Осій 13

¹ Як говорив, було, Ефраїм — усі тремтіли: він був в Ізраїлі поважний. Та він через Ваала провинився й загинув.

² І нині вони грішать дедалі більше й більше. Вони собі зробили литих бовванів із свого срібла, згідно із своїм розумом — ідолів: усе робота ремісницька! І примовляють: «Жертвуйте їм! Люди, телят цілуйте!»

³ За те ж і будуть вони, неначе мряка вранці, немов роса, яка зникає вдосвіта, немов полова, що вітер її з току звіває; мов дим з вікна.

⁴ Однак, я — Господь, Бог твій, із Єгипетського краю. Іншого, крім мене, Бога ти не знаєш, і опріч мене, — Спасителя немає.

⁵ Я знав тебе в пустині, в краю великої посухи.

⁶ Коли ж їх нагодовано й вони стали ситі, наситилися, — серце їхнє загорділо, тому мене й забули.

⁷ Тому то я для них став левом; мов леопард, чигатиму при дорозі.

⁸ Немов ведмедиця, що забрано в неї ведмежат, я на них накинусь; я роздеру їхнього серця оболону й там пожеру їх, мов левиця; звір дикий буде їх на шматки розривати.

⁹ Знищу тебе, Ізраїлю, — хто прийде тобі з допомогою?

¹⁰ Де ж він, твій цар, щоб тебе рятувати по всіх твоїх містах? Де твої судді, що про них говорив єси: «Дай мені царя і князів»?

¹¹ Я дав тобі царя у моїм гніві, і забрав геть у моїм обуренні.

¹² Несправедливість Ефраїма, зв’язана у вузол, гріх його схований ретельно.

¹³ Прийдуть на нього муки породіллі, та він — син нерозумний: вже час би й народитись, та він не покидає материнського лона.

¹⁴ І я б та визволяв їх з руки Шеолу? Я б їх рятував від смерти? Де твої рани, смерте? Де бич твій, о Шеоле? Жалю не буде в мене.

¹⁵ Хоч Ефраїм посеред очерету процвітає, та прийде східній вітер; Господній вітер здійметься з пустині й висушить його джерела, висушить його криниці; ограбує скарб усього дорогоцінного посуду.