| 1 Je veux vous parler sincèrement, dans le Christ, sans aucun mensonge, et ma conscience m’en donne l’assurance dans l’Esprit Saint. | 1 Я кажу в Христі правду, не обманюю, як свідчить мені моя совість у Святім Дусі. |
| 2 C’est pour moi une très grande peine et une souffrance continuelle | 2 Смуток мені великий і безнастанний біль у моїм серці. |
| 3 au point que je voudrais être rejeté et loin du Christ à la place de mes frères, je veux dire mes frères de race. | 3 Бо я бажав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені тілом; |
| 4 Ils sont Israélites, du peuple adopté par Dieu; sa Gloire est au milieu d’eux avec les alliances, le don de sa Loi, le culte et les promesses. | 4 вони — ізраїльтяни, їм належить усиновлення і слава, і завіти, і законодавство, і богослужба, й обітниці; |
| 5 Les grands ancêtres sont les leurs, et le Christ est des leurs selon la chair, lui qui comme Dieu est aussi au-dessus de tout. Béni soit-il éternellement. Amen! | 5 їхні отці, з них і Христос тілом, який над усім — Бог, благословенний повіки. Амінь. |
| 6 Je ne veux pas parler d’échec pour les promesses de Dieu, car tous les Israélites ne sont pas Israël, | 6 Воно не так, щоб слово Боже не здійснилося: бо не всі ті, що від Ізраїля — ізраїльтяни; |
| 7 comme déjà les descendants d’Abraham n’étaient pas tous ses enfants. En effet il lui a été dit: Les enfants d’Isaac seront regardés comme ta descendance. | 7 і не тому, що нащадки Авраама — всі діти, але: «Від Ісаака назоветься твоє потомство», |
| 8 Donc il ne suffit pas d’être enfant d’Abraham selon la chair pour être enfant de Dieu: la vraie descendance d’Abraham sont ceux qui lui naissent en vertu de la promesse de Dieu. | 8 тобто, не тілесні діти — то діти Божі, але діти обітниці вважаються за нащадків. |
| 9 Et la promesse, la voici: Quand je reviendrai à la même époque, Sara aura un fils. | 9 Слово ж обітниці таке: «Цієї самої пори я прийду, і буде син у Сари.» |
| 10 Voyez encore: Rébecca était enceinte de notre ancêtre et portait des jumeaux, | 10 Ба більше: Ревека зачала від одного ложа батька нашого Ісаака; |
| 11 et comme ils n’avaient encore fait ni bien, ni mal, seul comptait le choix de Dieu; | 11 коли ж вони ще й не народились і нічого доброго чи злого не зробили, — щоб постанова Божа була за вибором, |
| 12 tout dépendait, non de leurs œuvres, mais de celui qui appelle, lorsqu’il fut dit à Rébecca: Le premier sera soumis au plus jeune. | 12 не від діл, але від того, який кличе, — їй було сказано: «Старший молодшому буде служити!» |
| 13 Et l’Écriture dit: J’ai aimé Jacob et non Ésaü. | 13 Як написано: «Якова полюбив я, Ісава ж зненавидів.» |
| 14 Allons-nous dire que Dieu est injuste? Sûrement pas, mais il dit à Moïse: | 14 Що ж скажемо? Що Бог несправедливий? Зовсім ні! |
| 15 J’aurai pitié de qui j’ai pitié, et ma compassion sera pour qui je veux. | 15 Бо він каже Мойсеєві: «Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджусь, над ким хочу змилосердитися.» |
| 16 Il ne suffit donc pas de vouloir ou d’arriver le premier: c’est Dieu qui décide d’avoir pitié. | 16 Отже це — не справа того, хто хоче, ані того, хто біжить, але Бога, що милує. |
| 17 Et l’Écriture dit à propos du Pharaon: Je t’ai mis sur le trône précisément pour montrer ma force et que toute la terre connaisse mon nom. | 17 Письмо бо каже фараонові: «Власне, на те я тебе поставив, щоб на тобі показати мою силу і щоб по всій землі славилося моє ім’я.» |
| 18 Ainsi donc, Dieu fait miséricorde quand il le veut, mais aussi il aveugle qui il veut. | 18 Отож, кого він хоче, того милує, а кого хоче, того чинить затверділим. |
| 19 Bien sûr, tu vas dire: Dieu n’a plus rien à me reprocher puisque je ne peux pas échapper à ce qu’il a décidé. | 19 Скажеш, отже, мені: «Чому ще хтось докоряє? Хто бо спротивиться його волі?» |
| 20 Mais dis donc, ami, qui es-tu pour juger Dieu? Est-ce que l’argile va dire au potier: Que fais-tu de moi? | 20 А хто ти такий, чоловіче, що сперечаєшся з Богом? Хіба виріб із глини скаже тому, хто його зробив: «Навіщо зробив єси мене так?» |
| 21 Le potier est bien libre de faire avec la même boue un vase artistique et un autre pour le service. | 21 Хіба ганчар не має над глиною влади, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть? |
| 22 Donc Dieu supporte très patiemment ces vases qui méritent sa colère et sont tout prêts pour le châtiment: par eux il veut montrer sa justice et faire connaître sa puissance. | 22 Коли ж Бог, хотівши показати гнів свій і виявити свою силу, зносив з великим довготерпінням посудини гніву, що вже були готові на погибель, |
| 23 Et il montre la richesse de sa gloire avec d’autres vases, les vases de la miséricorde qu’il a préparés d’avance pour la Gloire. | 23 щоб виявити багатство своєї слави на посудинах милосердя, котрі він наперед приготував на славу, |
| 24 C’est ainsi qu’il nous a appelés d’entre les Juifs, et également d’entre les païens. | 24 — на нас, яких покликав не тільки від юдеїв, а й від поган, — |
| 25 Il le dit dans le livre d’Osée: J’appellerai “mon peuple” celui qui n’est pas mon peuple, et j’appellerai “mon aimée” celle qui n’est pas aimée. | 25 як і в Осії він говорить: «Назву не мій народ моїм народом, і нелюбу — улюбленою. |
| 26 Et de même qu’on leur disait: “Vous n’êtes pas mon peuple”, on les appellera: “fils du Dieu vivant”. | 26 І на тім місці, де було їм сказано: «Ви — не мій народ!», там їх назвуть синами Бога живого.» |
| 27 Parlant d’Israël, Isaïe dit sans hésiter: Même si les fils d’Israël étaient nombreux comme le sable du bord de mer, seulement un reste serait sauvé. | 27 Ісая ж про Ізраїля проголошує: «Хоч би число синів Ізраїля було, як морський пісок, тільки останок спасеться», |
| 28 Le Seigneur le fera dans ce pays, sans retard et sans se reprendre. | 28 Господь бо негайно і цілковито виконає своє слово на землі. |
| 29 Isaïe l’a dit d’avance: Si le Seigneur des armées ne nous avait pas laissé quelques descendants, ce serait comme pour Sodome, nous serions comme Gomorrhe. | 29 І як прорік Ісая: «Якби Господь сил не лишив нам насіння, ми були б, як Содом, і стали б подібні до Гомори.» |
| 30 Et la conclusion? C’est que les païens sont devenus des justes - justes moyennant la foi - alors qu’ils n’y pensaient pas; et Israël, avec l’idée d’une loi qui rend juste, n’a pas trouvé cette loi. | 30 Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, осягли праведність, і то праведність, що від віри; |
| 31 Et Israël qui s’attachait à une loi de “justice”, n’a pas atteint le but de la Loi. | 31 Ізраїль же, що шукав закону праведности, не досяг закону праведности. |
| 32 Pourquoi? Parce qu’il s’attachait aux œuvres et non à la foi. Ils ont buté sur la pierre qui fait chuter, | 32 Чому? Бо вони спирались не на віру, а неначе на діла. Вони спотикнулись об камінь спотикання, |
| 33 comme il est dit dans l’Écriture: Voici que je mets dans Sion un caillou sur lequel on bute, une pierre qui fait chuter. | 33 як написано: «Ось я кладу в Сіоні камінь спотикання і скелю падіння. Хто ж вірує в нього, не осоромиться.» |
