Romans 11

CATHOLIC PUBLIC DOMAIN	Біблія
1 Therefore, I say: Has God driven away his people? Let it not be so! For I, too, am an Israelite of the offspring of Abraham, from the tribe of Benjamin.	1 Отож питаю: Чи не відкинув Бог народ свій? Ніколи в світі! Бо і я ізраїльтянин, з роду Авраама, з коліна Веніямина.
2 God has not driven away his people, whom he foreknew. And do you not know what Scripture says in Elijah, how he calls upon God against Israel?	2 Бог не відкинув свого народу, що його наперед вибрав. Чи ж ви не знаєте, що Письмо про Іллю говорить, коли він скаржиться до Бога на Ізраїля?
3 “Lord, they have slain your Prophets. They have overturned your altars. And I alone remain, and they are seeking my life.”	3 «Господи! Пророків твоїх повбивали і жертовники твої поруйнували, лишився тільки я один, і шукають душі моєї.»
4 But what is the Divine response to him? “I have retained for myself seven thousand men, who have not bent their knees before Baal.”	4 І що ж йому відповідає віще слово Боже? «Зоставив я собі сім тисяч чоловік, що перед Ваалом коліна не схилили.»
5 Therefore, in the same way, again in this time, there is a remnant that has been saved in accord with the choice of grace.	5 Отак і нині є останок, вибраний за благодаттю.
6 And if it is by grace, then it is not now by works; otherwise grace is no longer free.	6 Коли ж за благодаттю, то не за діла; інакше благодать не була б благодаттю.
7 What is next? What Israel was seeking, he has not obtained. But the elect have obtained it. And truly, these others have been blinded,	7 Що ж? Чого Ізраїль шукав, того не осягнув, вибрані ж осягнули. А решта затверділи,
8 just as it was written: “God has given them a spirit of reluctance: eyes that do not perceive, and ears that do not hear, even until this very day.”	8 як написано: «Бог дав їм аж по нинішній день дух приголомшення, очі, щоб не бачили, і вуха, щоб не чули.»
9 And David says: “Let their table become like a snare, and a deception, and a scandal, and a retribution for them.	9 А Давид каже: Нехай їхній стіл сильцем їм буде, пасткою: їм на падіння та на заплату.
10 Let their eyes be obscured, so that they may not see, and so that they may bow down their backs always.”	10 Нехай їхні очі потемніють, щоб не бачили, а їхній хребет зігнеться назавжди.»
11 Therefore, I say: Have they stumbled in such a way that they should fall? Let it not be so! Instead, by their offense, salvation is with the Gentiles, so that they may be a rival to them.	11 Отож питаю: Хіба вони спотикнулися, щоб упасти? Ні, зовсім ні! Але їхнє падіння стало для поган спасінням, щоб викликати їхню заздрість.
12 Now if their offense is the riches of the world, and if their diminution is the riches of the Gentiles, how much more is their fullness?	12 А коли їхнє падіння це багатство для світу і коли їхній занепад це для поган багатство, то скільки більше повнота їх?
13 For I say to you Gentiles: Certainly, as long as I am an Apostle to the Gentiles, I will honor my ministry,	13 Я ж кажу вам, погани, — оскільки я апостол поган, то величатиму моє служіння, —
14 in such a way that I might provoke to rivalry those who are my own flesh, and so that I may save some of them.	14 надіючись, що, може, мені якось пощастить розбудити заздрість своїх, споріднених тілом і декого з них спасти.
15 For if their loss is for the reconciliation of the world, what could their return be for, except life out of death?	15 Бо коли їхнє відкинення — примирення для світу, то що буде їхнє прийняття, як не життя з мертвих?
16 For if the first-fruit has been sanctified, so also has the whole. And if the root is holy, so also are the branches.	16 І коли первісток святий, то й тіло; і коли святий корінь, то святе й галуззя.
17 And if some of the branches are broken, and if you, being a wild olive branch, are grafted on to them, and you become a partaker of the root and of the fatness of the olive tree,	17 Коли ж деякі з галузок відламалися, а ти, будучи дичкою оливною, защеплений був між них і став співучасником кореня та оливкового соку,
18 do not glorify yourself above the branches. For though you glory, you do not support the root, but the root supports you.	18 то не вихваляйся перед галуззям. А коли вихваляєшся, то знай, що не ти носиш корінь, а корінь тебе.
19 Therefore, you would say: The branches were broken off, so that I might be grafted on.	19 Ти скажеш: «Гілля відчахнуто, щоб мене нащепити.»
20 Well enough. They were broken off because of unbelief. But you stand on faith. So do not choose to savor what is exalted, but instead be afraid.	20 Добре. Вони відламалися за невіру, а ти стоїш завдяки вірі. Тож не несися високо, а бійся!
21 For if God has not spared the natural branches, perhaps also he might not spare you.	21 Бо коли Бог не пощадив природного галуззя, то може й тебе не пощадити.
22 So then, notice the goodness and the severity of God. Certainly, toward those who have fallen, there is severity; but toward you, there is the goodness of God, if you remain in goodness. Otherwise, you also will be cut off.	22 Тож май на увазі доброту і суворість Божу: на відпалих суворість, а на тебе доброта Божа, коли перебудеш у доброті; а коли ні, то й ти будеш відтятий.
23 Moreover, if they do not remain in unbelief, they will be grafted on. For God is able to graft them on again.	23 Та й вони, як не зостануться в невірі, будуть прищеплені, бо Бог має силу їх знову прищепити.
24 So if you have been cut off from the wild olive tree, which is natural to you, and, contrary to nature, you are grafted on to the good olive tree, how much more shall those who are the natural branches be grafted on to their own olive tree?	24 Бо коли ти, відтятий від дикої з природи оливки, проти природи був прищеплений до доброї оливки, то скільки більше ті, що за природою будуть защеплені на власній оливці?
25 For I do not want you to be ignorant, brothers, of this mystery (lest you seem wise only to yourselves) that a certain blindness has occurred in Israel, until the fullness of the Gentiles has arrived.	25 Не хочу бо, брати, щоб ви не відали цієї тайни — щоб не були самі в собі велемудрі, — що засліплення спало частинно на Ізраїля, поки не ввійдуть погани повнотою;
26 And in this way, all of Israel may be saved, just as it was written: “From Zion shall arrive he who delivers, and he shall turn impiety away from Jacob.	26 і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: «Прийде з Сіону Визволитель, відверне від Якова безбожність.
27 And this will be my covenant for them, when I will take away their sins.”	27 Такий буде завіт мій з ними, як відпущу гріхи їхні.»
28 Certainly, according to the Gospel, they are enemies for your sake. But according to the election, they are most beloved for the sake of the fathers.	28 З огляду на Євангелію, вони через вас вороги; а з огляду на вибір Божий, вони улюблені заради батьків,
29 For the gifts and the call of God are without regret.	29 бо дари Божі і покликання незмінні.
30 And just as you also, in times past, did not believe in God, but now you have obtained mercy because of their unbelief,	30 Як ви колись були неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух,
31 so also have these now not believed, for your mercy, so that they might obtain mercy also.	31 так і вони тепер, через милосердя, якого ви зазнали, стали неслухняні, щоб і вони тепер зазнали милосердя.
32 For God has enclosed everyone in unbelief, so that he may have mercy on everyone.	32 Бо Бог замкнув усіх у непослух, щоб усіх помилувати.
33 Oh, the depths of the richness of the wisdom and knowledge of God! How incomprehensible are his judgments, and how unsearchable are his ways!	33 О глибино багатства, мудрости і знання Божого! Які незбагненні його постанови і недослідимі його дороги!
34 For who has known the mind of the Lord? Or who has been his counselor?	34 Хто бо коли зрозумів думку Господню? Хто був його дорадником?
35 Or who first gave to him, so that repayment would be owed?	35 Або хто дав йому наперед, щоб воно знову було йому віддане?
36 For from him, and through him, and in him are all things. To him is glory, for all eternity. Amen.	36 Все бо від нього, через нього і для нього. Йому слава навіки. Амінь.