Даниїл 13

¹ Був чоловік, що жив у Вавилоні, на ім’я Йоаким.

² Він узяв собі жінку, на ймення Сусанна, дочку Хілкії; була ж вона вельми вродлива й богобоязна,

³ бо батьки її були справедливі й виховали свою дочку за законом Мойсеєвим.

⁴ Був же Йоаким дуже багатий і мав сад біля свого дому. Юдеї приходили до нього, бо він був найвидатнішим з усіх.

⁵ Того року були призначені суддями двоє старих з народу, про яких Господь сказав: «Несправедливість вийшла з Вавилону, від старих суддів, які вважали себе провідниками народу.»

⁶ Вони приходили часто до дому Йоакима, і всі ті, що мали судові справи, вдавались до них.

⁷ Опівдні, як народ розходився, Сусанна входила в сад свого чоловіка й прогулювалася собі по ньому.

⁸ Двоє старих побачили, як вона щодня входила й прогулювалась, і запалали вони пристрастю до неї.

⁹ Розум у них пішов обертом, а очі завернулись так, що вони не бачили більш неба й забули про справедливі присуди.

¹⁰ Обидва вони запалали любов’ю до неї, але не говорили один одному про муку свою,

¹¹ бо стидалися признатись у своїм бажанні мати її.

¹² Щодня вони пильно стежили за нею, щоб побачити її.

¹³ Раз якось і каже один одному: «Ходімо додому, час обідати.» І вийшли й розійшлися,

¹⁴ але, повернувшися, знову прийшли на те саме місце. Спитали один одного про причину й признались у своїй пристрасті, а тоді разом умовились про час, коли б їм застати Сусанну саму.

¹⁵ Якже вони очікували слушного дня, сталось, що вона, як то звичайно робила й раніше, ввійшла лише з двома дівчатками й хотіла скупатися в саду, бо було гаряче.

¹⁶ А не було там нікого, крім двох старих, що, сховавшись, наглядали за нею.

¹⁷ Вона сказала дівчаткам: «Принесіть мені олії й пахощів, та замкніть ворота до саду, щоб я могла скупатись.»

¹⁸ Ті зробили, як вона звеліла: замкнули ворота до саду й вийшли бічними дверима, щоб принести, що їм було наказано; про старих же, що сховались, вони не знали.

¹⁹ Як же дівчатка вийшли, обидва старі встали, підбігли до неї

²⁰ і сказали: «Ворота до саду замкнені, ніхто нас не бачить; ми палаємо пристрастю до тебе, тож пристань на наше бажання й стань нашою, —

²¹ а як ні, ми посвідчимо на тебе, що з тобою був хлопець, і тому, мовляв, ти й вислала геть від себе дівчаток.»

²² Зідхнула Сусанна й мовила: «Скрутно мені звідусіль: бо як зроблю це — смерть мені, а як не зроблю — не втекти мені з рук ваших;

²³ але волію, не зробивши цього, потрапити у ваші руки, ніж согрішити перед Богом.»

²⁴ І скрикнула Сусанна сильним голосом, але обидва старі й собі закричали наперекір їй.

²⁵ Один побіг, щоб відчинити ворота до саду.

²⁶ Як же почули ті, що були в домі, крик, кинулися через бічні двері побачити, що сталось.

²⁷ І як старі розповіли по-своєму про справу, слуги засоромились вельми, бо про Сусанну ніколи чогось такого не говорилось.

²⁸ Наступного дня, коли народ зібравсь у її чоловіка Йоакима, прийшли й обидва старі, сповнені злочинного наміру проти Сусанни — видати її на смерть,

²⁹ то й сказали перед народом: «Пошліть за Сусанною, дочкою Хілкії, жінкою Йоакима.» Ті послали.

³⁰ І прийшла вона сама, її батьки, її діти й усі її родичі.

³¹ Сусанна ж була вельми вродлива й гарна з лиця.

³² І оті беззаконні звеліли зняти намітку з неї, бо вона була покрита, — щоб насититись її красою.

³³ Домашні її й усі, що її бачили, плакали.

³⁴ А обидва старі встали серед народу й поклали свої руки їй на голову.

³⁵ Вона ж, плачучи, глянула догори на небо, бо її серце звірилось на Господа.

³⁶ Старі промовили: «Тоді, як ми самі ходили собі по саду, ввійшла ота з двома дівчатками й зачинивши ворота до саду, відпустила дівчаток.

³⁷ Аж тут прийшов до неї хлопець, що був сховався, та й злігся з нею.

³⁸ Ми ж, сидівши в закутку в садку, як побачили злочин, побігли до них,

³⁹ то й побачили, що вони були разом, та не могли його схопити, бо він був дужчий від нас, отож, відчинивши ворота, вискочив;

⁴⁰ цю ж ми схопили й спитали, хто такий той хлопець.

⁴¹ Та вона не схотіла нам сказати. Це ми свідчимо.» Зібрані повірили їм — як старшим у народі і як суддям — і засудили її на смерть.

⁴² Тоді Сусанна скрикнула сильним голосом і сказала: «О вічний Боже, знавче скритих речей, який відаєш усе раніш, ніж воно стане!

⁴³ Ти знаєш, що на мене зроблено ложне свідоцтво, і ось я мушу вмерти, хоч я й не вчинила нічого з того, що оці мені злісно закидають.»

⁴⁴ І почув Господь її голос,

⁴⁵ і як ведено її на смерть, Бог збудив святий дух молодого хлопця на ім’я Даниї,

⁴⁶ і цей скричав сильним голосом: «Я невинний у крові цієї!»

⁴⁷ Тоді увесь народ обернувсь до нього й сказав: «Що то за слово, що ти промовив?»

⁴⁸ Він же, ставши посеред них, заговорив: «То ви такі дурні, сини Ізраїля? Не розсудивши й не розібравши ясно справи, засудили ви дочку Ізраїля!

⁴⁹ Поверніться назад до суду, бо оці зробили на неї неправдиве свідоцтво.»

⁵⁰ Увесь народ повернувся чимдуж, і старі сказали до нього: «Сідай отут посеред нас і повідай нам, бо Бог дав тобі право старости.»

⁵¹ Даниїл до них і каже: «Розлучіть їх одного від одного далеко, я їх розсліджу.»

⁵² Як же вони були розлучені один від одного, він покликав одного з них і мовив до нього: «О застарілий у злі! Ось упали гріхи, що ти був накоїв,

⁵³ судивши суди несправедливі, засуджувавши невинних і відпускавши винних, тоді як Господь наказав: Невинного й справедливого не смієш убивати.

⁵⁴ Отож, якщо ти бачив оцю, скажи, під яким деревом ти їх обох бачив укупі?» Той відповів: «Під ялиною.»

⁵⁵ А Даниїл сказав: «Добре збрехав, на свою ж голову, бо ангел Божий уже взяв від Бога наказ розтяти тебе надвоє.»

⁵⁶ Відпустив він цього й звелів привести другого та й сказав до нього: «З сімени Ханаана, а не Юди! Краса звела тебе, і пристрасть, перевернула твоє серце!

⁵⁷ Так ви чинили з дочками Ізраїля, й ті, налякані, вам піддавались, але дочка Юди не знесла вашого беззаконня.

⁵⁸ Скажи мені, отже, під яким деревом ти захопив їх разом.» Той відповів: «Під дубом.»

⁵⁹ Даниїл промовив до нього: «Добре збрехав і ти на твою голову, бо ангел Божий з мечем у руці вже чекає, щоб розпанахати тебе надвоє, аби вигубити вас.»

⁶⁰ І скричали усі збори сильним голосом й благословили Бога, що спасає тих, які надіються на нього.

⁶¹ А далі встали на обох старих, бо Даниїл власними ж їхніми губами довів, що вони дали ложне свідоцтво, і з ними зроблено так, як вони заслугували за свій злий намір супроти ближнього, —

⁶² вчинено з ними за законом Мойсея й убито їх, і того дня була врятована кров невинна.

⁶³ Хілкія ж і його жінка хвалили Бога за свою дочку Сусанну разом з Йоакимом, її чоловіком і з усіма родичами, бо у ній не знайшлося нічого ганебного.

⁶⁴ А Даниїл від того дня й надалі став великим перед народом.