| 1 E Gesù se ne andò al monte Uliveto. | 1 Подавсь Ісус на Оливну гору. |
| 2 E di gran mattino tornò nuovamente al Tempio, e tutto il popolo andò da lui, e stando a sedere insegnava. | 2 Та вдосвіта знову прибув до храму, й усі люди посходились до нього; він же, сівши, навчав їх. |
| 3 E gli Scribi, e i Farisei condusser a lui una donna colta in adulterio: e postala in mezzo, | 3 І привели тоді книжники і фарисеї до нього жінку, спійману на перелюбі, поставили її посередині, |
| 4 Gli dissero: Maestro, questa Donna or ora è stata colta, che commetteva adulterio. | 4 і кажуть до нього: «Учителю, жінку оцю спіймано саме на перелюбнім вчинку. |
| 5 Or Mosé nella legge ha comandato a noi, che queste tali sieno lapidate. Tu però che dici? | 5 Каменувати отаких приписав нам Мойсей у законі. Що ж ти на те?» |
| 6 E ciò essi dicevano per tentarlo, e per aver, onde accusarlo. Ma Gesù àabbassato in giù il volto scriveva col dito su la terra. | 6 Іспитували вони його, казавши так, — щоб мати чим оскаржити його. А Ісус нахилився додолу і писав пальцем по землі. |
| 7 Continuando però quelli ad interrogarlo, si alzò, e disse loro: Quegli che è tra voi senza peccato, scagli il primo la pietra contro di lei. | 7 А що вони наполягали та допитувалися в нього, то він підвівсь і каже до них: «Хто з вас без гріха, — нехай перший кидає у неї камінь!» |
| 8 E di nuovo chinatosi, scriveva sopra la terra. | 8 І знову нахилившись, писав по землі. |
| 9 Ma coloro, udito che ebber questo, uno dopo l'altro se n' andarono, principiando da' più vecchi: e rimase solo Gesù, e la donna, che si stava nel mezzo. | 9 Почувши таке, почали вони виходити один по одному, почавши з щонайстарших аж до останніх. І залишилися тільки Ісус та жінка, що стояла посередині. |
| 10 E Gesù alzatosi, le disse: Donna, dove sono coloro, che ti accusavano? Nissuno ti ha condannata? | 10 Підвівсь Ісус, а нікого, крім жінки, не побачивши, мовить до неї: «Де ж вони, жінко, оті твої обвинувачі? Ніхто не осудив тебе?» |
| 11 Ed ella: Nissuno, o Signore. E Gesù le disse: Nemmen io ti condannerò: vattene, e non peccar più. | 11 «Ніхто, Господи», — відповіла. Тоді Ісус до неї: «То і я тебе не осуджую. Йди та вже віднині не гріши.» |
| 12 Altra volta poi Gesù parlò ad essi, dicendo: Io sono la luce del mondo: chi mi segue, non camminerà al bujo, ma avrà luce di vita. | 12 І ще промовляв до них Ісус, і так їм казав: «Я — світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя.» |
| 13 Gli disser perciò i Farisei: Tu rendi testimonianza di te stesso: la tua testimonianza non è idonea. | 13 Отож і мовили до нього фарисеї: «Свідчиш сам за себе — неправдиве твоє свідоцтво.» |
| 14 Rispose Gesù, e disse loro: Quantunque io renda testimonianza di me medesimo, è idonea la mia testimonianza: perché so, donde io son venuto, e dove vado: ma voi non sapete, donde io venga, e dove io vada. | 14 А Ісус їм відказує: «Хоч я і свідчу за себе сам, та свідоцтво моє правдиве, бо я знаю, звідкіля прийшов я і куди йду. Ви ж не знаєте, звідкіля приходжу і куди відходжу. |
| 15 Voi giudicate secondo la carne: io non giudico nissuno: | 15 Ви судите за тілом — я не суджу нікого. |
| 16 E quand'anche io giudicassi, il mio giudizio è sicuro, perché io non son solo: ma io, ed il Padre, che mi ha mandato. | 16 Коли я суджу, то суд мій правдивий, бо не сам я, а з Отцем, який послав мене. |
| 17 E nella vostra legge sta scritto, che la testimonianza di due persone è idonea. | 17 Та й у законі вашім написано, що свідоцтво двох людей — правдиве. |
| 18 Sono io, che rendo testimonianza di me stesso: e testimonianza rende di me il Padre, che mi ha mandato. | 18 Я свідчу про себе самого, — й Отець, який послав мене, про мене свідчить.» |
| 19 Gli disser però: Dov'è tuo Padre? Rispose Gesù: Non conoscete né me, né il Padre mio: se conosceste me, conoscereste anche il Padre mio. | 19 Тоді вони сказали йому: «Де ж твій Отець?» Відрік Ісус: «Ані мене не знаєте, ані Отця мого. Якби знали ви мене, то й Отця мого теж знали б.» |
| 20 Tali parole disse Gesù nel gazofilacio, insegnando nel Tempio: e nissuno lo arrestò, perché non era per anco giunta la sua ora. | 20 Промовив він ті слова біля скарбниці, коли навчав у храмі. І ніхто його не схопив, бо не прийшла ще година його. |
| 21 Altra volta disse loro Gesù: Io me ne vo, e mi cercherete, e morrete nel vostro peccato. Dove vado io, non potete venir voi. | 21 А й ще їм сказав: «Я відійду, а ви мене шукатимете та й помрете у грісі вашім. Куди я відійду, неспроможні ви прийти.» |
| 22 Dicevan perciò i Giudei: Si darà egli da se stesso la morte, dappoiché dice: Dove vado io, non potete venir voi? | 22 Тож юдеї мовляли: «Може, він самого себе вб’є, коли ото каже: Куди я відійду, неспроможні ви прийти?» |
| 23 Ed egli diceva loro: Voi siete di quaggiù, io sono di lassù. Voi siete di questo mondo, io non sono di questo mondo. | 23 І далі ще казав їм: «Ви здолу, я — згори. Ви з цього світу, я — не з цього світу. |
| 24 Vi ho detto pertanto, che morrete ne' vostri peccati: perché, se non crederete, che io sono, morrete ne' vostri peccati. | 24 Тим я і сказав вам: Помрете у гріхах ваших. Бо коли не увіруєте, що я — Сущий, помрете у ваших гріхах.» |
| 25 Gli dissero perciò: Chi se tu? Gesù disse loro: Il Principio, io, che a voi parlo. | 25 Тоді вони йому: «Хто ж ти такий?» Ісус же їм відрік: «Споконвічний, як я і казав вам. |
| 26 Molte cose ho da dire, e da condannare riguardo a voi: ma colui, che mi ha mandato, è verace: ed io quello, che udii da lui, quello dico al mondo. | 26 Багато чого маю я про вас сказати й осудити. Та той, хто послав мене, правдивий, і що я чув від нього, те й у світі говорю.» |
| 27 Ed essi non intesero, che Padre suo diceva essere Iddio. | 27 А вони й не збагнули, що він про Отця їм говорив. |
| 28 Disse perciò loro Gesù: Quando avrete levato da terra il Figliuolo dell'uomo, allora conoscerete, ch'io son quell'io, e che nulla fo da me, ma parlo secondo quello, che il Padre mi ha insegnato: | 28 Тоді Ісус до них мовив: «Коли вгору Чоловічого Сина піднесете, тоді взнаєте, що Сущий я і що від себе не чиню нічого, але як навчав мене Отець мій, говорю, |
| 29 E colui, che mi ha mandato è con me, e non mi ha lasciato solo: perché io fo sempre quello, che è di suo piacimento. | 29 і що той, хто послав мене, — зо мною Сущий. Не полишив він мене самого, бо я постійно те чиню, що довподоби йому.» |
| 30 A questo suo ragionamento molti credettero in lui. | 30 І коли говорив так, численні увірували в нього. |
| 31 Disse adunque Gesù a que' Giudei, che aveano creduto in lui: Sarete veramente miei discepoli, se persevererete ne' miei insegnamenti: | 31 І казав Ісус до тих юдеїв, які увірували в нього: «Коли ви перебуватимете в моїм слові, ви дійсно будете учнями моїми |
| 32 E conoscerete la verità, e la verità, vi farà liberi. | 32 і спізнаєте правду, і правда визволить вас.» |
| 33 Gli risposer essi: Siamo discendenti di Abramo, e non siamo stati mai servi di nissuno: come dunque dici tu: Sarete liberi? | 33 Ті йому й відказали: «Потомки ми Авраамові й не були ми ніколи невольниками ні в кого. Чого ж говориш: Визволитеся, мовляв?» |
| 34 Rispose loro Gesù: In verità, in verità ti dico, che chiunque fa il peccato, è servo del peccato. | 34 Ісус же їм: «Істинно, істинно кажу вам: Кожен, хто гріх чинить — гріха невольник! |
| 35 Or il servo non istà per sempre, nella casa: il figliuolo sta per sempre nella casa. | 35 Невольник не перебуває в домі повсякчас — повсякчас перебуває син. |
| 36 Per la qual cosa se il figliuolo vi libererà, sarete veramente liberi. | 36 Тож коли Син вас визволить, то справді станете вільні. |
| 37 So, che siete figliuoli di Abramo ma cercate di uccidermi, perché non cape in voi la mia parola. | 37 Знаю, що Авраамові ви по-томки. Бажаєте, однак, мене вбити, слово бо моє не має місця у вашому серці. |
| 38 Io dico quello, che ho veduto appresso al Padre mio: e voi parimente fate quello, che avete imparato appresso al vostro padre. | 38 Переказую я те, що бачив в Отця мого, а ви те робите, що чули у вашого батька.» |
| 39 Gli risposero, e dissero: Il padre nostro è Abramo. Disse loro Gesù: Se siete figliuoli di Abramo, fate le opere, di Abramo. | 39 Ті йому мовили у відповідь: «Авраам наш батько.» Каже ж їм Ісус: «Були б ви дітьми Авраамовими — чинили б ви діла Авраамові. |
| 40 Ma adesso cercate di uccider me, uomo, che vi ho detto la verità, la quale ho udita da Dio: simil cosa non fece Abramo. | 40 Та ось тепер бажаєте вбити мене, чоловіка, який вам правду сказав, ту, що її від Бога вчув. Не робив так Авраам. |
| 41 Voi fate quello, che fece il Padre, vostro. Gli risposer essi pertanto: Noi non siamo di razza di fornicatori: abbiamo un solo Padre, Dio. | 41 Ви чините діла вашого батька.» «Ми не з розпусти вродились, — кажуть йому ті; один лише Отець у нас: Бог.» |
| 42 Ma Gesù disse loro: Se Dio fosse il vostro Padre, certamente amereste, e me: imperocché da Dio sono uscito, e sono venuto: dappoiché non sono venuto da me stesso: ma egli mi ha mandato? | 42 А Ісус їм: «Був би Бог ваш Отець, любили б ви мене, бо я вийшов від Бога і прийшов: не від себе самого прийшов, а він послав мене. |
| 43 Per qual cagione non intendete voi il mio linguaggio? Perché non potete soffrire le mie parole. | 43 Чого ж не розумієте, що я кажу? Бо слова мого ви слухати неспроможні. |
| 44 Voi avete per padre il Diavolo, e volete soddisfare ai desiderj del padre, vostro: quegli fu omicida fin da principio, e non perseverò nella verità: conciossiachè verità non è in lui: quando parla con bugìa, parla da suo pari, pero ché egli è bugiardo, e padre della bugia. | 44 Диявол вам батьком, тож волите за волею батька вашого чинити. А був він душогубець від початку, і правди він не тримався, бо правди нема в ньому. Коли говорить брехню, зо свого говорить, бо він брехун і батько лжі. |
| 45 A me poi non credete, perché vi dico la verità. | 45 Мені ж, що правду вам каже, ви не вірите. |
| 46 Chi di voi mi convincerà di peccato? Se vi dico la verità, per quel cagione non mi credete? | 46 Хто з вас може довести гріх мені? То чого, коли я правду кажу, ви мені не вірите? |
| 47 Chi è da Dio, le parole di Dio ascolta. Voi per questo non le ascoltate, perché non siete da Dio. | 47 Хто від Бога, той слухає слова Божі. Ви ж тому й не слухаєте, бо ви не від Бога.» |
| 48 Gli risposer però i Giudei, e dissero: Non diciamo noi con ragione, che tu sei un Samaritano, e un indemoniato? | 48 Озвались юдеї, і сказали йому: «Чи неправильно ми кажемо, що самарянин єси ще й навіжений?» |
| 49 Rispose Gesù: Io non sono indemoniato: ma onoro il Padre mio, e voi mi avete vituperato. | 49 Відповів Ісус: «Не навіжений я, а шаную Отця мого; ви ж — зневажаєте мене. |
| 50 Ma io non mi prendo pensiero della mia gloria: v'ha chi cura ne prende, e faranne vendetta, | 50 Слави для себе я не шукаю. Є — хто шукає і судить. |
| 51 In verità, in verità vi dico: chi custodirà i miei insegnamenti, non vedrà morte in eterno. | 51 Істинно, істинно говорю вам: Хто моє слово берегтиме, повіки не побачить смерти.» |
| 52 Gli disser pertanto i Giudei: Adesso riconosciamo, che tu se' un indemoniato. Abramo morì, e i Profeti: e tu dici: Chi custodirà i miei insegnamenti, non gusterà morte in eterno. | 52 А юдеї йому: «Аж тепер ми збагнули, що ти таки навіжений. Авраам помер, і пророки, а ти твердиш: Хто берегтиме моє слово, той смерти не зазнає повіки. |
| 53 Se' tu forse da più del padre nostro Abramo il quale morì? Ed i Profeti morirono. Chi pretendi tu di essere? | 53 Невже більший ти, ніж Авраам, наш батько, який помер? А й пророки померли. Кого ти з себе робиш?» |
| 54 Rispose Gesù: Se io glorifico me stesso, la mia gloria è un niente: o il Padre mio quello, che mi glorifica, il quale voi dite, che è vostro Dio. | 54 Ісус відрік: «Якщо я самого себе прославляю, слава моя — ніщо. Отець же мій, про якого кажете: Він Бог наш, — той мене прославляє. |
| 55 Ma non l'avete conosciuto: io si, che lo conosco: e se dicessi, che noi conosco, sarei bugiardo come voi. Ma lo conosco, e osservo le sue parole. | 55 Та ви його не спізнали, я ж знаю його. І коли сказав би я, що не знаю його, був би і я такий, як ви, неправдомовець. Та я його знаю і бережу його слово. |
| 56 Abramo il padre vostro sospirò di vedere questo mio giorno: lo vide, e ne tripudiò. | 56 Авраам, ваш батько, сповнений був радощів звидіти день мій — і звидів, і втішився.» |
| 57 Gli disser però i Giudei: Tu non hai ancora cinquant' anni, e bai veduto Abramo? | 57 Юдеї ж йому: «Ще й п’ятдесят років нема тобі, а ти Авраама бачив?» |
| 58 Disse loro Gesù: in verità, in verità vi dico: Prima che fosse fatto Abramo, io sono. | 58 І сказав їм Ісус: «Істинно, істинно кажу вам: Перше, ніж був Авраам, Я є.» |
| 59 Diedero perciò di piglio a de' sassi per trarglieli: ma Gesù si nascose, e usci dal Tempio. | 59 І вхопили каміння, щоб кинути на нього, — та Ісус перейшов посеред них і полишив храм. |
