Vangelo secondo Luca 22

BIBBIA MARTINI	Біблія
1 E avvicinatasi la festa degli azzimi, che chiamasi Pasqua:	1 Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасха.
2 E i principi de' sacerdoti, e gli Scribi cercavano il modo di uccidere Gesù; ma avevan paura del popolo.	2 І первосвященики та книжники шукали, як би його вбити, боялись бо народу.
3 E Satana entrò in Giuda, cognominato Iscariote, uno dei dodici:	3 Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскаріот, що був з числа дванадцятьох,
4 E andò a discorrere coi principi de' sacerdoti, e coi magistrati del modo di darlo ad essi nelle mani.	4 і він пішов умовитися з первосвящениками та начальниками, як би його видати.
5 E ne fecer festa, e convennero di dargli una somma di denaro.	5 Зраділи ті й згодилися дати йому гроші.
6 E n' andò d'accordo. E cercava opportunità di darlo senza romore nelle lor mani.	6 І він пристав на те й шукав нагоди, щоб видати його без відома народу.
7 E venne il di degli azzimi, nel quale si doveva immolare la Pasqua.	7 Настав день опрісноків, коли треба було жертвувати пасху.
8 E mandò Pietro, e Giovanni, dicendo loro: Andate, preparateci da mangiare la Pasqua.	8 Ісус послав Петра та Йоана «Ідіть», — сказав, — «та приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.»
9 E quelli risposero: Dove vuoi tu, che apparecchiamo?	9 Вони його спитали «Де хочеш, щоб ми приготували»
10 Ed ei disse loro: Al primo entrar in città vi imbatterete in un uomo, che avrà una brocca d'acqua: andategli dietro fino alla casa, nella quale entrerà,	10 Він відповів їм «Ось, коли ввійдете в місто, стріне вас чоловік, що буде нести глечик води. Ідіть слідом за ним у господу, куди він увійде,
11 E direte al capo di casa: Il maestro dice a te. Dov'è l'ospizio, in cui io mangi la Pasqua co' miei discepoli?	11 і скажіть господареві дому Учитель тобі каже Де світлиця, в якій я з учнями моїми міг би спожити пасху
12 Ed egli vi mostrerà un gran cenacolo messo in ordine, e ivi apparecchiate.	12 І він покаже вам горницю велику, вистелену килимами; там приготуйте.»
13 E andati che furono, trovarono,come Gesù aveva detto loro, e prepararon la Pasqua.	13 Пішли вони й знайшли так, як він сказав їм, і приготували пасху.
14 E giunta l'ora, si mise a tavola, e con esso i dodici Apostoli:	14 І як прийшла година, сів він до столу й апостоли з ним.
15 E disse loro; Ardentemente ho bramato di mangiar questa Pasqua con voi prima della mia passione.	15 І він до них промовив «Я сильно бажав спожити оцю пасху з вами перш, ніж мені страждати,
16 Imperocché vi dico, che non ne mangerò più, fino a tanto che ella sia adempita nel regno di Dio.	16 бо кажу вам, я її більш не буду їсти, аж поки вона не звершиться в Божім Царстві.»
17 E preso il calice, e rese le grazie, disse: Prendete, e distribuitelo fra voi:	17 І, взявши чашу, віддав хвалу й мовив «Візьміть її і поділіться між собою,
18 Imperocché vi dico, che io non berò il frutto della vite, sino a tanto che il regno di Dio da venuto.	18 бо, кажу вам Віднині я не буду більше пити з плоду винограду, доки не прийде Боже Царство.»
19 E preso il pane, rendè le grazie, e lo spezzò, e lo diede loro, dicendo: Questo è il mio Corpo, il quale è dato per voi: fate questo in memoria di me.	19 І, взявши хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив «Це — моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин.»
20 Similmente ancora il calice, finita che fu la cena, dicendo: Questo è il calice il nuovo testamento nel sangue mio, il quale per voi si spargerà.	20 Так само чашу по вечері, кажучи «Ця чаша — це Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається.
21 Del rimanente ecco che la mano di chi mi tradisce, è meco a mensa.	21 Одначе, ось рука того, що мене видасть, на столі зо мною.
22 E quanto al Figliuol dell'uomo egli sen va, secondo che è stabilito: ma guai all'uomo, da cui sarà egli tradito.	22 Бо Син Чоловічий іде, як призначено, але горе тому чоловікові, що його видає.»
23 Ed essi cominciarono a domandare l'uno all'altro, chi di loro fosse colui, che tal cosa avrebbe fatto.	23 І вони заходились один одного питати, хто б то з них міг бути, що намірявся те зробити.
24 Nacque di più tra di loro contesaI sopra chi di essi paresse essere il maggiore.	24 Знялась між ними й суперечка, хто з них має вважатися за більшого.
25 Ma egli disse loro: I re delle genti le governano con impero: e quelli, che le hanno sotto il loro dominio, si chiamano benefattori.	25 Ісус сказав їм «Царі народів панують над ними, і ті, що владу над ними мають, доброчинцями звуться.
26 Non così però tra di voi: ma chi tra di voi è più grande, sia come il più piccolo: e colui, che precede, sia come: uno, che serve.	26 Не так хай буде з вами! А навпаки більший між вами нехай буде як молодший, а наставник як слуга.
27 Imperocché chi è da più, colui, che siede, o colui, che serve a tavola? Non è egli da più colui, che siede? Or io sono tra voi come uno, che serve.	27 Хто бо більший Той, що за столом, чи той, що служить Хіба не той, що за столом Та, проте, я між вами як той, що служить.
28 E voi siete quelli, che avete continuato a star meco nelle mie tentazioni.	28 Ви ті, що перебували зо мною у моїх спокусах,
29 E io dispongo a favor vostro del regno, come il Padre ne ha disposto a favor mio,	29 і я завіщаю вам Царство, як мені завіщав Отець мій,
30 Affinchè mangiate, e beviate alla mia mensa nel regno mio: e sediate in trono a far giudizio delle dodici tribù di Israele.	30 щоб їли й пили за столом у моїм Царстві й сиділи на престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля.
31 Disse di più il Signore: Simone, Simone, ecco che Satana va io cerca di voi per vagliarvi, come si fa del grano:	31 О Симоне, Симоне! Ось Сатана наставав, щоб просіяти вас, як пшеницю,
32 Ma io ho pregato per te, affinchè la fede non venga meno: e tu una volta ravveduto conferma i tuoi fratelli.	32 та я молився за тебе, щоб віра твоя не послабла, а ти колись, навернувшись, утверджуй своїх братів.»
33 Egli però dissegli: Signore, son pronto ad andar teco e alla prigioni alla morte.	33 «Господи», — сказав Петро до нього, — «з тобою я готовий піти й у тюрму, й на смерть.»
34 Ma Gesù gli disse; Dico a te o Pietro, non canterà oggi il gallo prima, che tu per tre volte nieghi d'avermi conosciuto. E disse loro:	34 А Ісус мовив «Кажу тобі, Петре, не заспіває нині півень, як ти тричі відречешся, мовляв, мене не знаєш.»
35 Quando vi mandai senza sacca, senza borsa, e senza scarpe, vi mancò egli mai nulla?	35 Далі сказав їм «Як я вас посилав без калитки, без торби та взуття, хіба вам чого бракувало»
36 Ed essi dissero: Nulla. Disse e loro adunque: Adesso poi chi ha una sacca, la prenda, e cosi anche la borsa: ne chi non la ha, venda la sua tonaca, e comperi una spada.	36 «Нічого», — відповіли. Він же до них промовив «А тепер — хто мас калитку, нехай її візьме, так само й торбу; хто ж не має, хай продасть свою одежу й купить меч.
37 Imperocché vi dico, esser necessario tuttora, che in me si adempia quello, che è stato scritto: Egli è stato noverato tra gli scellerati. Imperocché le cose, che riguardano me, sono presso al loro compimento.	37 Кажу вам Має сповнитись на мені, що написане Його зараховано до злочинців, — бо те, що стосується до мене, кінця доходить.»
38 Ma quelli risposero: Signore, ecco qui due spade. Ed ei disse loro: Non più.	38 Вони казали «Господи! Ось два мечі тут.» А він відповів їм «Досить!»
39 E si mosse per andare, secondo il suo solito al monte Oliveto. E i suoi discepoli ancora lo seguitarono.	39 Тоді вийшов він і пішов, як звичайно, на Оливну гору. Слідом за ним пішли і його учні.
40 E giunto che vi fu, disse loro: Orate, a fine di non cadere in tentazione.	40 Якже прибув на місце, він сказав їм «Моліться, щоб не ввійти в спокусу.»
41 E distaccossi da loro, quanto è un tiro di sasso: e inginocchiatosi orava,	41 І сам відійшов від них так, як кинути каменем і, ставши на коліна, почав молитися
42 Dicendo: Padre, se vuoi, allontana da me questo calice: per altro facciasi non la mia volontà ma la tua.	42 «Отче, коли ти хочеш, віддали від мене цю чашу, тільки хай не моя, а твоя буде воля!»
43 E gli apparve un Angelo dal cielo per confortarlo. Ed entrato in agonìa orava più intensamente.	43 Тоді з’явився йому ангел з неба, що підкріплював його.
44 E diede in un sudore, come di goccie di sangue, che scorreva a terra.	44 Повний скорботи та тривоги, ще пильніш молився, а піт його став, мов каплі крови, що падали на землю.
45 E alzatosi dall'orazione, e portatosi da' suoi discepoli, trovogli addormentati per la tristezza.	45 Підвівшись від молитви, він підійшов до учнів і застав їх сплячими від смутку.
46 E disse loro: Perché dormite? alzatevi, orate affine di non entrare in tentazione.	46 І сказав їм «Чого спите Вставайте та моліться, щоб не ввійти в спокусу!»
47 Prima che ei finisse di dir queste parole, ecco che sopraggiunse una truppa di gente: e colui, che chiamavasi Giuda, uno de' dodici, andava loro innanzi: e accostossi a Gesù per baciarlo.	47 Коли ще говорив, аж ось надходить юрба, і на чолі її йде один з дванадцятьох, званий Юда; і підійшов він до Ісуса, щоб його поцілувати.
48 E Gesù gli disse: Giuda, con un bacio tradisci il Figliuolo dell'uomo?	48 А Ісус сказав до нього «Юдо, поцілунком видаєш Чоловічого Сина»
49 E quelli, che erano intorno a Gesù, vedendo, dove la casa andava a parare, gli dissero: Signore, adopreremo noi la spada?	49 Побачивши, до чого доходить, сказали ті, що були з Ісусом «Господи, чи не вдарити нам мечем»
50 E uno di essi ferì un servo del principe de' sacerdoti, e gli tagliò l'orecchio destro.	50 І вдарив один із них слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо.
51 Ma Gesù prese la parola, e disse: Basti così. E toccata l'orecchia di colui, lo risanò.	51 Ісус озвався «Лишіть но!» І доторкнувшися до вуха, він зцілив його.
52 Disse poi Gesù ai principi de' sacerdoti, e ai prefetti del tempio, e ai seniori, i quali si erano mossi contro di lui: Siete venuti armati di spade, e di bastoni quasi contro un ladrone?	52 Тоді Ісус сказав до первосвящеників, начальників сторожі святині і старших, що були вийшли проти нього «Як на розбійника ви вийшли з мечами та киями!
53 Quand'io con voi mi trovava ogni di nel tempio, non istendeste mai la mano contro di me: ma questa è la vostr'ora, e la balìa delle tenebre.	53 Як я щодня був з вами в храмі, не простягнули ви рук на мене; та це ваша година, і влада темряви.»
54 E preso che l'ebbero, lo condussero a casa del prìncipe de' sacerdoti: e Pietro lo seguiva alla lontana.	54 Схопивши Ісуса, вони повели його й привели в дім первосвященика. Петро ж ішов слідом за ним здалека.
55 E avendo la gente acceso il fuoco nel cortile, e stando a sedere all'intorno, stava anche Pietro sedendo in mezzo ad essi.	55 І коли вони розклали вогонь посеред двору та посідали вкупі, сів і Петро між ними.
56 E una serva veduto lui, che al fuoco sedeva, e miratolo fissamente, disse: Questi ancora era con lui.	56 Побачила його одна слугиня, як він сидів біля багаття і, приглянувшись до нього пильно, каже «І цей з ним був!»
57 Ma egli lo rinnegò, dicendo: Donna, io noi conosco.	57 А він відрікся, кажучи «Не знаю його, жінко!»
58 Di lì a poco un altro vedendolo, gli disse: Anche tu sei un di coloro. Ma Pietro disse: O uomo, io nol sono.	58 Та трохи згодом другий, побачивши його «І ти з них», — каже. Але Петро відповів «Ні, чоловіче!»
59 E quasi un'ora dopo un altro diceva asseverantemente: Certo anche questi era con colui: imperocché anch' egli è Galileo.	59 А по якійсь годині хтось інший почав наполегливо казати «Справді, і цей з ним був! До того він і з Галилеї!»
60 E Pietro rispose: O uomo, io non so quel, che tu dica. E immediatamente, prima che egli avesse finite queste parole, il gallo cantò.	60 Петро озвавсь «Не знаю, чоловіче, що ти кажеш.» І зараз, як він говорив ще, заспівав півень.
61 E il Signore si rivolse a mirar Pietro. E Pietro si ricordò della parola dettagli dal Signore: Prima che il gallo canti, mi rinnegherai tre volte.	61 І Господь, обернувшись, глянув на Петра, і згадав Петро Господнє слово, коли Господь йому сказав «Петре, перше, ніж півень заспіває, ти мене відречешся тричі.»
62 E Pietro usci fuora, e pianse amaramente.	62 І, вийшовши звідти, заплакав гірко.
63 E que', che tenevan legato Gesù, lo schernivano, e davangli delle percosse.	63 Тим часом люди, що держали його, б’ючи його, над ним знущалися
64 E gli bendarono gli occhi, e gli davano delle guanciate: e lo interrogavano con dire: Indovina, chi è, che ti ha percosso?	64 і, накривши, питали його «Пророкуй, хто той, що вдарив тебе»
65 E molte altre cose bestemmiando dicevano contro di lui.	65 І багато іншого, глузуючи, говорили на нього.
66 E appena fattosi giorno, si radunarono gli anziani del popolo, e i principi de' sacerdoti, e gli Scribi, e lo menarono nel loro Sinedrio, e gli dissero: Se tu se' il Cristo, dillo a noi.	66 Якже настав день, зібралася рада старших народу, первосвященики та книжники; і привели його на суд свій
67 Ma egli disse loro: Se io vel dirò, voi non mi crederete:	67 і казали «Коли ти — Христос, скажи нам.» Він відповів їм «Коли скажу вам, ви не повірите;
68 E se anche vi interrogherò, nonmi risponderete, né mi darete libertà.	68 а якщо вас спитаю, ви не відповісте.
69 Ma da ora in poi sarà il Figliuolo dell'uomo assiso alla destra della virtù di Dio.	69 Віднині Син Чоловічий сидітиме по правиці Божої Сили.»
70 Tutti gli dissero: Tu dunque se' Figliuolo di Dio? Egli rispose: Voi lo dite, io lo sono.	70 А всі сказали «То, значить, ти Син Божий» Він сказав до них «Самі ж кажете, що я.»
71 Ma quelli dissero: Che bisogno abbiamo ormai di testimoni? abbiamo noi stessi udito dalla sua propria bocca.	71 «Навіщо нам ще свідки», — сказали ті, — «самі ми чули з уст його.»