Він творить діла великі, незбагненні | і чудеса без ліку!
11 If he passes me, I do not see him; he slips by, imperceptible to me.	11 Як пройде попри мене, я не побачу, | як промайне, я не помічу.
12 If he snatches his prey, who is going to stop him or dare to ask, 'What are you doing?'	12 Як він щось забере, хто йому заборонить? | Хто йому скаже: Що чиниш?
13 God does not renounce his anger: beneath him, Rahab's minions stil lie prostrate.	13 Бог не одвертає свого гніву; | під ним лежать помічники Рагава!
14 And here am I, proposing to defend myself and select my arguments against him!	14 Де вже мені йому відповідати | та проти нього слова підбирати?
15 Even if I am upright, what point is there in answering him? I can only plead for mercy with my judge!	15 Я хоч би й правий був, не озвався б, | а радше милосердя в судді мого благав би.
16 And if he deigned to answer my citation, I cannot believe he would listen to what I said,	16 Коли б я і покликав, і він озвався, | я не повірив би, що він мій голос слухає.
17 he who crushes me for one hair, who, for no reason, wounds and wounds again,	17 Він, що торощить мене в хуртовині | і множить без причини мої рани, —
18 not even letting me regain my breath, with so much bitterness he fills me!	18 він не дає мені й відідхнути | так насичує мене гіркотою.
19 Shal I try force? Look how strong he is! Or go to court? But who wil summon him?	19 Коли йдеться про силу, він могутній! | Коли про суд, хто сміє його позивати?
20 If I prove myself upright, his mouth may condemn me, even if I am innocent, he may pronounce meperverse.	20 Якщо виправдуватисьму, мої уста мене осудять, як об’явлю себе невинним, мене обвинуватять.
21 But am I innocent? I am no longer sure, and life itself I despise!	21 Невинний я? Я й сам не знаю! | Життя моє мені нінащо.
22 It is al one, and hence I boldly say: he destroys innocent and guilty alike.	22 Тому й кажу: Усе одно | безвинного й грішника він губить.
23 When a sudden deadly scourge descends, he laughs at the plight of the innocent.	23 А коли бич зненацька убиває, | з невинного розпуки він сміється.
24 When a country falls into the power of the wicked, he veils the faces of its judges. Or if not he, whoelse?	24 що відвернув би свій бич від мене, | щоб страх його не лякав мене більше.
25 My days pass: more swiftly than a runner they flee away with never a glimpse of happiness,	25 І мчать мої дні від гінця швидше, | біжать, щастя не бачать.
26 they skim past like a reed canoe, like an eagle swooping on its prey.	26 Линуть, мов чайки з очерету, | неначе яструб, що падає на здобич.
27 If I decide to stifle my complaining, change countenance, and wear a smiling face,	27 Як я скажу собі: Забуду мою скаргу, | скину хмурий вид, розвеселюся! —
28 fear seizes me at the thought of al my woes, for I know you do not regard me as innocent.	28 то я тремчу перед усіма муками моїми, | бо знаю, що не визнаєш мене безвинним.
29 And if I have done wrong, why should I put myself to useless trouble?	29 Коли ж я винуватий, | чому маю томитися надармо?
30 If I wash myself in melted snow, clean my hands with soda,	30 Хоч би обмивсь я і снігом і вимив чисто мої руки лугом,
31 you wil only plunge me into the dung, til my clothes themselves recoil from me!	31 навіть тоді ти вкинув би мене в багнисько, | мною гидилась би моя одежа.
32 For he is not human like me: impossible for me to answer him or appear alongside him in court.	32 Бо він не людина, як я, | щоб я міг йому відповісти: | Ходімо на суд разом!
33 There is no arbiter between us, to lay his hand on both,	33 Немає посередника між нами, | що поклав би на нас обох свою руку,
34 to stay his rod from me, or keep away his daunting terrors.
35 Nonetheless, unafraid of him, I shal speak: since I do not see myself like that at al !	35 Однак я говоритиму; я його не боюся, | бо не такий я перед самим собою.»