Євреїв 3

¹ Ось тому, святі брати, учасники небесного покликання, вважайте на апостола й архиєрея, якого ми вірою визнаємо, Ісуса,

² вірного тому, хто його настановив, як був Мойсей у всім його домі.

³ Бо він удостоївся остільки вищої понад Мойсея слави, оскільки більшу честь має будівничий, ніж будинок.

⁴ Усякий бо дім хтось будує, а той, що збудував усе, — Бог.

⁵ Мойсей був вірний у всім його домі, як слуга, на свідчення того, що мало бути сказане,

⁶ Христос же — як Син у своїм домі. А дім цей — ми, якщо дотримаємо до кінця непохитне довір’я і похвалу надії.

⁷ Ось чому, як каже Святий Дух: «Коли ви почуєте сьогодні його голос,

⁸ не твердійте серцями вашими, як то було на місці сварки в день спокуси у пустині,

⁹ де мене спокушали батьки ваші, виставляли мене на пробу, дарма що

¹⁰ сорок років бачили мої діла. Тому я і прогнівався на рід цей і мовив: Вони завжди блудять серцем, вони доріг моїх ніколи не знали!

¹¹ Тому я і поклявсь у своїм гніві: Ні! їм не ввійти в мій відпочинок!»

¹² Глядіть же, брати, щоб у когось із вас не було серця лукавого в невірстві і щоб воно не відступило від живого Бога,

¹³ а, навпаки, підбадьорюйте щодня один одного, доки триває те «сьогодні», щоб хтось із вас не став запеклим через обманство гріха.

¹⁴ Бо ми стали учасниками Христа, якщо додержуємо аж до кінця твердо нашу віру, як напочатку,

¹⁵ як ото говориться: «Коли почуєте сьогодні його голос, не твердійте серцями вашими, як то було на місці бунту.»

¹⁶ Хто були ті, що почувши, збунтувалися? Хіба не всі ті, що вийшли з Єгипту під проводом Мойсея?

¹⁷ На кого він гнівався сорок років? Хіба не на тих, що згрішили, які лягли кістьми в пустині?

¹⁸ Кому ж він клявся, що не ввійдуть у його відпочинок, якщо не тим, що були неслухняні?

¹⁹ І бачимо, що не могли ввійти через невірство.