Левіт 24

¹ Промовив Господь до Мойсея:

² «Накажи синам Ізраїля, щоб принесли тобі чистої олії з розчавлених оливок для світильника, щоб тримати лямпи засвіченими повсякчасно.

³ Арон поставить його ззовні завіси завіту в наметі зборів, щоб з вечора до ранку горів перед Господом повсякчасно. Це повсякчасний закон для ваших нащадків.

⁴ На щирозолотому свічнику він порозставляє лямпадки, які горітимуть повсякчасно перед Господом.

⁵ Візьмеш питльованої муки та й спечеш із неї дванадцять коржів, дві десятини ефи кожний,

⁶ і покладеш їх у два ряди, по шість до ряду, на чистому столі перед Господом;

⁷ а на кожен ряд покладеш чистого ладану, що буде на хлібі як пахощі на спалення перед Господом.

⁸ Що кожної суботи напоготовлятимуть його перед Господом, повсякчасно, як віковічний союз від синів Ізраїля.

⁹ Він (хліб) буде Аронові й синам його, й вони їстимуть його на святому місці, бо, як пресвята річ із вогняних жертв Господеві, належиться йому по віковічному праву.»

¹⁰ Раз зайшов між синів Ізраїля один, що його мати була ізраїльтянкою, а батько єгиптянином, то зчинилась у таборі суперечка між сином ізраїльтянки та одним ізраїльтянином.

¹¹ І став син ізраїльтянки хулити ім’я (Господа) і клясти його. І приведено його до Мойсея. Мати ж його звалась Шеломіт, дочка Діврі, з покоління Дана.

¹² І віддано його під сторожу, поки Мойсей не об’явить їм, що валить Господь.

¹³ І Господь сказав Мойсеєві:

¹⁴ «Виведи богохульника поза табір, і нехай усі, хто чув, покладуть свої руки йому на голову, і нехай уся громада його каменує.

¹⁵ До синів же Ізраїля промовиш: Хоч хто б то був, що клястиме Бога свого, понесе кару за свій гріх.

¹⁶ Хто хулить ім’я Господнє, того скарати смертю, вся громада нехай каменує його; чи приходень, чи тубілець, як хулитиме Ім’я, мусить умерти.

¹⁷ Хто вбив би на смерть яку людину, його треба скарати смертю.

¹⁸ Хто вб’є яку скотину, мусить за неї віддати, скотину за скотину.

¹⁹ Хто зранить свого ближнього, — що вчинив він, те й йому нехай учинять.

²⁰ Перелом за перелом, око за око, зуб за зуб; яке ушкодження він заподіяв людині, такого нехай завдадуть йому.

²¹ Хто вб’є скотину, мусить за неї повернути; хто вб’є людину, мусить бути скараний смертю.

²² Одно право буде в вас, так для приходня, як і для тубільця; я бо — Господь, Бог ваш.»

²³ І коли Мойсей об’явив це синам Ізраїля, вони вивели богохульника поза табір та й укаменували його. І вчинили сини Ізраїля так, як заповідав Господь Мойсеєві.