Осій 10

¹ Ізраїль був розкішною лозою, що плоди родила гойно. Але що більш плодів було в нього, то більше жертовників він намножив; що кращою була земля в нього, то кращими були божки в нього.

² Серце в них подвійне: вони тепер будуть покутувати. Він повалить їхні жертовники і зруйнує бовванів їхніх.

³ Певно будуть тепер казати: «Царя в нас немає, тому, що Господа ми не боялись. Та й цар — що може він для нас зробити?»

⁴ Пусті слова зводять, нещиро присягають, чинять умови: право буяє, немов отруйне зілля на бороздах у полі.

⁵ З-за бичка Бет-Авену будуть у страху мешканці Самарії. Народ бо за ним буде в жалобі, жерці його за ним тремтітимуть, — за його славою, бо відійшла від нього.

⁶ Та й його самого віднесуть в Ашшур — як бранку великому цареві. Ефраїм сорому зазнає, Ізраїль застидається свого заміру.

⁷ А цар Самарії зникне, немов піна на воді.

⁸ Будуть спустошені узвишшя безбожности, — той гріх Ізраїля! Глоди й будяки зійдуть на їхніх жертовниках. Вони скажуть горам: «Покрийте нас!» — а пагорбам: «Упадіте на нас!»

⁹ Вже від днів Гівеа ти согрішив, Ізраїлю! Там вони й зостались. Чи не досягне їх війна в Гівеа, тих дітей зухвальства?

¹⁰ Коли захочу, я їх покараю. Народи проти них зберуться, як їх каратимуть за їхню вину двоїсту.

¹¹ Ефраїм — добре освоєна ялівка, що любить молотити. Я накладу ярмо на її пишну шию, на Ефраїмі будуть їздити верхи. Юда буде орати, а Яків волочити.

¹² Засійте собі правду, жніть плід любови, розоріть собі цілину. Бо час шукати Господа, поки він прийде й виллє на вас дощеві справедливість,

¹³ Ви орали безбожність, жали беззаконність і їли плід брехень. Що ти звірявсь на твої колісниці, на многоту твоїх вояків, —

¹⁴ то метушня у твоїм війську здійметься; спустошені будуть усі твої твердині, як Салман зруйнував був Бет-Арбел у день бою; мати була з дітьми розбита.

¹⁵ Таке зробив вам Бетел за вашу страшну злобу. Удосвіта з царя Ізраїля й сліду не стане.